Яковченко Юнона Миколаївна — Вікіпедія

Юнона Миколаївна Яковченко
У ролі Катерини у фільмі «Дід лівого крайнього», 1973
Народилася	30 квітня 1937(1937-04-30) Київ, Українська РСР
Померла	3 березня 1980(1980-03-03) (42 роки) злоякісна пухлина
Поховання	Байкове кладовище
Національність	українка
Громадянство	СРСР
Діяльність	акторка
Заклад	Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка
Роки діяльності	1937—1976
Чоловік	Володимир Бохонко (*1939 — †1997)
Діти	Микола Бохонко (*1967(1967))
Батьки	Микола Яковченко (*1900 — †1974) Тетяна Євсеєнко (*1910 — †1946)
IMDb	ID 1295587

Юно́на (Ю́нна) Микола́ївна Яко́вченко (нар. 30 квітня 1937(19370430) — пом. 3 березня 1980) — українська радянська акторка. Донька народного артиста Української РСР Миколи Яковченка.

Дід Юнони по батькові — Федір Іванович Яковченко — колишній помічник керуючого астраханським рибним промислом. Його рід походить, за деякими даними, від донських козаків, вихідців із пониззя Сіверського Дінця, які залишили Україну після захоплення Сіверщини Московією. На Полтавщину міщанська сім'я Федора Івановича і Параскеви Іванівни Яковченків переїхала з-під Ростова-на-Дону.

Батько Юнони — актор Микола Яковченко — народився в Прилуках (тоді — центр Прилуцького повіту Полтавської губернії Російської імперії, нині — центр Прилуцького району Чернігівської області України). У 1931 році він одружився із акторкою Тетяною Євсеєнко. Весілля гуляли у Києві, на Шулявці.

Юнона Яковченко народилася 30 квітня 1937 року в Києві. У родині її називали Юнна, Юна, Юнночка, Юнія.

У 1939 році, разом із батьком, з'явилася на сцені у виставі «Маруся Богуславка» — це був її театральний дебют.

15 жовтня 1941 року родина Яковченків, разом з іншими акторами Театру імені Івана Франка, евакуювалася до Семипалатинська.

У 1944 році Яковченки повернувся із евакуації. За сприяння Олександра Корнійчука, родина отримала дві великі кімнати (25 і 30 квадратних метрів) у п'ятикімнатній комунальній квартирі № 10 акторського будинку на вулиці Ольгинській 2/1. Їхнє помешкання знаходилося в кінці довгого спільного коридору.

Перша роль Юнони у кіно — у 1945 році у фільмі Кіностудії імені Олександра Довженка «Нескорені».

У середині 1945 року у 35-річної матері Юнони Тетяни Євсеєнко виявили рак грудей (саркома) останньої стадії. У 1946 році вона померла. Батько почав зловживати алкоголем. Сестри часто були покинуті й недоглянуті. Юнону навіть забирала до себе директорка школи й хотіла удочерити.

Коли Юнона одружилася — батько вже не пив. У другій половині 1960-х він одержав трикімнатну ізольовану квартиру на дев'ятому поверсі будинку № 49 на Брест-Литовському проспекті. У ній жив разом із сім'єю Юнони: з нею, її чоловіком, режисером популярної радіопередачі «Від суботи до суботи» Володимиром Бохонком, та онуком Миколаєм, який народився у 1967 році.

Із 1966 по 1975 рік — акторка Київського українського драматичного театру імені Івана Франка.

15 січня 1970 року, у 37 років, після 6 років хвороби, померла сестра Ірина (рак крові).

У 1973 році Юнона, разом із батьком, знімалася у його останньому фільмі «Дід лівого крайнього».

11 вересня 1974 року батько помер — від ускладнень апендициту (перитоніт).

