Франсіско Сеа Бермудес — Вікіпедія

Франсіско Сеа Бермудес ісп. Francisco Cea Bermúdez
Державний секретар Іспанії
11 липня 1824 — 24 жовтня 1825 року
Монарх:	Фернандо VII
Попередник:	Луїс Марія Саласар
Наступник:	Педро де Алькантара Альварес де Толедо Інфантадо
29 листопада 1832 — 15 січня 1834 року
Попередник:	Хосе Кафранга Костілья
Наступник:	Франсіско Мартінес де ла Роса
Народження:	28 жовтня 1779(1779-10-28)[1] Малага, Андалусія, Іспанія
Смерть:	6 липня 1850(1850-07-06)[1] (70 років) Париж, Франція
Поховання:	Cementerio de San Martín, Madridd
Країна:	Іспанія
Партія:	Ліберальні демократи
Нагороди:
Медіафайли у Вікісховищі

Франсіско Сеа Бермудес (ісп. Francisco Cea Bermúdez; 28 жовтня 1779 — 6 липня 1850) — іспанський дипломат, державний і політичний діяч, двічі очолював іспанський уряд, став останнім державним секретарем (після нього посада мала назву голови Ради міністрів Іспанії).

У доволі ранньому віці виїхав до Санкт-Петербурга, де був секретарем генерального консула, а від 1812 року займав пост іспанського повіреного у справах. 1820 року отримав призначення на посаду посла в Константинополі, а 1823 — в Лондоні.

У липні 1824 року вперше очолив уряд Іспанії. На тому посту провадив політику поміркованого абсолютизму, втім мав був змушений долати серйозні перешкоди з боку клерикальної партії й карлістів. Результатом того протистояння стала відставка уряду після розстрілу провідника карлістів Хорже Бессієреса.

На початку 1826 року Сеа Бермудес був призначений послом у Дрездені, 1828 — знову в Лондоні. На батьківщину повернувся 1833 року. Там він знову очолив уряд, втім у січні 1834 року був змушений поступитись владою партії конституціоналістів. Після відставки, здебільшого, жив у Парижі, залишаючись довіреним радником екс-королеви Марії-Христини.

• Зеа-Бермудез, Франциско // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)