Формула-1 — Гран-прі Бразилії — Вікіпедія

Бразилія Гран-прі Бразилії
Гран-прі Сан-Паулу
Автодром Жозе Карлуса Пачі
Місце проведення Інтерлагус, Сан-Паулу, Бразилія
Більше всього перемог у Гран-прі:
Пілот Франція Ален Прост (6)
Конструктор Велика Британія Макларен (12)
Останні перегони (2023):
Кіл 71
Довжина кола 4309 м
Дистанція 305 879 м
Переможець
Нідерланди Макс Ферстаппен Ред Булл-Хонда RBPT 1:56:48,894
Поул-позишн
Нідерланди Макс Ферстаппен Ред Булл-Хонда RBPT 1:10,727
Найшвидше коло
Велика Британія Ландо Норріс Макларен-Мерседес 1:12,486

Гран-прі Бразилії (порт. Grande Prêmio do Brasil), зараз проводиться під назвою Гран-прі Сан-Паулу (порт. Grande Prêmio de São Paulo) — один з етапів чемпіонату світу з автоперегонів в класі Формула-1, який проходить на Автодромі Жозе Карлуса Пачі (порт. Autódromo José Carlos Pace, раніше та неофіційно «Інтерлагус») у місті Сан-Паулу, Бразилія.

Історія

[ред. | ред. код]

Гран-прі Бразилії було вперше проведено на автодромі Інтерлагус у 1972 році. Перше Гран-прі не було етапом чемпіонату світу в класі Формула-1, і лише наступного року воно було включене в офіційний календар. У 1978 році Гран-прі Бразилії було перенесено на автодром Нельсона Піке (порт. Autódromo Internacional Nelson Piquet або «Жакарепагуа») в Ріо-де-Жанейро, тимчасово повертаючись на «Інтерлагус» у наступні два сезони. У 1981 році «Жакарепагуа» став основним місцем проведення Гран-прі Бразилії через проблеми безпеки на 8-кілометровій конфігурації «Інтерлагуса». У 1990 році Гран-прі повернувся на скорочену версію «Інтерлагуса», де і проводиться дотепер. У 2005 році, вперше у своїй історії, Гран-прі Бразилії вирішив долю титулу Чемпіона світу, який дістався Фернандо Алонсо. 2 листопада 2008 року Феліпе Масса став останнім бразильським переможцем Гран-прі, однак його перемоги в останній гонці сезону 2008 не вистачило для здобуття титулу Чемпіона світу, і він програв Льюїсу Гамільтону лише одне очко.

Автодром «Інтерлагус» став місцем проведення одних з найзахоплюючіших та найпам'ятніших перегонів у сучасній історії Формули-1 та вважається одним з найцікавіших та найзахоплюючіших автодромів у каледнарі чемпіонату. Поряд із Спа-Франкоршам, він є особливим у тому, що є одним з небагатьох автодромів з довгою історією в чемпіонаті, які не втратили свого характеру в період адаптації до сучасних вимог до безпеки проведення Гран-прі.

Так, захоплюючою видалася гонка 2003 року, яка принесла першу перемогу в кар'єрі Джанкарло Фізікеллі. Злива перед перегонами та під час них створила проблеми з вибором гуми для багатьох команд, що дозволило слабкій команді Мінарді претендувати на перемогу в гонці єдиний раз за всю історію цієї команди, оскільки вони єдині підготувалися до дощу, однак їхні пілоти зійшли з дистанції. Підступні погодні умови спричинили схід багатьох гонщиків, серед яких був і Міхаель Шумахер, тодішній Чемпіон світу. Цей схід завершив його серію з фінішів у перегонах, яка тривала ще з Гран-прі Німеччини 2001 року. Під час гонки різні пілоти, серед яких Кімі Ряйкконен та Девід Култхард, які виступали за Макларен, посідали першу позицію, і, коли важка аварія Рено Фернандо Алонсо спричинила припинення перегонів, не було відомо, хто став переможцем. На той момент лідирував Фізікелла, обігнавши Ряйкконена; однак переможцем оголосили останнього через те, що за таких обставин переможець визначається за положенням гонщиків за два кола до зупинки перегонів. Це рішення було змінене через декілька днів на засіданні Апеляційного суду ФІА у Парижі, коли були представлені докази того, що Фізікелла двічі перетнув фінішну смугу лідером перегонів перед аварією Алонсо і тому має бути закономірним переможцем.

Гран-прі Бразилії 2001 року запам'яталося вибуховою появою у чемпіонаті Хуана Пабло Монтойї. Колумбійський пілот несподівано обігнав Міхаеля Шумахера на перших колах дистанції та лідирував аж до інциденту, в якому пілот Ероуз Йос Ферстаппен вдарив його болід ззаду та спричинив його схід. Тим не менше, Монтойя виграв Гран-прі Бразилії 2004 року в своїй останній гонці за Вільямс перед переходом у Макларен, завершивши перегони попереду свого майбутнього напарника по команді Кімі Ряйкконена. У тій гонці брати Міхаель та Ральф Шумахери вперше в історії стартували з одного ряду стартового поля.

