Франческо Кабіянка — Вікіпедія

Франческо Кабіянка
Francesco Cabianca
Ім'я при народженні	Antonio Penso
Народився	26 грудня 1666(1666-12-26) Венеція
Помер	15 квітня 1737(1737-04-15) (70 років) Венеція
Національність	Італія
Громадянство	Венеційська республіка
Жанр	скульптура
Напрямок	бароко
Роки творчості	1685—1735
Працював у містах	Венеція, Дубровник, Котор
Основні роботи	сакральна скульптура, різьблені вівтарі, алегорична садово-паркова скульптура

Франческо Кабіянка(італ. Francesco Cabianca 26 грудня 1666(16661226), Венеція — 15 квітня 1737, Венеція) — венеційський скульптор доби пізнього бароко.

.

Народився в Венеції. Роком народження майстра вважали 1665. Лише у XX ст. при дослідженні документів встановили, що він народився в грудні 1666 р. Перше прізвище — Понсо. Прізвище Кабіянка взяв у матері.

Ремесло скульптора опановував в майстерні Джусто Лекура (1627—1679), фламандського скульптора, що працював і помер в Венеції. Опісля відкрив майстерню в приході церкви Св. Варнави, де короткий термін працювали також П'єтро Баратта та скульптор Джуліо Чезаре Фонтана.

Відсутність замов у Венеції і венерична хвороба спонукали шукати заробітку і лікування за межами Венеції. За порадою лікаря відбув у Далмацію. Дістався вітрильником міста Спліт, де познайомився із Марком Грегоріна, купцем з міста Котор, що пообіцяв йому знайти замовників. Короткий термін працював в місті Дубровник, де виконав капітелі для церкви Св. Ігнатія та вівтар Мадонна дель Карміне в церкві францисканців. 1699 року відбув у місто Котор, де виконав декор для каплиці в головному соборі. Ненадовго повертався в Венецію і знову відбув у Далмацію, де працював до середини 1708 року. Збережені відомості, що заробив 16.000 дукатів, але програв 15.500 в азартних іграх і повернувся у Венецію з 500-ма дукатами.

Старість, погіршення замов у Венеції спонукають майстра шукати заробітку і замов будь де, в тому числі і від Московії. 1730 року Кабіянка, котрому було шістдесят п'ять років, закрив майстерню у Венеції і відбув у місто Горіція на кордон із німецьким князівством. Але заробітку не було і він позичав гроші у власного сина. Відбув в місто Падуя, де прагнув отримати замову на новий вівтар для собору Св. Антонія Падуанського. Але не вийшло і тут. Знову повернувся у Венецію, де мав невелику майстерню.

Його знайдуть мертвим у власному помешканні. Старому майстру було сімдесят два роки. Скульптора поховали в церкві Сан Джоббе.

• «Богиня війни Беллона», підписана, Арсенал, Венеція
• «Аполлон», двір палацу Барбаріго, Венеція
• «Алегорія всепоглинаючого часу», Літній сад (Санкт-Петербург), Росія
• «Св. Бенедикт»
• «Св. Трійця», «Св. Петро», «Св. Павло», двір монастиря Фрарі, Венеція
• «Мадонна з немовлям і Іваном Хрестителем»
• «Іван Хреститель», церква Сан Джованні Еванджеліста, Венеція
• «Бенедикт XIII», папа римський (понтифікат 1724—1730 рр.), для церкви Сан Доменіко
• «Св. Андрій»
• поліхромний мармуровий вівтар Мадонна дель Карміне для церкви францисканців у Дубровнику
• Св. Трифон та 11 янголів
• вівтар в церкві Св. Йосипа, Котор
• «Оплакування Христа», церква Фрарі, Венеція

• http://www.treccani.it/enciclopedia/francesco-cabianca_(Dizionario_Biografico)/
• Miloš Milošević, Francesco Cabianca (Penso) in Dizionario Biografico degli Italiani, Vol. 15, Roma, Istituto dell'Enciclopedia Italiana, 1972. URL consultato il 22 febbraio 2013.

• Бароко
• Алегорія
• Рококо
• Просвітництво
• Антоніо Ґаі
• П'єтро Баратта
• Джованні Бонацца
• Джузеппе Торретто
• Садово-паркова скульптура
• Венеційська скульптура 18 століття
• Венеційська академія витончених мистецтв

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Франческо Кабіянка