Ґоґ і Маґоґ — Вікіпедія

Зу-ль-Карнайн будує мур від Ґоґа і Маґоґа (перська мініатюра, XVI століття)

Ґоґ і Маґо́ґ (івр. גּוֹג וּמָגוֹג‎, араб. ياجوج وماجوج‎ — Яджудж і Маджудж) — у біблійній есхатології два народи, нашестя яких потрясе світ незадовго до другого приходу Месії. Йосип Флавій ототожнює Ґоґа і Маґоґа зі скіфами[1].

Згадка в Біблії

[ред. | ред. код]

Книга пророка Єзекіїля, гл. 38[2]:

Сину людський, зверни своє обличчя до Ґоґа, краю Маґоґа, князя Рошу, Мешеху та Тувалу, і пророкуй на нього

3 та й скажеш: Так сказав Господь: Ось Я проти тебе, Ґоґу, княже Рошу, Мешеху та Тувалу!

Історична інтерпретація

[ред. | ред. код]

Серед численних спроб виявити історичне джерело книги Єзекіїля та ототожнити Ґоґа і Маґоґа з певним народом, що жив на північ від землі Ізраїлю, найприйнятнішим видається припущення, що прообразом Ґоґа був Ґіґ (у ассирійців — Ґуґу), цар Лідії, (бл. 687—652 роки до н. е.). За Геродотом, цар Ґіґ розширив свої володіння в Малій Азії до Егейського моря на заході та до Чорного моря на півночі. У бібліотеці ассирійського царя Ашшурбаніпала (699—633? до н. е.) було знайдено декілька глиняних табличок з різними варіантами історії Ґіґа. Численні битви, в яких він брав участь, та навали лідійців і їхніх союзників на Мідію, свідком яких міг бути автор книги Єзекіїля, створили тло апокаліптичного сприйняття Ґоґа і Маґоґа.

У християнстві

[ред. | ред. код]

Християнські уявлення про народи Ґоґ і Маґоґ доповнює «Апокаліпсис», де сказано, що наприкінці часів після звільнення сатани він закличе народи Ґоґ і Маґоґ для чергової священної війни з вірними (Біблія, Об'явл. 20:08). Поширена точка зору, за якою тут ідеться про північні народи скіфського або навіть гунського походження[3].

У юдаїзмі

[ред. | ред. код]

У численних переказах Талмуду, у мідрашах та інших джерелах Ґоґ і Маґоґ — це завжди жорстокі та кровожерливі народи, останні битви яких з іншими народами світу відбудуться в землі Ізраїлю перед приходом Месії. Крім звичних асоціацій з лідійцями, мідянами, парфянами або скіфами, деякі хасидські вчителі інтерпретували Ґоґа і Маґоґа як Наполеона[4].

В ісламі

[ред. | ред. код]

За ісламськими джерелами, під час своєї подорожі, за велінням Аллаха Зу-ль-Карнайн потрапляє до народу, який жив між двома горами. Цей народ звернувся до Зуль-Карнайна з проханням врятувати їх від утисків народів Яджудж і Маджудж (Ґоґ і Маґоґ). І він, з дозволу Аллаха, споруджує залізну стіну, і Яджудж і Маджудж (Ґоґ і Маґоґ) виявилися ув'язненими в тому місці. Таким чином Зуль-Карнайн рятує народ, що «заледве розуміє мову», від неправедних племен (18, 92-100).

У пророка Мухаммеда сказано: «Вони кожен день копають вихід з ув'язнення». Вони вийдуть з ув'язнення в той час, коли люди будуть у спокої після вбивства Даджала (Антихрист). Вони все змітатимуть зі свого шляху, і не залишатимуть на своєму шляху ні води, ні рослинності. Вони пожиратимуть усіх тварин. Того, хто з їхніх помре, вони самі будуть пожирати. Серед них будуть і такі, які харчуватимуться тільки кров'ю й людським м'ясом".

