Ґрегіт — Вікіпедія

Ґрегіт (рідше ґрехіт) — тип ландшафту, який характеризується кам'янистим полем[1].

Ґреготи на Сивулі

Термін уперше записав Євген Желехівський у 19 ст.[2]. Застосовується на позначення кам'янистих осипів.

В українських Карпатах ґреготи поширені в Ґорґанах, на Свидовці і на Чорногорі, первинно або на місці зведених лісів і субальпійської сланкої рослинності. При відсутності антропогенного впливу мають тенденцію заростати смерековим лісом, криволіссями гірської сосни, зеленої вільхи та іноді кедром європейським, але це заростання надзвичайно повільне.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Ярослав Рудницький. Етимологічний словник українськоїх мови. Том 1 А-Ґ. — Вінніпеґ: Українська вільна академія наук — УВАН, 1962—1972. — С. 870. Архів оригіналу за 14 вересня 2017. Процитовано 28 квітня 2018.
  2. Євгений Желеховский. Малоруско-нїмецкий словар. Том І. — Львів, 1886. — С. 170.