Хроміт — Вікіпедія

Хроміт
Загальні відомості
Статус IMAчинний (успадкований, G)[d][1]
АбревіатураChr[2]
Хімічна формулаFe²⁺Cr₂O₄
Клас мінералуоксиди
Nickel-Strunz 104.BB.05[3]
Dana 87.2.3.3
Генезисмагматичний
Ідентифікація
Колірчорний, коричнево-чорний
Сингоніякубічна сингонія[4]
Просторова групакристалографічна група 227d[4]
Спайністьвідсутня
Зламраковистий
Твердість5,5
Блискнапівметалевий
Прозорістьнапівпрозорий до непрозорого
Колір рисикоричневий
Густина4,5 - 4,8
Інші характеристики
Магнетизмслабомагнітний
Названо на честьхром[5]
CMNS: Хроміт у Вікісховищі

Хромі́т, хромистий залізняк — мінерал, що складається з заліза, хрому і кисню; єдина руда для одержання хрому. Група шпінелі.

Історія назви

[ред. | ред. код]

Хроміт вперше описаний у 1797 році Луї Вокленом, який назвав мінерал за основним його компонентом — хімічним елементом хромом[6][7]. У 1845 році австрійський геолог, мінералог і геофізик Вільгельм Гайдінгер дав мінералу назву "хроміт", яка діє й сьогодні.

Родовище Carrade de Cavalaire у французькому муніципалітеті Кавалер-сюр-Мер (Прованс-Альпи-Лазурний берег) вважається типовим місцем розташування (першим місцем розташування).[8]

Загальний опис

[ред. | ред. код]

Мінерал класу оксидів і гідрооксидів координаційної будови, групи шпінелі.

  • 1. За К. Фреєм — будь-який мінерал групи шпінелі із загальним складом: (Mg, Fe2+)(Cr, Al, Fe3+)2O4.
  • 2. За Є. К. Лазаренком та «Fleischer's Glossary» (2022) — крайній член ряду хромітів — ферохроміт FeCr2O4.

Містить: FeO — 32,09 %; Cr2O3 — 67,91 %. Домішки: Mg, Mn, Zn, Al.

Сингонія кубічна. Гексоктаедричний вид. Форми виділення: як правило масивні тонкозернисті аґреґати, суцільні зернисті маси, ксеноморфні зерна, іноді октаедричні кристали. Спайність відсутня або недосконала. Густина 4,5-5,1. Твердість 5,5-7,5. Колір чорний. Блиск металічний. Риса коричнева. Злом нерівний. Крихкий. В тонких уламках напівпрозорий. Іноді слабкомагнітний. Ізотропний. Важливий мінерал хрому. Зустрічається як магматичний мінерал в основних та ультраосновних породах, у сланцях, доломітах. Відомий також у розсипах та метеоритах. Хромова руда. Супутні мінерали: олівін, бронзит, уваровіт, енстатит, плагіоклаз, серпентин, магнетит, ільменіт, піротин, пентландит, ульвошпінель.

Поліморфізм і ряди: утворює ряди з магнезіохромітом і герцинітом.

Різновиди

[ред. | ред. код]

Розрізняють:

  • хроміт алюмініїстий (алюмохроміт, різновид хроміту, який містить алюміній, що заміщає хром);
  • хроміт залізистий (магнезіохроміт);
  • хроміт магніїстий (різновид хроміту, в якому залізо заміщується магнієм у відношенні 3:1),
  • хроміт магніїсто-алюмініїстий (магнезіохроміт алюмініїстий);
  • хроміт магніїсто-залізистий (різновид хроміту з Уралу, який містить магнію більше, ніж двовалентного заліза).

Поширення

[ред. | ред. код]

Зустрічається в ультраосновних частинах шаруватих мафічних вивержених порід; як акцесорний мінерал у перидотитах альпійського типу. Зустрічається у всіх метеоритах, крім вуглистих хондритів, і в місячних базальтах.


Основні запаси хроміту зосереджені в ПАР, Зімбабве. Інші знахідки: Штирія (Австрія), Грохова (Польща), Гебелер, Фетхіє, Гулеман (Туреччина), на острові Лусон (Філіппіни), Моа (Куба), Урал (РФ). Монтана, США. Муніципалітет Гассен, департамент Вар, Франція.

В Україні зустрічається на Поділлі.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
  • Лазаренко Є. К., Винар О. М. Хроміт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
  • Хроміт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
  • Хроміт // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
  • M. E. Back. Fleischer's Glossary of Mineral Species. 13 Ed. Tucson : Mineralogical Association of Canada, 2022. V. 1. 431 р.
  • Frye K. The Encyclopedia of Mineralogy. New York : Springer, 1983. 794 p.
  • Галецький Л. С. Атлас «Геологія і корисні копалини України» / Галецький Л. С., Чернієнко Н. М., Брагін Ю. М. [та ін.] ; під ред. Л. С. Галецького. — Київ : УІЦПТ «Геос-ХХІ століття», 2001. — 168 с. — ISBN 966-02-2139-8.
  • Сивий Мирослав. Географія мінеральних ресурсів України: монографія / Мирослав Сивий, Ігор Паранько, Євген Іванов. Львів: Простір М, 2013. — 683 с.

Посилання

[ред. | ред. код]