Автодром Жозе Карлуса Пачі, місце проведення Гран-прі Бразилії.

Фернандо Алонсо став наймолодшим на той час Чемпіоном світу на Гран-прі Бразилії 2005 року, посівши третю позицію позаду переможця гонки Хуана Пабло Монтойї та свого конкурента у суперечці за чемпіонський титул Кімі Ряйкконена, чого виявилося достатньо, щоб виграти чемпіонство за дві гонки до завершення чемпіонату.

У 2006 році, як і у 2004, Гран-прі Бразилії мало честь завершувати чемпіонат. Ця гонка була останньою для Міхаеля Шумахера, який раніше оголосив про завершення кар'єри, однак повернувся до перегонів у 2010 році. Стартувавши з десятої позиції, Шумахер провів дивовижну гонку. Він опустився на 19-у позицію на дев'ятому колі через прокол шини, спричинений легким зіткненням із Джанкарло Фізікеллою під час обгону. Після піт-стопу Шумахер повернувся попереду лідера Феліпе Масси, отже, майже відстаючи на коло, однак обігнав декількох пілотів і у підсумку фінішував четвертим. Однак йому не вистачило цього результату для завоювання свого восьмого титулу Чемпіона світу, оскільки Фернандо Алонсо, якому було потрібно набрати лише одне очко для перемоги у загальному заліку, фінішував другим. Бразилець Феліпе Масса, вигравши поул-позишн, лідирував протягом усієї гонки та здобув свою другу перемогу в кар'єрі на радість бразильських уболівальників.

У березні 2008 року, мер Сан-Паулу повідомив про підписання нового контракту з Берні Екклстоуном про продовження проведення Гран-прі Бразилії. Це дозволить бразильському етапові бути присутнім у календарі чемпіонату до 2015 року. На автодромі уже намічено реконструкцію споруд боксів команд та паддоку.

В останній гонці сезону 2008 Льюїс Гамільтон став новим наймолодшим Чемпіоном світу на Гран-прі Бразилії. На гонку він обрав консервативну стратегію і особливо не ризикував, оскільки для перемоги у загальному заліку йому було достатньо посісти 5-е місце. Однак дощ, що розпочався незадовго до закінчення перегонів, створив непередбачувані проблеми. Спершу, Гамільтон був відкинутий на 5-у позицію німецьким пілотом Тімо Глоком, який вирішив не змінювати гуму на проміжну, як це робила більшість лідерів. За 3 кола до фінішу, Себастьян Феттель також обігнав британця, що означало, що у загальному заліку Гамільтон та Масса матимуть однакову кількість очок, але бразилець матиме на одну перемогу більше. Боротьба між Гамільтоном та Феттелем точилася до самого кінця перегонів, однак у ній вони змогли несподівано обігнати в останньому повороті перед фінішем Тімо Глока, який, перебуваючи на гумі для сухого асфальту, утратив зчеплення з вологою від дощу трасою. Це означало, що хоча Феліпе Масса й виграв перегони, Гамільтон в останній момент виборов п'яте місце, якого йому було достатньо для перемоги у загальному заліку Чемпіонату світу. Фернандо Алонсо на Рено, попередній наймолодший Чемпіон світу, фінішував другим попереду напарника Масси по команді Кімі Ряйкконена та Себастьяна Феттеля з Торо Россо.

Переможці

[ред. | ред. код]

Багаторазові переможці (пілоти)

[ред. | ред. код]

Жирним виділено імена пілотів, які ще беруть участь у перегонах Формули-1
Рожевим позначені перегони, які не були частиною чемпіонату світу з Формули-1

К-сть Пілот Роки
6 Франція Ален Прост 1982, 1984, 1985, 1987, 1988, 1990
4 Аргентина Карлос Ройтеманн 1972, 1977, 1978, 1981
Німеччина Міхаель Шумахер 1994, 1995, 2000, 2002
3 Німеччина Себастьян Феттель 2010, 2013, 2017
Велика Британія Льюїс Гамільтон 2016, 2018, 2021
2 Бразилія Емерсон Фіттіпальді 1973, 1974
Бразилія Нельсон Піке 1983, 1986
Велика Британія Найджел Менселл 1989, 1992
Бразилія Айртон Сенна 1991, 1993
Фінляндія Міка Гаккінен 1998, 1999
Колумбія Хуан Пабло Монтойя 2004, 2005
Бразилія Феліпе Масса 2006, 2008
Австралія Марк Веббер 2009, 2011
Німеччина Ніко Росберг 2014, 2015
Нідерланди Макс Ферстаппен 2019, 2023

Багаторазові переможці (конструктори)

[ред. | ред. код]

Жирним виділено конструкторів, які ще беруть участь у перегонах Формули-1
Рожевим позначені перегони, які не були частиною чемпіонату світу з Формули-1

