Хіджаз — Вікіпедія

Хіджа́з (араб. الحجاز‎ al-Ḥiǧāz, «бар'єр») — регіон на заході Аравійського півострова, на східному березі Червоного моря. Історична батьківщина зародження ісламу. Місце розташування мусульманських святинь — міст Мекка і Медина. Розташовується на заході Саудівської Аравії, входить до складу цієї країни. Становить окремий Хіджазький регіон. Адміністративний центр — місто Джидда.

З арабської «Хіджаз» перекладається як «бар'єр». Цей бар'єр розмежовує Неджду на сході від Тіхама на заході.

106 року до н.е. Хіджаз увійшов до складу провінції Аравія Римської імперії^[1].

З 1554 року Хіджаз входив до складу Абіссінського еялету Османської імперії.

В 1916 році Хусейн бін Алі, шаріф Мекки оголосив про незалежність Хіджазу. Але в 1924 році Хіджаз був захоплений Недждом під проводом Абдель-Азіз ібн Сауда, при цьому утворено Королівство Неджду і Хіджазу. В 1932 році увійшов до складу Саудівської Аравії.

Загальна площа 300 тис. км². Кількість опадів 100—300 мм. Хіджаз розташований уздовж Великої Рифтової долини, в пустельному регіоні, відомому темним, вулканічним піском. У регіоні розташовані гори Сарават, що відокремлюють Неджд від Тіхама, найвища точка яких 2446 м.

• 
  1916—1917
• 
  1917—1920
• 
  1920—1926
• 
  1926—1932

• Хіджазька мова
• Хіджазька залізниця
• Королівство Хіджаз

• Ель-Гіджаз // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Хіджаз