Хачатурян Арам Ілліч — Вікіпедія

Хачатурян Арам Ілліч
вірм. Արամ Խաչատրiան рос. Арам Хачатурян
Народився	24 травня (6 червня) 1903[4][5] Тифліс, Тифліська губернія, Російська імперія[6][4][5] або Коджорі, Тифліська губернія, Російська імперія
Помер	1 травня 1978(1978-05-01)[1][2][…] (74 роки) Москва, РРФСР, СРСР[1][7][…]
Поховання	Пантеон імені Комітаса
Країна	СРСР
Національність	вірмени[4]
Діяльність	композитор класичної музики, диригент, музичний педагог, хореограф, музикознавець, викладач університету, піаніст, кінокомпозитор, педагог, політик, віолончеліст
Галузь	музика до фільму, академічна музика, балет[9][10][11], симфонія, камерна музика[12][13][14], сценічна музика[15][16][17], балет[d][18][19][20], класична музика і концерт
Alma mater	Московська консерваторія (1934), МДУ, Музичне училище імені Гнесіних (1929), Московська консерваторія (1936) і Російська академія музики імені Гнесіних
Науковий ступінь	доктор мистецтвознавства[d] (1965)
Вчителі	Глієр Рейнгольд Моріцевич
Відомі учні	Тарівердієв Мікаел Леонович і Nobuo Teraharad
Знання мов	російська[21], вірменська[22] і англійська[21]
Заклад	Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського[4][5] і Російська академія музики імені Гнесіних
Членство	Спілка композиторів СРСР, Академія мистецтва НДРd і Радянський комітет захисту мируd (1978)[4]
Роки активності	1926 — 1978
Жанр	академічна музика, балет, концерт, симфонія і камерна музика
Magnum opus	Piano Concertod і Masquerade[d]
Посада	депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія	КПРС (1978)[4]
Конфесія	атеїзм
Брати, сестри	Suren Khachatryand
У шлюбі з	Nina Makarovad
Автограф
Нагороди	народний артист Грузинської РСР (1963)
IMDb	ID 0006154
Сайт	khachaturian.am
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Ара́м Іллі́ч Хачатуря́н (вірм. Արամ Խաչատրյան, рос. Арам Хачатурян; 24 травня (6 червня) 1903, Тбілісі — 1 травня 1978, Москва) — композитор, диригент, педагог, музично-суспільний діяч, народний артист СРСР (1954), Герой Соціалістичної Праці (1973), академік АН Вірменської РСР (1963). Дядько Карена Хачатуряна.

Був четвертим сином у родині бідного ремісника. 1921 року разом із групою вірменської молоді А. Хачатурян виїхав у Москву і вступив на підготовчі курси Московського університету, потім став студентом факультету фізики й математики. Через рік 19-літній Хачатурян вступив у Гнесінське музичне училище.

Саме в ті роки Хачатурян уперше в житті потрапив на симфонічний концерт і був вражений музикою Л. Бетховена і Рахманінова. «Танець для скрипки і фортепіано» став першою роботою композитора. «Як і всі скрипалі, я пишаюся тим, що перша серйозна робота А. Хачатуряна, його „танець“, був написаний для скрипки. Композитор відчуває скрипку, як дійсний майстер — віртуоз», — сказав Давид Ойстрах про Хачатуряна.

1929 року Хачатурян вступив у симфонічний клас Московської консерваторії, яку блискуче закінчив 1934 року і вступив до аспірантури. Ще до студентських років відносяться такі його твори, як пісня-поема для скрипки з фортепіано (1929), токата для фортепіано (1932), тріо для фортепіано, скрипки й кларнета (1932). Далі Хачатурян написав 1-ю симфонію (1934), концерти з оркестром для фортепіано (1936) і для скрипки (1940). Під час Другої світової війни працював на всесоюзному радіо, писав патріотичні пісні й марші.

У 1939 році Хачатурян написав перший вірменський балет «Щастя». Але вади лібрето балету змусили переписати більшу частину музики, і в такий спосіб «народилася» «Ґаяне». Прем'єра балету відбулася у важкі роки Другої світової війни, узимку (3 грудня 1942 року). В 1943 році за цей балет Хачатурян одержав сталінську премію першого ступеня — одну з найвищих нагород того часу в сфері культури. Через дуже короткий час після прем'єри цей балет завоював всесвітню славу. Балет «Спартак» став найбільшою роботою Хачатуряна після війни. Партитура балету була завершена в 1954 році, а в грудні 1956 року відбулася прем'єра. Відтоді цей балет став «частим гостем» на найкращих сценах світу.

Одночасно Хачатурян працював у театрі й кіно: «Маскарад», «Зангезур», «Пепо», «Володимир Ілліч Ленін», «Російська проблема», «Секретна Місія», «у них є Батьківщина», «адмірал Ушаков», «Джордано Бруно», «Отелло», «Сталінградська битва» та інших. З 1950 року Хачатурян виступав як диригент, гастролював з авторськими концертами в багатьох містах СРСР і за кордоном.

