Чиж Іван Сергійович — Вікіпедія

Чиж Іван Сергійович
Народився1 травня 1952(1952-05-01) (72 роки)
Старосинявський район, Кам'янець-Подільська область, Українська РСР, СРСР
Країна СРСР
 Україна
Діяльністьполітик
Alma materКиївський університет імені Тараса Шевченка
ЧленствоВерховна Рада України III скликання
Посаданародний депутат України[1], народний депутат України[2], спеціальний гість Парламентської асамблеї Ради Європиd[3] і представник Парламентської Асамблеї Ради Європи[3]
ПартіяСПУ
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Почесна грамота Верховної Ради України
Заслужений журналіст України
Заслужений журналіст України

Іва́н Сергі́йович Чиж (1 травня 1952, Пишки, Хмельницька область) — український політик. Голова Ради партії «Всеукраїнське об'єднання лівих „Справедливість“» (квітень 2000 — липень 2008). Почесний голова партії «Об'єднані ліві і селяни» (з грудня 2011).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 01 травня 1952 року у селі Пишки, Старосинявського району, Хмельницької області. Українець.

Освіта та кар'єра

[ред. | ред. код]

Київський університет імені Тараса Шевченка, факультет журналістики, журналіст; юридичний факультет, правознавець; Російська академія управління; фахівець в галузі державного управління.

Народний депутат України 2-го скликання квітень 1994 року (2-й тур) до квітня 1998 року Летичівський виборчий округ № 414, Хмельницька область, висунутий виборцями. Заступник голови Комітету з питань соціальної політики та праці.

Народний депутат України 3-го скликання березень 1998 року по квітень 2002 року виборчий округ № 190, Хмельницька область. Голова Комітету з питань свободи слова та інформації (07.1998-02.2000).

Під час виборів до парламенту 2002 року був кандидатом в народні депутати України, виборчий округ № 190, Хмельницька область, висунутий Партією "Всеукраїнське об'єднання лівих «Справедливість». Набравши 13,83 % голосів виборців, посів третє місце серед 11 претендентів.

Під час виборів до парламенту 2006 року був кандидатом в народні депутати України від Народного блоку Литвина, № 20 в списку. До Верховної Ради Народний блок Литвина не потрапив, набравши 2,44 % із необхідних 3-х відсотків.

Дійсний член Міжнародної слов'янської академії наук.

Член Національної спілки журналістів України.

Секретар Політради Соціалістичної партія України, жовтень 1994 року по листопад 1999 року.

Відіграв помітну роль у створенні й прийнятті Конституції України, автор понад 20 поправок до проекту Конституції, які увійшли до її основного тексту. Ініціював розроблення і прийняття Верховною Радою низки важливих законів, інших документів. Як заступник голови Комітету з питань соціальної політики та праці став автором і співавтором понад 25 законів соціального спрямування.

Тричі обирався головою підкомітету з проблем демографії Комітету Парламентської асамблеї Ради Європи з питань міграції, біженців та демографії.

Засновник і голова Благодійного фонду «Справедливість» імені Устима Кармалюка.

Автор книги «Україна в Раді Європи» (2001).[джерело?]

Автор (співавтор) численних Законів України «Про оплату праці», «Про відпустки», «Про межу малозабеченості», «Про захист суспільної моралі» та інших.

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Захоплення — література.

Родина

[ред. | ред. код]

Одружений. Разом з дружиною Валентиною Володимирівною виховував двох доньок.

  • Батько — Сергій Касянович (1907—1997),
  • мати — Єлизавета Юхимівна (1908—1972),
  • дружина — Валентина Володимирівна (1952) — товарознавець,
  • дочка — Алла (1973),
  • дочка — Інна (1979).

Нагороди

[ред. | ред. код]

Орден «За заслуги» III (08.1998), II ст. (06.2004). Почесна грамота Верховної Ради України. Заслужений журналіст України (з квітня 2002). Два ордени Святого рівноапостольного князя Володимира.

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]