У картографії

[ред. | ред. код]
Англо-саксонська карта світу з Коттонської бібліотеки, бл. 1000, копія бл. 1836
Гог і Магог на карті Tabula Rogeriana, 1154

Край Ґоґа і Маґоґа на доволі схематичній англо-саксонській карті з 1000 року розташований неподалік від Полярного кола. Гог і Магог тут розташовані на північ від сучасного Азербайджану, неподалік від Каспійського моря.

На карті Tabula Rogeriana 1154 року, створеній Аль-Ідрісі, край Гог і Магог находиться на крайньому північному сході.

На карті світу П'єтро Вісконте 1326 року Ґог і Маґоґ розташовані на крайньому сході, аж за Китаєм[5]. На карті Андреа Б'янко 1436 року Ґоґ і Маґоґ розташовані на півострові навпроти Едемського саду[6] На пізніших картах Ґоґ і Маґоґ зміщаються на північний схід Азії, приблизно в район Камчатки.

На карті Geographia sacra Абрагама Ортеліуса (Theatrum orbis terrarum, Антверпен, 1601) Маґоґ — місто в північній Месопотамії, на річці Арбонаї, притоці Євфрату[7].

У літературі та інших джерелах

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Йосип Флавій, Юдейські старожитності, Кн.1, гл.6:1
  2. Біблія в перекладі Огієнка. Архів оригіналу за 22 січня 2012. Процитовано 13 травня 2012.
  3. HTM Андрій Кесарійський. Тлумачення Апокаліпсису[недоступне посилання з серпня 2019]
  4. Арье Ольман. Гог и Магог: война последних дней. Архів оригіналу за 19 квітня 2012. Процитовано 13 травня 2012.
  5. Alessandro Scafi, Mapping Paradise, A history of Heaven on earth (London, British Library 2006), 201
  6. Alessandro Scafi, Mapping Paradise, A history of Heaven on earth (London, British Library 2006), 208
  7. Alessandro Scafi, Mapping Paradise, A history of Heaven on earth (London, British Library 2006), Taf. 16
  8. Gog (H3). Might and Magic Wiki (англійською) . Архів оригіналу за 25 квітня 2019. Процитовано 05.02.2019.
  9. Magog (H3). Might and Magic Wiki. Архів оригіналу за 25 квітня 2019. Процитовано 05.02.2019.
  10. Kristi (28 березня 2011). Gog and Magog - (амер.). Архів оригіналу за 3 серпня 2019. Процитовано 3 серпня 2019.

Література

[ред. | ред. код]
  • Jon Ruthven, The Prophecy That Is Shaping History: New Research on Ezekiel's Vision of the End. Fairfax, Virginia: Xulon Press, 2008.
  • J. G. Aalders: Gog en Magog in Ezechiël. J.H. Kok, Kampen 1951.
  • Muhammad Ali: The Antichrist and Gog and Magog. Ahmadiyya Anjuman Isha'at Islam Lahore Inc., Columbus OH 1992.
  • Andrew Runni Anderson: Alexander's Gate, Gog and Magog, and the Inclosed Nations. The Medieval academy of America, Cambridge MA 1932.
  • David Yo'elAri'el: Milhemet Gog u-Magog, meshihiyut ve-apokalipsah ba-Yahadut--be-`avar uve-yamenu. Yedi'ot aharonot. Sifre hemed, Tel Aviv 2001.
  • Daniel I. Block: Gog & Magog in Ezekiel's Eschatological Vision. in: Eschatology in Bible & Theology. Evangelical Essays at the Dawn of a New Millennium. InterVarsity Press, Downers Grove IL 1997.
  • Sverre Bøe: Gog and Magog, Ezekiel 38-39 as Pre-text for Revelation 19,17-21 and 20,7-10. Mohr Siebeck, Tübingen 2001.
  • Marie Felicité Brosset: Histoire de la Siounie par Stéphanno s Orbélean. St. Petersburg 1864.
  • Timothy John Mills: The Gog pericope and the Book of Ezekiel. PhD dissertation. Drew University 1989.
  • Воронин А. А. Статуи короля Ога и королевы Магог из сакральной земли Атлантиды — Огигии // Воронин А. А. Сокровища и реликвии потерянных цивилизаций. М.: Вече, 2010.

Посилання

[ред. | ред. код]