Хідновичі — Вікіпедія

село Хідновичі
Країна	Україна
Область	Львівська область
Район	Яворівський район
Тер. громада	Шегинівська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA46140090290065372
Облікова картка	картка
Основні дані
Засноване	1940
Населення	428
Площа	1,037 км²
Густота населення	412,73 осіб/км²
Поштовий індекс	81351[1]
Телефонний код	+380 3234
Географічні дані
Географічні координати	49°43′10″ пн. ш. 22°57′20″ сх. д.H G O
Середня висота над рівнем моря	224 м
Водойми	р. Бухта
Місцева влада
Адреса ради	81321, Львівська обл., Яворівський р-н, с. Шегині
Карта
Хідновичі
Хідновичі
Мапа

Хі́дновичі — село в Україні, в Яворівському районі, Львівської області. Населення становить 428 осіб. Орган місцевого самоврядування — Шегинівська сільська рада.

На околиці села розташоване Хідновицьке газове родовище, а також компресорна станція звідки газопроводами подається газ в систему газопроводів ПАТ «Укртрансгаз» та місцевим споживачам.

Хідновичі і Храпличі у 1944 р. належали до Перемиського повіту (криптонім «Пороги») Перемиської округи Перемиської області ОУН.

• Як пише дослідник Володимир Слободян, перші відомості про церкву у с. Хідновичі походять з 1441 р. У 1699 р. парафія отримала грамоту з привілеєм від Мартина Контського, воєводи Київського та Подільського, власника села. Попередня дерев'яна церква, вибудувана на переломі XVIII і ХІХст. коштом дідички Феліцитати Мнішкової, була знищена у першій світовій війні. На її місці у 1920—1921 pp. зведена існуюча дерев'яна церква св. Параскеви, яка стояла донедавна.
• У селі на місці старої — збудована нова церква Верховних Апостолів Петра і Павла громади ПЦУ^[2].
• На горі поблизу газокомпресорної станції знаходиться спільна могила вояків часів Першої світової війни. За переказами місцевих старожилів, у ній знайшли вічний спокій понад 7 тисяч солдатів усіх армій, що брали участь у бойових діях.
• У селі є пам'ятник односельцям, полеглим у Другій світовій війні.

• Модест Менцинський (нар. 29 квітня 1875 пом. 11 грудня 1935) — визначний український оперний співак (тенор), похований у Стокгольмі. Спершу з батьками жив у селі Великі Новосілки, де його батько був священиком. Через деякий час батьки переїхали до Хіднович. У цьому селі і пройшло його дитинство. Тут з 1888 року проживали і 1905 року померли його батьки - Олімпія і о.Омелян Менцинський (нар. 1839 р.- помер 7 квітня 1905р.) Поховані на місцевому цвинтарі. Був одружений з Клері Дегн (Менцинська) [Дегн] (Швеція). Виховував двох синів: Юрія і Івана.

• У 1960-х роках до Хіднович було приєднано село Храпличі — давнє село. Розташоване у північно-східній частині села Хідновичі, на правому березі річки Бухта. Довоєнні польські, а також повоєнні радянські карти генеральних штабів фіксують Храпличі як окреме село. На території Храплич розташована церква Різдво Пресвятої Богородиці місцевої парафії ПЦУ^[2]. Як свідчать історичні документи, третя за рахунком церква згоріла під час нападу турецьких військ в кінці XVII ст. разом з ерекційним актом. У 1787 р. громадою та коштом пароха о. Тимофія Бачинського споруджено нову дерев'яну церкву по пожежі попередньої. У 1905 р. її відреставровано, але під час першої світової війни у 1914 р. російськими військами була знищена. Історичні джерела вказують на той факт, що «Цісар дарував громаді Храплич в повіті Перемишль 50 зр. на внутрішне уладженє церкви», тобто її відновлення. По війні зведено тимчасову каплицю, яка була оновлена громадою на чолі з о. Дмитром Дорошем у 1970 р. У Храпличах народився Давидяк Іван Миколайович — голова Мостиської районної державної адміністрації.

• У селі Храпличі, у лісі, на пагорбі «Штупирів лісок» колись існувала рукотворна печера. Вона була зроблена місцевими мешканцями в давні часи (1241 р.) для сховку від монголо-татарської орди під час її походу на Галичину. (Іван Якович Франко цей період історії описав у романі «Захар Беркут»). З розповідей старших жителів села, ще в 1920-ті роки ХХ ст. тут можна було зайти до печери та оглянути її зсередини. На сьогодні вхід до печери завалений землею і заріс деревами.
• У жовтні 1648 року на землях Галичини, поневолене село, міщани, дрібна шляхта і духовенство взяли участь у національно-визвольній війні під проводом Богдана Хмельницького. Довідавшись про події у Вишні і її околицях, гетьман присилає загін козаків на чолі з полковником Копистянським. Об'єднані селянсько-козацькі сили вирушили на Перемишль, де тоді заховалось 1000 довколишньої шляхти, здобуваючи по дорозі панські двори у Твіржі, Мостиськах і Медиці. У деякі села козацькі загони зовсім не входили. У таких селах селяни самі розправлялись з поляками. Селяни Хіднович та Храплич розграбували двір Валентина Фредро в Боратичах.
• У селі Храпличі, куди переїхала родина Менцинських з сусідніх Новосілок, деякий час провів свої дитячі роки видатний оперний співак Модест Менцинський. Тут ще й до сьогодні збереглася хата, у якій вони проживали. Місцеві жителі, попри те що там жили вже нові власники, на помешкання так і говорили: «маєток Менцинських».
• У селі Храпличі проживав найстарший житель, Микола Андрійович Давидяк (19.12.1897 — 16.09.1998). Після проголошення ЗУНР добровільно став стрільцем Української Галицької Армії. Брав участь в обороні залізничної лінії Львів-Перемишль-Городок, пізніше: Родатичі-Вовчухи, Самбір-Карпати. Потрапив у полон і був інтернований до Чехії до Яблонківського фільтраційного табору. У 1922 році повернувся з полону додому, де й прожив до старості. З дружиною Ганною (до шлюбу Курило, з сусіднього села Тишковичі) виростив двох дітей, Дарію і Миколу. За прагнення знати справжню історію України його син зі студентської лави Дрогобицького педінституту був позбавлений волі на 7 років (під час обшуку знайшли "Історію України" Івана Крип'якевича).
• Старший брат Давидяка Миколи — Василь загинув в Італії під час боїв на річці П'яве у Першій світовій війні у віці 19 років. Родина й до тепер розшукує місце його поховання.

• https://web.archive.org/web/20160307004933/http://www.mostyska.pzv.lviv.ua/
• Введення пресвятої Богородиці 1920-і, с. Храпличі, Мостиський р-н [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
• «Визначні місця Старосамбірщини». Альбом, В. І. Шагала, 1976-77 рр.
• Погода в селі Хідновичі [Архівовано 23 вересня 2020 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.