К-сть Конструктор Роки
12 Велика Британія Макларен 1974, 1984, 1985, 1987, 1988, 1991, 1993, 1998, 1999, 2001, 2005, 2012
11 Італія Феррарі 1976, 1977, 1978, 1989, 1990, 2000, 2002, 2006, 2007, 2008, 2017
6 Велика Британія Вільямс 1981, 1986, 1992, 1996, 1997, 2004
Австрія Ред Булл 2009, 2010, 2011, 2013, 2019, 2023
Німеччина Мерседес 2014, 2015, 2016, 2018, 2021, 2022
3 Велика Британія Бребем 1972, 1975, 1983
2 Велика Британія Бенеттон 1994, 1995
Франція Рено 1980, 1982

Переможці за роками

[ред. | ред. код]
Оригінальна конфігурація Жакарепагуа, що використовувалася в 1978 та 1981–1989 роках.
Оригінальна конфігурація Інтерлагуса, що використовувалася в 1972–1977 та 1979–1980 роках.
  • Рожевим позначені перегони, які не були частиною чемпіонату світу з Формули-1
  • З 2021 року захід проходить під назвою «Гран-прі Сан-Паулу».
Рік Пілот Конструктор Траса Докладніше
2023 Нідерланди Макс Ферстаппен Ред Булл-Хонда RBPT Інтерлагус Результати
2022 Велика Британія Джордж Расселл Мерседес Результати
2021 Велика Британія Льюїс Гамільтон Мерседес Результати
2020 Скасовано через пандемію COVID-19[1]
2019 Нідерланди Макс Ферстаппен Ред Булл-Хонда Інтерлагус Результати
2018 Велика Британія Льюїс Гамільтон Мерседес Результати
2017 Німеччина Себастьян Феттель Феррарі Результати
2016 Велика Британія Льюїс Гамільтон Мерседес Результати
2015 Німеччина Ніко Росберг Мерседес Результати
2014 Німеччина Ніко Росберг Мерседес Результати
2013 Німеччина Себастьян Феттель Ред Булл-Рено Результати
2012 Велика Британія Дженсон Баттон Макларен-Мерседес Результати
2011 Австралія Марк Веббер Ред Булл-Рено Результати
2010 Німеччина Себастьян Феттель Ред Булл-Рено Результати
2009 Австралія Марк Веббер Ред Булл-Рено Результати
2008 Бразилія Феліпе Масса Феррарі Результати
2007 Фінляндія Кімі Ряйкконен Феррарі Результати
2006 Бразилія Феліпе Масса Феррарі Результати
2005 Колумбія Хуан Пабло Монтойя Макларен-Мерседес Результати
2004 Колумбія Хуан Пабло Монтойя Вільямс-БМВ Результати
2003 Італія Джанкарло Фізікелла Джордан-Форд Результати
2002 Німеччина Міхаель Шумахер Феррарі Результати
2001 Велика Британія Девід Култхард Макларен-Мерседес Результати
2000 Німеччина Міхаель Шумахер Феррарі Результати
1999 Фінляндія Міка Хаккінен Макларен-Мерседес Результати
1998 Фінляндія Міка Хаккінен Макларен-Мерседес Результати
1997 Канада Жак Вільньов Вільямс-Рено Результати
1996 Велика Британія Деймон Гілл Вільямс-Рено Результати
1995 Німеччина Міхаель Шумахер Бенеттон-Рено Результати
1994 Німеччина Міхаель Шумахер Бенеттон-Форд Результати
1993 Бразилія Айртон Сенна Макларен-Форд Результати
1992 Велика Британія Найджел Менселл Вільямс-Рено Результати
1991 Бразилія Айртон Сенна Макларен-Хонда Результати
1990 Франція Ален Прост Феррарі Результати
1989 Велика Британія Найджел Менселл Феррарі Жакарепагуа Результати
1988 Франція Ален Прост Макларен-Хонда Результати
1987 Франція Ален Прост Макларен-TAG Результати
1986 Бразилія Нельсон Піке Вільямс-Хонда Результати
1985 Франція Ален Прост Макларен-TAG Результати
1984 Франція Ален Прост Макларен-TAG Результати
1983 Бразилія Нельсон Піке Бребем-БМВ Результати
1982 Франція Ален Прост Рено Результати
1981 Аргентина Карлос Ройтеманн Вільямс-Форд Результати
1980 Франція Рене Арну Рено Інтерлагус 8 км Результати
1979 Франція Жак Лаффіт Ліж'є-Форд Результати
1978 Аргентина Карлос Ройтеманн Феррарі Жакарепагуа Результати
1977 Аргентина Карлос Ройтеманн Феррарі Інтерлагус 8 км Результати
1976 Австрія Нікі Лауда Феррарі Результати
1975 Бразилія Карлус Пачі Бребем-Форд Результати
1974 Бразилія Емерсон Фіттіпальді Макларен-Форд Результати
1973 Бразилія Емерсон Фіттіпальді Лотус-Форд Результати
1972 Аргентина Карлос Ройтеманн Бребем-Форд Інтерлагус 8 км Результати

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. Brazilian GP promoter hits out at F1 over 2020 race cancellation. www.motorsport.com (англ.). Процитовано 28 лютого 2023.