Іранське космічне агентство — Вікіпедія

Іранське космічне агентство
перс. سازمان فضایی ایران‎
Тип	космічне агентство[d]
Засновано	1 лютого 2004
Країна	Іран
Штаб-квартира	Тегеран (35°14′05″ пн. ш. 53°55′15″ сх. д. / 35.23499900002777707° пн. ш. 53.92089800002777622° сх. д. / 35.23499900002777707; 53.92089800002777622)
Вебсайт: isa.ir
Іранське космічне агентство у Вікісховищі

Іра́нське космі́чне аге́нтство (перс. سازمان فضايی ايران‎ — Sázmán e Fazái e Irán) — державна організація Ірану з дослідження космічного простору.

У квітні 2003 року було засноване Іранське космічне агентство (ІКА). Було прийнято п'ятирічний план розвитку космічної галузі, що включав запуск, як мінімум п'яти супутників зв'язку і дистанційного зондування Землі, а також декількох дослідницьких мікросупутників. ІКА був призначений головним координуючим органом, яким раніше фактично був Іранський центр дистанційного зондування.

Серія «Шахаб» (вважається подібною до ракети КНДР — Тепходон-2). Відома, наприклад, ракета IRIS^[en], яка була успішно запущена 25 лютого 2007 року (корисне навантаження не уточнюється). Ракета не виходила на орбітальний політ, після досягнення висоти 150 км була спущена на поверхню Землі за допомогою парашуту^[1].

Сучасною ракетою-носієм є ракета «Сафір». Перший вдалий політ «Сафір-2» відбувся 4 лютого 2009 року.

Основною точкою запуску іранських космічних ракет вважається місто Імамшахр, звідкіля і була запущена суборбітальна ракета серії «Шахаб-3». Інший космодром розташований у місті Кум.

• Перший іранський супутник «Синах-1» був запущений у космос 28 жовтня 2005 року ракетою-носієм Космос-3М з космодрому «Плесецьк» (РФ). Тобто, Іран став 43-ю країною зі своїм власним супутником у космосі. Другий супутник «Синах-2» був запущений в 2008 році^[2].
• 22 квітня 2020 року, згідно повідомлення агентства Iran Front Page, Корпус вартових Ісламської революції (КВІР) успішно вивів на орбіту перший військовий супутник «Noor», що в перекладі з перської означає «Світло». Супутник «Noor» знаходитиметься на висоті 425 км від поверхні Землі. В Ірані виведення військового супутника на орбіту оцінюють, як головне досягнення космічної галузі країни^[3][4].
• 27 лютого 2022 року, в космос, на орбіту з висотою 500 км, було запущено другий іранський супутник-розвідник «Nour-2».
• 27 вересня 2023 року, згідно повідомлення Al Jazeera, іранський супутник «Nour-3» був успішно виведений на орбіту, яка знаходиться за 450 км від поверхні Землі. Перша версія супутника «Nour» була запущена у квітні 2020 року, що стало першим успішним запуском Ірану військового супутника-розвідника^[5][6].
• 20 січня 2024 року, згідно повідомлення державних ЗМІ, Іран успішно запустив в космос дослідницький супутник «Sorayya». Ракета «Gayem-100» вивела супутник вагою приблизно 50 кг на низьку навколоземну орбіту висотою 750 км^[7][8].
• 14 вересня 2024 року, згідно повідомлення державних ЗМІ, Іран успішно запустив в космос дослідницький супутник «Chamran-1». Супутник був виведений на орбіту висотою 550 км за допомогою ракетоносія з твердопаливним двигуном Qaem-100. Також повідомляється, що перші сигнали від супутника вже були отримані^[9].

Наступний супутник «Месбах» планувався до створення за допомогою фахівців космічного агентства Італії, а запущений буде також своєю ракетою-носієм. Зі слів Мехрон Міршамс, заступника глави Іранської аерокосмічної асоціації, іранські експерти на справжній момент зайняті в 5 проєктах супутників, включаючи «Зохрех», «Месбах», ЗС-4, СМ-2С і «Сефехр». Розробляються подальші модифікації ракет-носіїв — «Шахаб-5» з чотирма прискорювачами на РДТТ для низькоорбітального корисного навантаження 250—300 кг і «Шахаб-6» з прискорювачами на РРД для корисного навантаження 550 кг.

21 листопада 2005 року, вперше, було випущено пресреліз про плановану іранську програму пілотованої космонавтики, що включає одномісний 2-тонний космічний корабель і в перспективі невелику космічну лабораторію.

Неофіційні китайські джерела повідомляли, що Іран готовий брати участь у розгортаємій програмі створення орбітальної станції КНР.

20 серпня 2008 року, ІКА оголосило, що Іран розробить і здійснить власний пілотований запуск в межах десятиліття, а планована дата запуску буде повідомлена протягом півроку. У разі здійснення цих амбітних планів у такі жорсткі терміни, Іран може стати п'ятою космічною наддержавою з пілотованою космонавтикою, поступившись лише Індії (планує власний космічний корабель до 2014—2015 рр.) Та випередивши навіть об'єднану Європу (плани - після 2018 р.) та Японію (плани - після 2020 р.). Згідно з тією ж заявою, Іран мав намір стати до 2021 року лідируючою аерокосмічною державою регіону.

• Фарґам

• Iranian Space Agency [Архівовано 30 вересня 2007 у Wayback Machine.]
• Space Science
• Iranian Space Agencies (listing) [Архівовано 22 лютого 2017 у Wayback Machine.]
• Iran space program [Архівовано 6 квітня 2011 у Wayback Machine.]
• Shahab SLV
• Aerospace Industries Organization
• Iran in Space [Архівовано 20 червня 2017 у Wayback Machine.] Globalsecurity.org

Videos

• A glimpse of Iran's latest aerospace achievements [Архівовано 7 грудня 2016 у Wayback Machine.] — PressTV (2016)
• Imam Khomeini Space Center — Iran [Архівовано 7 грудня 2016 у Wayback Machine.] — Nuclear Threat Initiative (2013)
• Video on Iran Space Program на YouTube
• Iran's space technology program — Part I [Архівовано 3 серпня 2018 у Wayback Machine.] Part II [Архівовано 7 березня 2016 у Wayback Machine.] Part III [Архівовано 9 березня 2016 у Wayback Machine.] — PressTV