З 1950 року викладав композицію в Московській консерваторії і в інституті ім. Гнесіних (з 1951 — професор). Серед його учнів — А. Я. Ешпай і М. Л. Тарівердіев. З 1957 року А. І. Хачатурян займав пост секретаря Спілки композиторів СРСР.

• Щастя (Счастье) — Балет у трьох частинах з епілогом, 1939
• Ґаяне (Гаянэ) — Балет у чотирьох частинах з епілогом, 1942, редакція 1952, 1957
• Спартак — Балет у чотирьох частинах з епілогом, 1954, прем'єра: Ленінград 1956

• 3 симфонії (1934, 1944, 1947)
• Танцювальна сюїта1933
• Два танці — 1935
• Ода пам'яті В. І. Леніна — 1949
• Сталінградська битва — 1949
• Урочиста поема — 1952
• Вітальна увертюра (Приветственная увертюра) — до відкриття XXI з'їзду КПРС, 1958

Сюїти

• Сюїта з балету «Щастя» № 1 — 1939
• Сюїта з балету «Щастя» Nr.2 — 1939
• Сюїта з балету «Гаяне» № 1 — 1943
• Сюїта з балету «Гаяне» № 2 — 1943
• Сюїта з балету «Гаяне» № 3 — 1943
• Сюїта з музики до спектаклю «Маскарад» — 1943
• Сюїта з музики до фільму «Сталінградська битва» — 1949
• Сюїта з музики до спектаклю «Валенсіанська вдова» — 1953
• Сюїта з балету «Спартак» № 1 — 1955-57
• Сюїта з балету «Спартак» № 2 — 1955-57
• Сюїта з балету «Спартак» № 3 — 1955-57
• Сюїта з музики до спектаклю «Лермонтов» — 1953
• Сюїта з балету «Спартак» № 4 — 1967

• Марш для духового оркестру № 1 — 1929
• Марш для духового оркестру № 2 — до десятиліття Вірменської РСР, 1930
• Обробка вірменських народних пісень — для духового оркестра, 1933
• Обробка узбецьких народних пісень — для духового оркестра, 1933
• Героям Вітчизняної війни — марш для духового оркестра, 1942
• Марш Московської Червонопрапорної міліції — 1973

• Концерт для фортепіано з оркестром — 1936
• Концерт для скрипки з оркестром — 1940
• Концерт для віолончелі з оркестром — 1946
• Рапсодія для віолончелі з оркестром — 1961/62
• Рапсодія для скрипки з оркестром — 1963
• Рапсодія для фортепіано з оркестром — 1967

• Поема про Сталіна (1938)
• Три арії (Поема, Легенда, Дифірамб), для високих голосів і оркестру (1946)
• Ода радості для солістів з оркестром (1956)
• Балада про Батьківщину, для солістів з оркестром (1961)

• Танок B-Dur op.1 — для скрипки і фортепіано, 1926
• Пісня-поема (на честь ашугів) — для скрипки і фортепіано, 1929
• Allegretto — для скрипки і фортепіано, 1929
• Струнний квартет (1931)
• Тріо для кларнету, скрипки і фортепіано (1932)
• Сюїта — для альта і фортепіано, 1929-32
• Танок — для балалайки і домри, 1929-32
• Подвійна фуга — для струнного квартету, 1932
• Скрипкова соната — 1932

Для фортепіано

• Поема (1925)
• Поема (1926)
• Вальс-етюд (1926)
• Andantino (1926)
• Варіації на тему Сольвейґ (1928)
• 7 речетативів і фуг (1928, 1966)
• Хореографічний вальс (1944)
• Три п'єси (Ostinato, Романс, Фантастичний вальс) (1945)
• Альбом для дітей № 1 (1947)
• Вальс-маскарад (1952)
• Сонатіна (1959)
• Соната (1961)
• Альбом для дітей № 2 (1965)

та інші твори

Для струнних інструментів

• Соната-фантазія C-Dur — для віолончелі соло, 1974
• Соната — для скрипки соло, 1975
• Соната — для альта соло, 1976

• Пісні
• Музика до вистав і кінофільмів
• Транскрипції

Арам Хачатурян — лауреат Сталінської (1941, 1943, 1946, 1950), Ленінської (1959) і Державної премій (1971), Державної премії Вірменської РСР (1965). Нагороджений орденом Леніна (1939), орденом Трудового Червоного Прапора (1946), медалями.

31 жовтня 2006 р. у Москві відкритий пам'ятник Араму Хачатуряну. Скульптор Георгій Франгулян і архітектор Ігор Воскресенський. У церемонії відкриття брали участь президент Вірменії Роберт Кочарян, мер Москви Юрій Лужков і дружина російського президента Людмила Путіна.

• 4802 Хачатурян — астероїд, названий на його честь.

• Хачатурян Арам Ілліч [Архівовано 30 березня 2010 у Wayback Machine.] у Великій радянській енциклопедії (рос.)