Цята — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Цята (значення).

Цята (рос. цата; д.-рус. цѧта — «дрібна монета», «прикраса») — узвичаєна назва елемента у формі півмісяця, іноді фігурно облямованого, у нижній частині восьмикінцевого хреста. Вважають, що ця прикраса веде своє походження від нашийної гривни. Цятою також називають частину оклада, золоті і срібляні оздоби ікон.

Слово цята походить з давньоруської мови, де цѧта означало прикрасу, оздобу, але первісним його значенням було «вид дрібної монети», оскільки прасл. *cęta вважається похідним від лат. centus («дрібна монета», «сота частина») — прямо чи через посередництво гот. kintus (те ж походження має і слово «цент»)^[1]^[2]. У значенні «окраса», «оздоба» слово «цятка» ще недавно вживалося і в українській мові^[3], але зараз воно означає тільки «краплинка», «крапка», «плямочка»^[4].

Символіка

Часто трапляються твердження, що зображення півмісяця на хресті Російської православної церкви (тоді ще Московської митрополії Константинопольського патріархату) з'явилося після здобуття Москвою Казані в 1552 році — як символ перемоги православ'я над ісламом^[5]^[6]^[7]. Проте, це припущення не відповідає дійсності. Перш за все, відоме, що хрести з «цятою» прикрашали ще давньоруські храми: Церкву Покрови на Нерлі (1165 рік), Димитрієвський собор у Владимирі-на-Клязьмі (1197 рік). Окрім того, півмісяць став емблемою ісламу досить пізно: у 1453 році, після здобуття турками Константинополя. У стародавній Візантії символ півмісяця був відомий з давніх часів, бувши державним знаком імперії.

Справжня символіка цяти інша. По-перше, вона може походити від нашийної гривни, яка і в Стародавній Русі, і у Візантії була знаком царського достоїнства. По-друге, півмісяць є поширеним символом Діви Марії^[8] . По-третє, хрест з півмісяцем знизу нагадує за формою якір, котвицю — один з християнських символів. Апостол Павло пише: «хто прибіг прийняти надію, що лежить перед нами, що вони для душі як котвиця, міцна та безпечна» (Євр. 6:18-19). Існують й інші приклади символізму півмісяця: колиска Вифлеємська, у якій лежав новонароджений Ісус, євхаристична чаша, корабель (поширений символ Церкви), хрестильна купіль.

Примітки

↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.
↑ Этимологический словарь славянских языков. — М. : Наука, 1976. — Т. 3. — С. 194.
↑ Цятка // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
↑ Цятка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
↑ Chaudet, Didier (2009). When the Bear Confronts the Crescent: Russia and the Jihadist Issue. China and Eurasia Forum Quarterly. Central Asia-Caucasus Institute & Silk Road Studies Program. 7 (2): 37—58. ISSN 1653-4212. It would be convenient to characterize the relationship between Russia and Islam by its history of conquest and tension. After all, the emblem of the Orthodox Church is a cross on top on a crescent. It is said that this symbol was devised by Ivan the Terrible, after the conquest of the city of Kazan, as a symbol of the victory of Christianity over Islam through his soldiers.
↑ Russian Orthodox Church. Journal of South Asian and Middle Eastern Studies (English) . 17: 4. 1993. Finally, the Russians, under Ivan the Terrible, defeated the Tatars in 1552 and firmly established Russian rule. In celebration of this conquest, the czar built two churches in the Moscow Kremlin and on the spires of the Church installed the Orthodox Cross over an upside down crescent, the symbol of Islam. {{cite journal}}: |access-date= вимагає |url= (довідка)
↑ Church Building and Its Services. Orthodox World. Архів оригіналу за 21 травня 2015. Процитовано 28 березня 2014. Sometimes the bottoms of the Crosses found on Russian churches will be adorned with a crescent. In 1486, Tsar Ivan IV (the Terrible) conquered the city of Kazan which had been under the rule of Moslem Tatars, and in remembrance of this, he decreed that from henceforth the Islamic crescent be placed at the bottom of the Crosses to signify the victory of the Cross (Christianity) over the Crescent (Islam).
↑ Успенский, Б. А. (2006). Крест и круг: Из истории христианской символики (рос.). М.: Языки славянских культур. с. 225—258. Архів оригіналу за 7 вересня 2018. Процитовано 10 квітня 2017. Итак, сочетание креста и полумесяца целиком вписывается в космологическую, языческую по своему происхождению символику: крест и полумесяц символизируют солнце и луну. Вполне закономерно, что сочетание креста и полумесяца встречается на русских лунницах. 232 Но вместе с тем оба символа имеют и другой, христианский смысл: крест очевидным образом выступает как символ Христа, тогда как луна в христианской традиции символизирует Богородицу. Такое толкование прямо соответствует каноническим текстам — и поддерживается ими, — текстам, где Христос называется «Солнцем правды» или «Солнцем праведным» ( «sol justitiae» — Мал. IV,2) , а Богородица может ассоциироваться с апокалиптическим образом «жены, облеченной в солнце; под ногами ее луна, и на главе ее венец из двенадцати звезд» (Откр. XII, 1).

