Шарапова Аріна Аянівна — Вікіпедія

Шарапова Аріна Аянівна
рос. Арина Аяновна Шарапова
Народилася30 травня 1961(1961-05-30) (63 роки)
Москва, СРСР
Країна СРСР
 Росія
Діяльністьжурналістка, ведуча, викладачка, громадська діячка, редакторка, телеведуча
Alma materфілософський факультет МДУd (1984) і Московський державний лінгвістичний університет
Науковий ступінькандидат соціологічних наук
Знання мовросійська
Роки активності1985 — тепер. час
ДітиDanila Sharapovd
Нагороди
Орден Дружби (Російська Федерація) медаль «У пам’ять 850-річчя Москви»
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шарапова.
(аудіо)
(аудіо)
Запис голосу Аріни Шарапової (російською)
noicon
З інтерв'ю радіостанції «Ехо Москви» від 27 вересня 2014 року.
Допомога по відтворенню

Аріна Аянівна Шарапова (нар.. 30 травня 1961, Москва, РРФСР, СРСР) — російська пропагандистка, журналістка, викладачка та громадська діячка. Засновниця, президент і керівник майстер-курсів «Школи мистецтв та медіатехнологій» (м. Москва), що займається творчим розвитком дітей та підлітків[1][2].

Внесена до «чистилища» бази «Миротворець»[3].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народилася 30 травня 1961 року в Москві.

Дід жив до Російської революції в Китаї. Бабуся була вчителькою, володіла маньчжурською мовою, багато працювала з китайцями, радила онучці побувати в Китаї.

Дитинство провела на Близькому Сході, бо батько — Аян Веніамінович — працював дипломатом, і вони з мамою Ганною Іванівною багато їздили світом[4].

Має дві вищі освіти: у 1984 році закінчила відділення прикладної соціології[5] філософського факультету Московського державного університету імені М. В. Ломоносова[6][7], потім — перекладацький факультет Московського державного педагогічного інституту іноземних мов імені Моріса Тореза за спеціальністю «перекладач з англійської мови»[8][9]. Кандидат соціологічних наук[10].

У 1985 році працювала в РІА «Новости».

У березні 2014 року заснувала в Москві «Школу мистецтв та медіатехнологій», що займається творчим розвитком дітей і підлітків. Є її президентом та керівником майстер-курсів[1][2].

Громадська діяльність

[ред. | ред. код]

Член Громадської ради при Міністерстві внутрішніх справ Російської Федерації[11]. Дійсний член Імператорського православного палестинського товариства.

Була довіреною особою Сергія Собяніна на виборах мера Москви в 2013 році[12].

У березні 2016 року вона свідомо порушила державний кордон України з метою проникнення до окупованого Росією Криму. виступила на форумі «Відкритий Крим 2016», де розповіла, як залучити сюди туристів. На її думку, федеральні російські ЗМІ виконали величезну працю по створенню позитивного іміджу півострова, а тепер все залежить від кримчан[13][14].

З квітня 2016 року — заступник голови Громадської палати міста Москви[15].

У вересні 2016 року стала довіреною особою партії «Єдина Росія» на виборах до Державної думу Росії VII скликання[16].

Особисте життя

[ред. | ред. код]
  • Батько — Аян Веніамінович Шарапов (нар. 13 серпня 1932) — був інженером, потім закінчив зовнішньоторговельну академію, став дипломатом, працював у Міністерстві торгівлі СРСР, народився в порту Аян, так його і назвали[17][18].
  • Дідусь по батькові — Веніамін Шарапов — був професором Петербурзького університету, помер у 1930-ті роки, вивчав Тунгуську мову, створював словник, займався етнографією[17][19].
  • Бабуся по батькові — Таїсія Костянтинівна Шарапова — філолог, вивчала маньчжурську та тюркську мови, викладачка російської мови, закінчила Петербурзький університет, добре малювала[17][19].
  • Мати — Ганна Іванівна Шарапова (нар. 9 лютого 1930), вчителька, працювала перекладачкою у фірмі «Інтурист»[18].
  • Чоловік — Едуард Арамович Карташов (нар. 27 січня 1963), колишній військовослужбовець, капітан-лейтенант військово-морського флоту Росії у запасі, з 1992 року менеджер у великій компанії, бізнесмен[20][21][22].
    • Син — Данило Олегович Шарапов (нар. 7 червня 1981), медіаменеджер, телепродюсер. З грудня 2014 року по листопад 2015 року був генеральним продюсером телекомпанії «НТВ»[23][24]. Одружений на Аліні Шараповій, має двох дітей.
      • Онуки — Микита (нар. вересень 2006) та Степан (нар. 1 вересня 2009)[25][26].

