French
DeutschХірург Микола Пирогов (портрет) — Вікіпедія
 | |
| Творець: | Ілля Рєпін |
|---|---|
| Час створення: | 1881 рік |
| Висота: | 64,5 см |
| Ширина: | 53,4 см |
| Матеріал: | Полотно |
| Техніка: | олія |
| Жанр: | портрет |
| Зберігається: | Санкт-Петербург |
| Музей: | Державний Російський музей |
| Інвентарний номер: | 731 |
«Хірург Микола Пирогов» — передсмертне зображення відомого лікаря роботи художника Іллі Рєпіна, створене 1881 року.
Рєпіна як художника гостро цікавили яскраві особистості і в житті, і на сцені театра, і в науці. Він водив дружбу, наближав до себе чи навіть знайомився з кожним, в кому жевріла цятка жвавості, здібностей, таланту. Він гірко помилився в першій дружині, млявій і лінивій. І вже немолодим зійшовся з оригінальною особою і письменницею Нордман-Северовою.
Важливою складовою таланту самого Рєпіна була пристрасть портретиста. В його творчому доробку портрети власних дітей, істориків і письменників, акторів, композиторів. Дійшла черга і до науковців, бо в 19 столітті розвиток капіталізму пожвавив наукове життя. І періодичні видання та суспільство жваво обговорювали наукові досягнення Луї Пастера, Роберта Коха, Дмитра Менделєєва. В Російській імперії володарем дум став науковець і хірург Микола Пирогов. Як художник Рєпін і зажадав створити портрет уславленого науковця і лікаря. Вони змогли зустрітися лише в травні 1881 року, під час святкування 50-річчя лікарської та наукової діяльності Пирогова. Заради цього художник навмисно прибув в Москву і зустрічав Пирогова на Курському вокзалі. Урочистості відбулись в Московському університеті. Пирогов позував художнику в готелі «Дрезден» — після перемов з Павлом Третьяковим. Так з'явились портрет олійними фербами та низка малюнків, що передували створенню скульптури-погруддя.
Стосунки не дуже складались, бо Пирогов не замовляв портрета і не збирався його купувати. В його родині склався поганий матеріальний стан через примусове звільнення Пирогова з державної служби. Його дратував натовп, пригнічувала власна неміч, що швидко прогресувала. Не радів він і урочистостям та маячні навколо себе. Рєпін це помічав, відчував інтуїтивно, хоча не поступався власним намірам створити його портрет попри все. Тому виконав не тільки портрет олійними фарбами, а ще й поруддя в гіпсі. Нечасто, але Рєпін брався за глину, гіпс і працював скульптором. Честі бути відтвореним і в гіпсі дочекався і Пирогов, якого художник вважав генієм. Влітку того ж року Рєпін відбув в садибу Хотьково, що межувала з уславленим Абрамцево, де працював над скульптурою.
Трохи пізніше, Рєпін і держава дізнаються про смерть Миколи Пирогова в грудні 1881 року. Пирогов відчував непоправне і ще 1879 року почав писати «Життєві питання. Щоденник старого лікаря» (російською «Вопросы жизни. Дневник старого врача»). Але смерть не дала закінчити. Художник відчував і тугу, і задоволення, адже встиг реалізувати власні плани, зафіксувати риси уславленого науковця і сучасника. Тільки проблем не поменшало. Не тільки Пирогов чи його родина, ніхто — не бажав придбати портрет щойно померлого корифея. З гіркотою про цей ганебний стан відгукнувся Ілля Рєпін в листі до В. В. Стасова: Кому потрібен у нас портрет або погруддя геніальної особи ?.. Питання ставало риторичним.
Варіант гіпсового погруддя роботи Рєпіна отримав в подарунок володар Абрамцева — меценат Савва Мамонтов. Варіантів гіпсового погруддя було створено декілька і згодом вони розійдуться країною. Один потрапить в Національний музей «Київська картинна галерея». Пізніше з погруддя Пирогова знімуть форму і відтворять у фронзі, бо крихкий гіпс — матеріал нетривкий. Варіант, що мав Савва Мамонтов, теж відтворили в бронзі і той потрапить в Третьяковську галерею.
-
Тетяна Щепкіна-Купернік, актриса, перекладач, поет, 1914, Харківський художній музей -
«Осінній букет», портрет доньки Рєпіна Віри, 1892, Третьяковська галерея -
Італійська актриса Елеонора Дузе, малюнок, 1891, Третьяковська галерея -
-
Акторка Марія Андрєєва, 1905, Мінськ, Білорусь
В портретах Рєпін не був схильний до компліментів чи надтої ідеалізації моделі. Але захоплення особистістю відбивалось в творі, тому такі широкі жести в рєпінському портреті Федора Шаляпіна, таке захоплення ефектною зовнішністю жінок і їх сукнями (щирість акторки і поетеси Тетяни Щепкіної-Куперник, манерність Елеонори Дузе, порожні жести акторки Яворської, модний стереотип Святополк-Четвертинської, буржуазний блиск Марії Андрєєвої). Більш широкий диапазон психологічних станів, настроїв і характерів спостерігається в портретах чоловіків: стареча депресивність художника Боголюбова, підозрілість композитора Павла Браламберга, костюмована академічність Дмитра Менделєєва, сум хворого Мусоргського, самозаглибленість Павла Третьякова.
-
Художник Олексій Боголюбов, 1882, Саратовський художній музей імені Радищева -
Професор Менделєєв Дмитро Іванович в мантії Единбурзького університету, 1885, акварель. Третьяковська галерея -
Павло Іванович Браламберг, 1884, Третьяковська галерея -
Хворий Модест Мусоргський -
Павло Третьяков, 1901 р.
Портрет Миколи Пирогова останнього року життя важко назвати парадним чи приємним. Кольори тьмяні і темні. Сивий і важко хворий Микола Іванович дивиться і підозріло, і непривітно. Рєпін не міг знати всіх подробиць життя і матеріальних негараздів портретованого. Але наважився точно відтворити протиріччя в образі науковця — впевнену позу, гордовито пряму спину і хворобливий погляд згасаючої людини. Залишилось пожалкувати, що вони зустрілись так пізно і Рєпін не знав і не бачив Пирогова юнака-вундеркінда, професора в 26 років і науковця-сміливця, що став непересічним авторитетом медичної науки і практики середини 19 століття. Можливо, ми б мали інший, життєствердний портрет Пирогова.
- Наталя Ротай. Скальпелем і молитвою // Україна молода, № 221, 25.11.2010 [Архівовано 23 червня 2015 у Wayback Machine.]
