Палтус чорний — Вікіпедія

Палтус чорний

Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Підцарство: Справжні багатоклітинні (Eumetazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Клас: Променепері (Actinopterygii)
Підклас: Новопері (Neopterygii)
Інфраклас: Костисті риби (Teleostei)
Ряд: Камбалоподібні (Pleuronectiformes)
Родина: Камбалові (Pleuronectidae)
Підродина: Hippoglossinae
Рід: Reinhardtius
Gill, 1861
Вид: Палтус чорний
Reinhardtius hippoglossoides
Johann Julius Walbaum, 1792
Посилання
Вікісховище: Reinhardtius hippoglossoides
Віківиди: Reinhardtius hippoglossoides
EOL: 223542
ITIS: 172930
МСОП: 18227054
NCBI: 111784

Палтус чорний, або гренландський (Reinhardtius hippoglossoides) — єдиний вид в роді Reinhardtius. Є цінною промисловою рибою, що належить до групи великоротих камбал.

Загальна інформація

[ред. | ред. код]

Завдяки своїм фізіологічним, морфологічним та функціональним особливостям чорний палтус є одним з найбільш широко розповсюджених амфібореальних видів, що мешкають в помірно-холодних водах Атлантичного та Тихого океанів.

Максимальний зареєстрований розмір — 120 см при вазі близько 45кг. В середньому — 80-100 см при вазі 11-25 кг. Максимальний зареєстрований вік — 30 років.

Розповсюдження

[ред. | ред. код]

Східна Атлантика від Англії до північної Норвегії, в Баренцевому морі — до Шпіцбергену та архіпелагу Нова Земля; Ісландія, східна Гренландія, Гренландське море, східне узбережжя Північної Америки від Ньюфаундленду до західного узбережжя Гренландії. В Тихому океані — Берингове море, Охотське море, Японське море, узбережжя Північної Америки від Алеутських островів до північної Мексики.

Біологія

[ред. | ред. код]

Цей вид звичайно зустрічається на глибинах 200–2000 метрів (найчастіше — 500–1000 метрів), часто плаває в пелагічних шарах води далеко від дна (у вертикальному положенні, черевною стороною донизу). Є активним хижаком: полює на креветок, тріску, бельдюгу, мойву, морського окуня і інші види риб, а також на кальмарів.

Нерест відбувається на глибинах 700–1500 метрів в квітні — липні, при температурі води 3-5°С. По типу ікрометання чорний палтус належить до пелагофілів. Метаморфоз личинок відбувається при довжині 6-8.5 см. В процесі пасивного дрейфу ікри та личинок (протягом 8-10 місяців) проходить первинне розселення особин нового покоління.

Ікринки та ранні стадії тримаються на глибині, а потім в міру зростання молодь підіймається до поверхні.

Здатність до відновлення в даного виду низька: мінімальний час подвоєння популяції становить 4.5 — 14 років.

Спосіб життя

[ред. | ред. код]

Перші 3-4 роки життя палтус проводить поблизу місць осідання, а в міру росту та статевого созрівання поступово зміщується у напрямку нерестилищ та освоює більші глибини. Після першого нересту чорний палтус починає здійснювати сезонні міграції між районами розмноження та відгодівлі; при цьому самиці звичайно мігрують на більші відстані, ніж самці.

У палтуса, як і у інших видів риб ряду камбалоподібних, наявні істотні відмінності між самцями та самицями в темпах статевого созрівання, динаміці росту та тривалості життя. Самки досягають статевої зрілості пізніше за самців, але живуть довше, дасягаючи більших розмірів. При цьому, починаючи з 5-6 років, середня довжина їхнього тіла та темп росту перевищують такі у одновікових самців.

Біологічний смисл такого статевого диморфізму полягає в тому, що при рівних умовах існування він забезпечує самкам перевагу над самцями у харчуванні і, врешті-решт, у виживанні, що має сприяти підтриманню максимального рівню популяційної плодючості.

Господарське значення

[ред. | ред. код]

Чорний палтус має велике рибопромислове значення: основним способом лову є донне тралування, країнами, що мають найбільші видобутки — Данія (в районі Гренландії), Норвегія та Росія.[1]

Чорний палтус зберігається в засоленому або мороженому вигляді; у харчуванні вживається найчастіше в'яленим або смаженим.

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. Greenpeace International Seafood Red list. Архів оригіналу за 2 липня 2008. Процитовано 20 грудня 2012.

Джерела

[ред. | ред. код]