Шольци — Вікіпедія

Шольци (нім. Scholtz, пол. Szolcowie) — міщанський рід (іноді — клан) у Львові, який походив із Сілезії. Владислав Лозінський припускав, що наприкінці 16 ст. вже були поляками.^[1]

• Вольф (Вольфганг) — львівський купець та бургомістр (XVI ст.), якого вважають засновником роду і його гілки — Шольц-Вольфовичів (або просто Вольфовичів^[2]). Мав 12 синів і 12 дочок від однієї дружини Беати — доньки львівського патриція Газа (правдоподібно, Мельхіора).
• Якуб та Йоган — брати Вольфа.
• Штанцель — засновник «Шольцівської гілки роду» (Шольців-Штанцльовичів, або просто Штанцльовичів^[2])^[3]
• Каспер — доктор, швагро Шимона Шимоновича (перший його шлюб), подібно,^[4] чоловік Зузанни, доньки Мартина Кампіана,^[5] мав гарну бібліотеку
• Ганус (Гануш) — брат Вольфа, осів через 2 роки після брата^[1]
• Якуб (пом. 1612)^[6]
• Якуб (пом. бл. 1643) — доктор права, кавалер золотого острога^[4]
• Якуб — бурмістр у 1637^[7]
• Катаріна, чоловік — Мартин Никанор Анчевський
• Катаріна (Вольфович) — мати Яна Альнпека^[8]
• Ян (Януш, Ганус?) 1547?
• Мельхіор^[9]
• Ян (пом. 1653, Вольфович) — доктор філософії^[1]

• Йозеф, він і брати у 1595 році отримали шляхетство від цісаря Рудольфа ІІ^[10]
  • Катаріна (Катажина) — дружина Войцеха Домагалича^[10]
• Ян — райця Львова, фундатор «вівтаря Шольц-Вольфовичів», зроблений близько 1595 року для Латинського собору Львова (нині — у лівій наві Покровської церкви),^[11] виконаний скульптором Яном Зарембою (польський дослідник Збіґнєв Горнунґ припускав авторство Андреаса Бемера^[11]).
• Ян — заповіт 25 червня 1605^[1]
  • Ян
  • Дорота, дружина венеціанського консула Антоніо Массарі
  • Катажина
  • Сабіна
  • Анна
  • Марта, Джанні (Ян) Массарі^[12]

Ян Порохницький мав конфлікт з деякими львівськими райцями (зокрема, Март. Кампіаном, Еразмом Сикстом, Вольфовичем, Якубом Шольцом) стосовно маєтку Сигнівок, а потім відлучив їх від церкви. Оголошуючи це рішення з амвону львівської катедри, викликав протест парафіян, які силоміць стягнули його звідти. Тоді архієпископ відлучив ще й львів'ян і наказав замкнути костели міста, внаслідок чого львів'яни-католики почали відвідувати богослужіння в українських (православних) храмах. Зрозумівши, що не варто надалі продовжувати конфлікт, скасував свої попередні вироки.^[13]

На вул. Коперника, біля тротуару, на схилі монастирського пагорба біля костелу та шпиталю святого Лазаря, є напівкругла, викладена цеглою ніша. У ній до середини 1950-х років діяв колодязь (нині ванна колодязя слугує квітником). Нішу прикрашають два кам'яні леви з гербами родин патриціїв Шольц-Вольфовичів та Кампіанів (скульптор Бернард Дікембош), які свого часу прикрашали стару львівську ратушу.^[14][15]

Існувала оздоблена візерунком родова каплиця-гробівець^[16] з тесаного каменю біля стіни латинської катедри Львова.^[17]

Ян-Амор Тарновський через свого агента Йоба Братфуша (Претфуса) купив у львівських міщан Вольфа та Януша Шольців, Георга Ґансборна «pro sua necessitate» 21 віз «січної» зброї, 17 возів «залізива», 115 штук вогнепальної зброї, аркебузу, ручні мушкети^[18]

• Кам'яниця Шольц-Вольфовичів
• Кам'яниця Якубшольцівська
• Кам'яниця Яншольцівська
• Мати Божа Ласкава (Львів)

• Лемко І. Цікавинки з історії Львова. — Львів : Апріорі, 2011. — 128 с. : іл. — ISBN 978-617-629-024-7.
• Łoziński W. Patrycyat i mieszczaństwo lwowskie w XVI i XVII wieku [Архівовано 27 листопада 2014 у Wayback Machine.]. — Lwów : Gubrynowicz i Schmidt, 1890. — 305 s. (пол.)

• Вівтар Шольц-Вольфовича. 16 ст. [Архівовано 27 жовтня 2016 у Wayback Machine.]