Робота на телебаченні

[ред. | ред. код]
  • 1988—1991 — кореспондент Дирекції аудіо-візуальної інформації АПН (РІА «Новости»).
  • 1991 — спеціальний кореспондент головної редакції теленовин РІА «Новости».
  • 1991 — ведуча російсько-американської телевізійної програми «60 хвилин».
  • 1992 — коментаторка Дирекції інформаційних програм ВДТРК.
  • 1992—1995 — ведуча інформаційної програми «Вєстиі» ВГТРК.
  • 1996—1998 — ведуча інформаційної програми «Час» (ОРТ). У 1998 році пішла з програми, передавши своє місце в ефірі Сергію Доренку[27].
  • З 1998 по 1999 — ведуча ток-шоу «Аріна» (ОРТ, НТВ)[28][29].
  • З 1999 по 2000 — ведуча програми «Місце зустрічі з Аріною Шараповою» (ТБ-6)[30]. Програма була закрита через низькі рейтинги у червні 2000 року[31].
  • У 2000—2001 роках працювала на Красноярському телебаченні[32].
  • З липня 2001 року[33][34] — ведуча ранкового телеканалу «Доброго ранку» («Перший канал»)[35].
  • З липня 2007 року по вересень 2010 року — ведуча програми «Модний вирок» на «Першому каналі»[36].
  • У 2011 році перед виборами до Державної думи Росії та в 2012 році перед виборами Президента Росії була ведучою передвиборних дебатів на «Першому каналі» (по черзі з Петром Толстим)[37].
  • У 2013 році — ведуча телегри «Найкращий чоловік» на «Першому каналі»[38].
  • З березня 2014 року — засновниця, президент і керівниця майстер-курсів «Школи мистецтв та медіатехнологій» (Москва), що займається творчим розвитком дітей і підлітків[1][2].
  • У 2014 році — ведуча проекту «Острів Крим» на «Першому каналі»[39].
  • З серпня 2018 року — ведуча програми «Десять фотографій» на телеканалі «Зірка» (замість Олександра Стриженова).
  • Зіграла епізодичну роль в серіалі «Бальзаківський вік, або Всі мужики сво…» в серії «Любов до телебачення, або Як Соня втратила свого героя…».