Юнона померла 3 березня 1980 року (рак). Похована на Байковому кладовищі в Києві поряд із батьком, старшою сестрою Іриною та чоловіком, Володимиром Бохонком (9-та ділянка). Чоловік помер у 1997 році — покінчив життя самогубством (ступив вниз із балкона на 9-му поверсі).

• Дід (по батькові) — Федір Іванович Яковченко, торговець рибою
• Бабуся (по батькові) — Параскевія Іванівна Яковченко, домогосподарка
  • Дядько Сергій (по батькові)
  • Тітка Марія (по батькові)
  • Тітка Олена (по батькові)
  • Тітка Олександра (по батькові)
    • Батько — Микола Федорович Яковченко (1900—1974), актор театру та кіно, народний артист УРСР
    • Мати — Тетяна Марківна Яковченко (до шлюбу — Євсеєнко; *1910(1910) — †1946), акторка Київського українського драматичного театру імені Івана Франка
      • Сестра — Ірина Миколаївна Яковченко (*26 квітня 1932(19320426) — †15 січня 1970), акторка
        • Чоловік — Володимир Борисович Бохонко (*1939 — †1997), режисер радіопередач
          • Син — Микола Володимирович Бохонко (*1967(1967))

Син Микола, коли був у армії, почав вживати наркотики, а як повернувся — жив із дівчиною, яка теж вживала. За деякими даними — Микола вже помер.

• 1945 — «Нескорені» (Марійка)
• 1961 — «Роки дівочі» (Наталка)
• 1962 — «У мертвій петлі» (епізод)
• 1963 — «Рибки захотілось»
• 1963 — «Срібний тренер» (Світлана, студентка, подруга Тані Лученко)
• 1963 — «Стежки-доріжки» (секретарка)
• 1969 — «Зла доля» (Феся)
• 1973 — «Дід лівого крайнього» (Катерина, донька Трохима Бесараба)
• 1974 — «Пора жовтого листя» (Олена)
• 1976 — «Щедрий вечір» (Явдоха)

• Антоненко А. «Інше життя» Миколи Яковченка. На «Укркінохроніці» зняли фільм, присвячений унікальному українському актору [Архівовано 12 листопада 2021 у Wayback Machine.]// День. — 2006. — № 219 (14 грудня).
• Асадчева Т. Микола Яковченко — геній української комедії [Архівовано 12 листопада 2021 у Wayback Machine.]// Вечірній Київ. — 2021. — 3 травня.
• Вергелис О. Глазами клоуна (любовь и разлуки Мыколы Яковченко) [Архівовано 12 листопада 2021 у Wayback Machine.]// Дзеркало тижня. — 2012. — № 12 (30 березня-6 квітня).(рос.)
• Жежера В. «Така морда годиться тільки на те, щоб гроші заробляти» (Про Миколу Яковченка) [Архівовано 12 листопада 2021 у Wayback Machine.]// Країна. — 2010. — 4 травня.
• Матяш І. Микола Яковченко: завжди сучасний [Архівовано 12 листопада 2021 у Wayback Machine.]// Кіно-Театр. — 2006. — № 5.
• Рудяченко О. Микола Яковченко. 1. Лицедій божою милістю [Архівовано 12 листопада 2021 у Wayback Machine.]// Укрінформ. — 2019. — 20 квітня.
• Рудяченко О. Микола Яковченко. 2. Хвеномени не зриваються [Архівовано 12 листопада 2021 у Wayback Machine.]// Укрінформ. — 2019. — 21 квітня.
• Цалик С. Комедіант з Божої ласки: Миколі Яковченку — 120 [Архівовано 12 листопада 2021 у Wayback Machine.]// Matrix-info. — 2020. — 4 травня.
• Юнона Яковченко [Архівовано 9 листопада 2021 у Wayback Machine.] на сайті kino-teatr.ru (рос.)
• Юнона Яковченко [Архівовано 11 листопада 2021 у Wayback Machine.] на сайті ru.kinorium.com (рос.)