French
DeutschФок Володимир Олександрович — Вікіпедія
| Володимир Фок | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| рос. Владимир Александрович Фок | ||||||||||
 | ||||||||||
| Ім'я при народженні | рос. Владимир Александрович Фок | |||||||||
| Народився | 10 (22) грудня 1898 Санкт-Петербург, Російська імперія | |||||||||
| Помер | 27 грудня 1974 (76 років) Ленінград, РРФСР, СРСР | |||||||||
| Поховання | Комаровське кладовище | |||||||||
| Місце проживання | Ленінград | |||||||||
| Країна |  СРСР | |||||||||
| Діяльність | фізик, викладач університету | |||||||||
| Alma mater | Петроградський університет | |||||||||
| Галузь | теоретична фізика | |||||||||
| Заклад | ||||||||||
| Науковий ступінь | доктор фізико-математичних наук | |||||||||
| Вчителі | Фрідман Олександр Олександрович | |||||||||
| Відомі учні | Ф. І. Федорів, В. І. Перель | |||||||||
| Аспіранти, докторанти | Александров Олександр Данилович[1] Nikolay Sergeyevich Krylovd[2] | |||||||||
| Членство | Академія наук НДР Російська академія наук Академія наук СРСР International Academy of Quantum Molecular Scienced | |||||||||
| Війна | Перша світова війна | |||||||||
| Відомий завдяки: | автор метода Гартрі — Фока і простору Фока, фундаментальних праць з квантової механіки та загальнї теорії відносності | |||||||||
| Батько | Alexander Alexandrovich Fockd | |||||||||
| Нагороди |
| |||||||||
 Фок Володимир Олександрович у Вікісховищі | ||||||||||
Володимир Олександрович Фок (10 (22) грудня 1898, Санкт-Петербург — 27 грудня 1974, Ленінград) — радянський фізик-теоретик, відомий роботами з квантової механіки.
У 1922 році закінчив Петроградський університет і залишився працювати в ньому. З 1932 року — професор, керував кафедрою теоретичної фізики на фізичному факультеті Ленінградського університету. Одночасно працював у Державному оптичному інституті (1919—1923, 1928—1941), у Ленінградському фізико-технічному інституті (1924—1936), в Інституті фізичних проблем ім. С. І. Вавилова АН СРСР (1954—1963).
У 1926 році він узагальнив хвильове рівняння квантової механіки — рівняння Дірака на випадок магнітного поля і вперше довів його градієнтну інваріантність. Співавтор відомого в квантовій механіці релятивістського скалярного рівняння Клейна — Фока — Гордона. У 1930 році вчений вивів рівняння самоузгодженоно поля в квантовій теорії атома і розробив новий загальний наближений методу теорії багатоелектронних систем, що був названий методом Гартрі — Фока. Цей метод має важливе значення в квантовій теорії багатьох тіл. 1932 року виконав дослідження з вторинного квантування і квантової електродинаміки, а в 1934 році запропонував особливий спосіб формулювання рівнянь квантової теорії багатьох тіл — метод функціоналів Фока.
За дослідження з квантової теорії поля, вторинного квантування і квантової електродинаміки, виконані протягом 1926—1957 років і надруковані в його збірнику «Дослідження з квантової теорії поля», був удостоєний Ленінської премії (1960). Важливу роль у розвитку теорії тяжіння Ейнштейна відіграла його монографія «Теорія простору, часу й тяжіння» (1955), в якій він дослідив ряд важливих задач теорії тяжіння і запропонував наближений метод розв'язування рівнянь Ейнштейна для сферично протяжних мас.
Здійснив цикл досліджень з дифракції радіозв'язку і розробив послідовну теорію поширення радіохвиль над земною поверхнею без урахування атмосфери, за що був удостоєний Державної премії СРСР (1946). Ґрунтовні праці присвятив методологічним проблемам фізичної науки, вважається одним з основоположників школи радянських фізиків-теоретиків. Автор численних наукових праць. 1968 року йому присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці, нагороджено орденами і медаллями. Був обраний членом ряду іноземних академій і наукових товариств. Серед учнів Фока видатні спеціалісти з теорії твердого тіла, український фізик А. Г. Самойлович і естонський фізик Карл Ребане.
- Фок Володимир Олександрович
- Академік Фок Володимир Олександрович. (Некролог) // Вестник АН СССР, 1975, № 3, с. 107
- Кордун Г. Г. Учням про видатних фізиків. — Київ: «Радянська школа», 1979. — 134с., іл.
 | ||
 | Це незавершена стаття про фізика. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ https://mathshistory.st-andrews.ac.uk/Biographies/Krylov_Nikolai_S/