Нагороди та премії

[ред. | ред. код]
  • 2006 — орден Дружби — за великий внесок у розвиток вітчизняного телерадіомовлення та багаторічну плідну діяльність[40].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в «Школа мистецтв та медіатехнологій» Орисі Шарапової (Росія, Москва). [Архівовано 28 серпня 2019 у Wayback Machine.] // artmediaschool.ru
  2. ↑ а б в Аріна Шарапова відкрила свою Школу. [Архівовано 27 березня 2019 у Wayback Machine.] // 7days.ru (31 березня 2014 року)
  3. ↑ Шарапова Арина Аяновна / Шарапова Арина Аянівна / SHarapova Arina Ayanovna [Архівовано 23 березня 2019 у Wayback Machine.](рос.)
  4. ↑ Аріна Шарапова. Посмішка для мільйонів. [Архівовано 22 грудня 2015 у Wayback Machine.] «Перший канал» // 1tv.ru
  5. ↑ Згодом, у 1989 році, це відділення було перетворено в самостійний соціологічний факультет МГУ.
  6. ↑ Аріна Шарапова Аяновна, фото, біографія. [Архівовано 23 березня 2019 у Wayback Machine.] // persona.rin.ru
  7. ↑ Аріна Аяновна Шарапова: біографія. // belopolye.narod.ru
  8. ↑ Аріна Шарапова: «Через Зайцева я — блондинка». [Архівовано 27 серпня 2009 у Wayback Machine.] «Теленеделя» // teleweek.ru
  9. ↑ На інтернет-сайті Першого каналу відбулася онлайн-конференція з Аріною Шарапової. [Архівовано 9 січня 2017 у Wayback Machine.] «Перший канал» // 1tv.ru (27 лютого 2009 року)
  10. ↑ Шарапова А. А. «Динаміка соціокультурних функцій телебачення в умовах постіндустріального суспільства»: Дис. … канд. социол. наук : 22.00.01 — М, 2005. — 190 с. РДБ ОД, 61:05-22/390.
  11. ↑ Склад Громадської ради при Міністерстві внутрішніх справ Російської Федерації. Офіційний сайт Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації // mvd.ru (Перевірено 19 березня 2010)
  12. ↑ ВІДЕО. Програма «Тут і зараз» (випуск від 14 серпня 2013 року). Аріна Шарапова: «Мені подобається Сергій Семенович, я рада, що я довірена особа». [Архівовано 13 квітня 2014 у Wayback Machine.] Телеканал «Дощ» // tvrain.ru
  13. ↑ Аріна Шарапова потрапила в базу «Миротворця». Архів оригіналу за 25 листопада 2018. Процитовано 23 березня 2019.
  14. ↑ «Миротворец» приютил известную российскую телеведущую [Архівовано 23 жовтня 2018 у Wayback Machine.](рос.)
  15. ↑ Картка члена Громадської палати міста Москви. Аріна Шарапова Аяновна, заступник голови Громадської палати. [Архівовано 23 вересня 2016 у Wayback Machine.] Офіційний сайт Громадської палати міста Москви // opmoscow.ru
  16. ↑ С агитацией помогут доверенные лица. В преддверии выборов партии привлекают к избирательной кампании известных людей. «Парламентская газета». 27 липня 2016. Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
  17. ↑ а б в Аріна Шарапова — Без дурнів — Ехо Москви, 05.11.2008. Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
  18. ↑ а б «Аріна Шарапова» | Цілком таємно ТБ. Архів оригіналу за 28 травня 2020. Процитовано 12 квітня 2022.
  19. ↑ а б Вечірня Москва — Москвичка — Аріна Шарапова: «У мене чиста і світла кар'єру телеведучої». Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
  20. ↑ Арініна любов | Архів | Аргументи і Факти. Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
  21. ↑ Аріна Шарапова, телеведуча, журналіст, викладач. Біографія. [Архівовано 16 вересня 2017 у Wayback Machine.] // 7days.ru
  22. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  23. ↑ Данила Шарапов. Портал МИА «Россия сегодня». Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 21 березня 2015.
  24. ↑ «10 знаковых назначений в медиа 2014». Sostav.ru. 26 грудня 2014. Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 21 березня 2015.
  25. ↑ У Аріни Шарапової народився другий онук — 7днів.ру. Архів оригіналу за 28 травня 2020. Процитовано 23 березня 2019.
  26. ↑ Телеведущая Арина Шарапова: биография. // nfsbih.net. 11 лютого 2015. Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 21 березня 2015.
  27. ↑ Арина Шарапова: "Боялась, что отнимут все нажитое". Аргументы и факты. 22 лютого 2005. Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
  28. ↑ Шарапова вернется вместе с русским Бондом!. Аргументы и факты. 6 січня 1999. Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
  29. ↑ Вещатель всегда прав. — На канале НТВ объявлено о том, что программа «Арина» уходит в отпуск. Газета «Коммерсантъ». 27 травня 1999. Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
  30. ↑ Арина Шарапова: белая и пушистая. Газета «Аргументы и факты». 5 серпня 2003. Архів оригіналу за 11 липня 2007. Процитовано 23 березня 2019.
  31. ↑ ТВ-6 отправляет боссов в отставку. За провал политических передач. Собеседник. 1 червня 2000. Архів оригіналу за 27 травня 2001. Процитовано 23 березня 2019.
  32. ↑ Арина Шарапова на НТВ не рвётся. Газета «Аргументы и факты». 13 червня 2001. Архів оригіналу за 6 грудня 2009. Процитовано 23 березня 2019.
  33. ↑ Элина Николаева (12 липня 2001). Многоканальные новости. Газета «Московский комсомолец». Архів оригіналу за 9 червня 2013. Процитовано 23 березня 2019.
  34. ↑ Аріна Шарапова буде вести ранкове шоу на ОРТ. [Архівовано 23 березня 2019 у Wayback Machine.] // newsru.com (9 липня 2001 року)
  35. ↑ «АиФ» трудоустроил Арину Шарапову. Газета «Аргументы и факты». 18 липня 2001. Архів оригіналу за 26 серпня 2010. Процитовано 23 березня 2019.
  36. ↑ Надежда Шульга (12 вересня 2010). Арина Шарапова ушла из «Модного приговора». Газета «Комсомольская правда». Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
  37. ↑ Предвыборные дебаты на федеральных каналах будут вести Арина Шарапова, Пётр Толстой и Владимир Соловьёв. NEWSru.com. 31 жовтня 2011. Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
  38. ↑ Арина Шарапова рассказала о своих страхах. // 7days.ru. 22 жовтня 2013. Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
  39. ↑ Юрий Богомолов (12 квітня 2014). Битва за Украину. — Передовая линия российского телефронта вплотную приблизилась к выборам в соседней стране. «The New Times». Архів оригіналу за 12 серпня 2017. Процитовано 23 березня 2019.
  40. ↑ Указ Президента Російської Федерації Ст. Путіна від 27 листопада 2006 року № 1316 «Про нагородження державними нагородами Російської Федерації». [Архівовано 13 листопада 2020 у Wayback Machine.] Офіційний сайт Президента Російської Федерації // kremlin.ru

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шарапова_Аріна_Аянівна&oldid=42674103