Джерела

Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000. (рос.)
Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс. М. Р. Фасмер. 1964—1973. (рос.)
«Православие и Мир» — Полумесяц в основании Креста? (рос.)

[1] Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.

[2] Этимологический словарь славянских языков. — М. : Наука, 1976. — Т. 3. — С. 194.

[3] Цятка // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.

[4] Цятка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[Chaudet-5] Chaudet, Didier (2009). When the Bear Confronts the Crescent: Russia and the Jihadist Issue. China and Eurasia Forum Quarterly. Central Asia-Caucasus Institute & Silk Road Studies Program. 7 (2): 37—58. ISSN 1653-4212. It would be convenient to characterize the relationship between Russia and Islam by its history of conquest and tension. After all, the emblem of the Orthodox Church is a cross on top on a crescent. It is said that this symbol was devised by Ivan the Terrible, after the conquest of the city of Kazan, as a symbol of the victory of Christianity over Islam through his soldiers.

[6] Russian Orthodox Church. Journal of South Asian and Middle Eastern Studies (English) . 17: 4. 1993. Finally, the Russians, under Ivan the Terrible, defeated the Tatars in 1552 and firmly established Russian rule. In celebration of this conquest, the czar built two churches in the Moscow Kremlin and on the spires of the Church installed the Orthodox Cross over an upside down crescent, the symbol of Islam. {{cite journal}}: |access-date= вимагає |url= (довідка)

[7] Church Building and Its Services. Orthodox World. Архів оригіналу за 21 травня 2015. Процитовано 28 березня 2014. Sometimes the bottoms of the Crosses found on Russian churches will be adorned with a crescent. In 1486, Tsar Ivan IV (the Terrible) conquered the city of Kazan which had been under the rule of Moslem Tatars, and in remembrance of this, he decreed that from henceforth the Islamic crescent be placed at the bottom of the Crosses to signify the victory of the Cross (Christianity) over the Crescent (Islam).

[Uspensky-8] Успенский, Б. А. (2006). Крест и круг: Из истории христианской символики (рос.). М.: Языки славянских культур. с. 225—258. Архів оригіналу за 7 вересня 2018. Процитовано 10 квітня 2017. Итак, сочетание креста и полумесяца целиком вписывается в космологическую, языческую по своему происхождению символику: крест и полумесяц символизируют солнце и луну. Вполне закономерно, что сочетание креста и полумесяца встречается на русских лунницах. 232 Но вместе с тем оба символа имеют и другой, христианский смысл: крест очевидным образом выступает как символ Христа, тогда как луна в христианской традиции символизирует Богородицу. Такое толкование прямо соответствует каноническим текстам — и поддерживается ими, — текстам, где Христос называется «Солнцем правды» или «Солнцем праведным» ( «sol justitiae» — Мал. IV,2) , а Богородица может ассоциироваться с апокалиптическим образом «жены, облеченной в солнце; под ногами ее луна, и на главе ее венец из двенадцати звезд» (Откр. XII, 1).

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]