Іванов Сергій Борисович — Вікіпедія

Сергій Іванов
рос. Серге́й Ивано́в
Спеціальний представник президента РФ з питань природоохоронної діяльності та транспорту
Нині на посаді
На посаді з	12 серпня 2016
Президент	Володимир Путін
Прем'єр-міністр	Дмитро Медведєв
Глава Адміністрації президента РФ
12 травня 2008 — 12 серпня 2016
Попередник	Сергій Наришкін
Наступник	Антон Вайно
Міністр оборони РФ
28 березня 2001 — 15 лютого 2007
Президент	Володимир Путін
Попередник	Ігор Сергєєв
Наступник	Анатолій Сердюков
Народився	31 січня 1953(1953-01-31) (71 рік) Ленінград, СРСР
Відомий як	політик, дипломат
Громадянство	Росія
Національність	росіянин
Alma mater	філологічний факультет СПбДУd, Академія зовнішньої розвідки і Санкт-Петербурзький державний університет
Політична партія	Єдина Росія
Батько	Boris Ivanovd
Діти	Сергій Іванов[d]
Звання	Генерал-полковник
Релігія	РПЦ і православ'я
Нагороди	Медаль Столипіна П. А.d
Висловлювання у Вікіцитатах
Медіафайли у Вікісховищі

Сергій Борисович Іванов (рос. Сергей Борисович Иванов; нар. 31 січня 1953, Ленінград)  — російський державний діяч, політик. Спеціальний представник президента Російської Федерації з питань природоохоронної діяльності та транспорту з 12 серпня 2016 року.

Генерал-полковник у відставці, глава Адміністрації президента Російської Федерації (2011 —2016), член Ради Безпеки РФ.
Міністр оборони Російської Федерації (2001 — 2007), а також Перший заступник Голови Уряду Російської Федерації (2007–2011). За освітою «спец-філолог, перекладач з англійської».

Сергій Іванов народився 31 січня 1953 року в Ленінграді.

Закінчив перекладацьке відділення філологічного факультету Ленінградського державного університету, потім вищі курси КДБ СРСР в місті Мінську, 101-у школу Першого Головного управління КДБ (нині Академія Служби зовнішньої розвідки Російській Федерації).

З 1981 по 1998 рік пройшов шлях від оперуповноваженого Першого Головного управління КДБ СРСР до першого заступника начальника одного з управлінь Служби зовнішньої розвідки Російській Федерації.

Був у трьох тривалих закордонних відрядженнях в скандинавських країнах і Африці.

Після реорганізації КДБ продовжив роботу в Службі зовнішньої розвідки Російської Федерації, а потім у Федеральній службі безпеки Російської Федерації.

З серпня 1998 року — заступник директора ФСБ — начальник Департаменту аналізу, прогнозу і стратегічного планування ФСБ.

З 15 листопада 1999 року — секретар Ради Безпеки Російської Федерації. Генерал-полковник запасу. З 28 березня 2001 року — Міністр оборони Російської Федерації. Колега і один із ближчих соратників президента Володимира Путіна.

З 14 листопада 2005 року — заступник Голови Уряду Російської Федерації — Міністр оборони Російської Федерації.

Указом Президента РФ від 16 лютого 2007 року призначений Першим заступником Голови Уряду Російської Федерації.

Володіє англійською і шведською мовами.

• Орден «За заслуги» I ст. (Україна, 31 січня 2013) — за визначний особистий внесок у розвиток українсько-російських міждержавних відносин^[1]

• Клан Путіна

• Біографія на сайті ІТАР-ТАСС