Шарль Ежен Делоне — Вікіпедія

Charles-Eugène Delaunay
фр. Charles-Eugène Delaunay
Народився9 квітня 1816(1816-04-09)[1][2][…]
Люзіньї-сюр-Барс
Помер5 серпня 1872(1872-08-05)[1][2][…] (56 років)
Шербур-Октевіль
·утоплення
КраїнаФранція Франція
Національністьфранцуз
Діяльністьастроном, математик, інженер
Alma materПолітехнічна школа
Гірнича школа Парижа
Паризький університет
ліцей Карла Великого
Галузьастрономія
ЗакладПаризька обсерваторія
Посадапрезидент[4]
Науковий керівникЖан-Батіст Біо
ЧленствоЛондонське королівське товариство
Французька академія наук
Національна академія дей-Лінчей
Шведська королівська академія наук
Американська академія мистецтв і наук
Російська академія наук
Відомий завдяки:дослідження руху Місяця
Нагороди
офіцер ордена Почесного легіону
золота медаль Королівського астрономічного товариства

іноземний член Лондонського королівського товариства[d] (29 квітня 1869)

Список 72 імен на Ейфелевій вежі

Шарль Еже́н Делоне́ (фр. Charles Eugène Delaunay; 9 квітня 1816 — 5 серпня 1872) — французький астроном і математик, член Паризької АН (1855).

Народився в Люзіньї-сюр-Барс. У 1836 році закінчив Політехнічну школу в Парижі (1834). Потім викладав механіку, математику та астрономію в різних інженерних школах і Паризькому університеті, в 1870—1872 рр. — директор Паризької обсерваторії.

Наукові роботи відносяться до небесної механіки. У 1846—1855 рр. розробив метод розв'язку задачі про збуджений рух (метод Делоне) і успішно застосував його (1860, 1867) до розрахунку руху Місяця. Вивчаючи незбіг розрахованого і спостережуваного значень вікового прискорення Місяця, припустив у 1865 році, що воно викликане уповільненням обертання Землі, обумовленим припливним тертям; це припущення виявилося вірним. Низка досліджень присвячені збудженням у русі Урана (1842), теорії припливів (1844).

Член Лондонського королівського товариства (1869), іноземний член-кореспондент Петербурзької АН (1871). Член Бюро довгот у Парижі (1862).

На честь науковця названо астероїд 8688 Делоне.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б Архів історії математики Мактьютор — 1994.
  3. а б SNAC — 2010.
  4. Французька академія наук — 1666.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Колчинский И.Г., Корсунь А.А., Родригес М.Г. Астрономы: Биографический справочник. — 2-е изд., перераб. и доп. — К. : Наукова думка, 1986. — 512 с.