Гольшанський Юрій Олександрович — Вікіпедія

Юрій Гольшанський герба Гіпоцентавр (пом. весною 1511^[1]) — середульший син чільного литовсько-руського князя Олександра Юрійовича Гольшанського й Софії Олехнівни Судимонтівни. Мав братів Януша й Павла і декількох сестер.

Уперше згадується 16 квітня 1502 р. у грамоті вел. кн. Олександра Казимировича як член пани-ради^[2], згодом — на урядах намісника білицького (з грудня 1504^[3]) і крайчого господарського (1507–10). Також подибується в надвірній хоругві Сигізмунда I, якому служив вісьмома кіньми (8 липня — 20 жовтня 1506)^[4]. Підтримав Мельницьку унію (1501)^[5].

24 жовтня 1508 Ю. Гольшанського настановили воєводою київським з щорічною платнею в розмірі 300 коп грошей «для успоможенья»^[6]. Наступного року, як член пани-ради, Юрій Олександрович зринає в 2 привілеях господаря: один для Яна Заберезинського, другий — київським домініканцям^[7].

Див. також

Семен Гольшанський

Примітки

↑ Šedvydis, Laurynas (2010). Vilniaus vyskupo Pauliaus Alšėniškio klientų veikla Vilniaus kapituloje XVI a. 5-6 dešimtmečiais. LDK dvasingumas : tarp tradicijos ir dabarties : mokslinių straipsnių rinkinys / sudarytojos V. Kamuntavičienė, A. Vasiliauskienė. Kaunas : Vytauto Didžiojo universiteto leidykla: 25.
↑ Корзинин А.Л. Двор великой княгини Литовской и королевы Польской Елены Ивановны // Вестник Санкт-Петербургского университета. История. 2022. Т. 67. Вып. 3. — С. 681.
↑ Аляхновіч Р., Рыбчонак С., Шаланда А. Род Іллінічаў у Вялікім Княстве Літоўскім у ХV–ХVІ ст.: радавод, гербы, уладанні. Склад / навук. рэд. М.Н. Гальпяровіч. — Мір : Музей «Замкавы комплекс «Мір», 2015. — С. 70. — ISBN 978-985-90361-2-5.
↑ Ferenc, Marek (2021). Foreigners amongst the Horse Courtiers of Duke Sigismund Jagiellon. A Contribution to the Problem of Ethnicity of the Court (PDF). Przeglad Historyczny. 112 (2): 339—340.
↑ Шэйфер В. Мяцеж ці паўстанне? Выступ Міхала Глінскага падчас вайны Маскоўскай дзяржавы з ВКЛ у 1507—1508 гг. // Гістарычны Альманах. — 1999. — № 2. — С. 105.
↑ Акты, относящиеся к истории Западной России, собранные и изданные Археографической комиссией. — Т. 2. — СПб., 1848. — с. 57
↑ Pułaski, Kazimierz (1882). Książęta Holszańscy (PDF). Przegląd Bibliograficzno-Archeologiczny (34-35): 372.

[1] Šedvydis, Laurynas (2010). Vilniaus vyskupo Pauliaus Alšėniškio klientų veikla Vilniaus kapituloje XVI a. 5-6 dešimtmečiais. LDK dvasingumas : tarp tradicijos ir dabarties : mokslinių straipsnių rinkinys / sudarytojos V. Kamuntavičienė, A. Vasiliauskienė. Kaunas : Vytauto Didžiojo universiteto leidykla: 25.

[2] Корзинин А.Л. Двор великой княгини Литовской и королевы Польской Елены Ивановны // Вестник Санкт-Петербургского университета. История. 2022. Т. 67. Вып. 3. — С. 681.

[3] Аляхновіч Р., Рыбчонак С., Шаланда А. Род Іллінічаў у Вялікім Княстве Літоўскім у ХV–ХVІ ст.: радавод, гербы, уладанні. Склад / навук. рэд. М.Н. Гальпяровіч. — Мір : Музей «Замкавы комплекс «Мір», 2015. — С. 70. — ISBN 978-985-90361-2-5.

[4] Ferenc, Marek (2021). Foreigners amongst the Horse Courtiers of Duke Sigismund Jagiellon. A Contribution to the Problem of Ethnicity of the Court (PDF). Przeglad Historyczny. 112 (2): 339—340.

[5] Шэйфер В. Мяцеж ці паўстанне? Выступ Міхала Глінскага падчас вайны Маскоўскай дзяржавы з ВКЛ у 1507—1508 гг. // Гістарычны Альманах. — 1999. — № 2. — С. 105.

[6] Акты, относящиеся к истории Западной России, собранные и изданные Археографической комиссией. — Т. 2. — СПб., 1848. — с. 57

[7] Pułaski, Kazimierz (1882). Książęta Holszańscy (PDF). Przegląd Bibliograficzno-Archeologiczny (34-35): 372.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]