Афродіта Анадіомена — Вікіпедія

Адольф Вільям Бугро «Народження Венери» (1879) — один зі зразків «Анадіомени» Нового часу

Афроді́та Анадіоме́на (грец. Ἀφροδίτη Ἀναδυομένη) — епітет богині Афродіти, а також іконографічний тип її зображення у живопису та скульптурі. Походить від дієслова ἀναδύομαι — «виринаю, виходжу з глибини»[1] і представляє богиню у момент її народження, виходу з морських хвиль.

Атрибутика

[ред. | ред. код]

Даний тип зображення Афродіти (Венери) міг мати кілька варіантів (богиня стоячи або лежачи в мушлі) і включав такі елементи:

Античність

[ред. | ред. код]
Рельєфи з «Афродітою Анадіоменою» V ст. до н. е. («Трон Людовізі»). Копія з Пушкінського музею

Перше відоме зображення «Анадіомени» — картина, написана давньогрецьким художником Апеллесом у IV ст. до н. е.. Вона не збереглась, знають лише її опис в «Природничій Історії» Плінія Старшого (кн. 35): Афродіта виходить з хвиль і віджимає волосся. Картина мала неймовірну славу і спричинила багато наслідувань.

«Венера Анадіомена» IV ст. н. е., Лувр

Історія створення полотна пов'язана з іменами двох жінок — Фріни й Кампаспи. Знаменита гетера Фріна була натурницею Праксітеля для його «Афродіти Кнідської» — прославленої скульптури IV ст. до н. е. Вона була відома своїм ідеальним тілом, але побачити її оголеною можна було тільки один раз на рік — під час свята Посейдона в Елевсіні, коли Фріна роздягалась, розпускала волосся і входила в море. За свідченням Афінея[2] саме вигляд оголеної Фріни в морі підказав художнику тему картини. Проте, деякі вважали (за свідченням Плінія), що натурницею для «Афродіти» Апеллеса була не Фріна, а його рабиня Кампаспа, подарована йому Александром Македонським[3].

«Афродіта Анадіомена» вважалася найкращим витвором Апеллеса. Місцем її знаходження був храм Асклепія на острові Кос. На межі нашої ери її придбав імператор Август — натомість простивши жителям податки на суму 100 талантів. «Афродіту» розмістили в храмі Юлія Цезаря в Римі. Картина була пошкоджена в нижній частині, реставрувати її не наважились. Подальша доля картини невідома, звісно, що Нерон замінив «Афродіту» Апеллеса на одну з робіт майстра Доротея[4].

Видатний мистецтвознавець XX ст. Ернст Гомбріх розглядав картину Апеллеса як витвір, що визначив шляхи розвитку всього європейського образотворчого мистецтва. Одну зі своїх книжок, присвячених живопису доби Відродження, він так і назвав — «Спадок Апеллеса» (The heritage of Apelles: studies in the art of the Renaissance)[5].

Скульптура

[ред. | ред. код]
Помпейська фреска «Афродита Анадіомена» (можливо, копія з картини Апеллеса)

Доба Відродження

[ред. | ред. код]
Сандро Боттічеллі Народження Венери

Майстри доби Відродження старанно досліджували давньогрецькі канони живопису й скульптури, вивчаючи оригінальні зразки і читаючи описи незбережених витворів в античних авторів. Об'єктом наслідування була й «Афродіта Анадіомена».

Новий час

[ред. | ред. код]
  • 1. «Народження Венери» — картина Адольфа Вільяма Бугро, створена у 1879 році. Експонується в паризькому Музеї д'Орсе.
  • 2. «Народження Венери» — картина Александра Кабанеля, створена у 1863 році. Експонується в паризькому Музеї д'Орсе.
  • 3. Картини-арт з образами Афродіти — новітній вид цифрової творчості, досить поширений в інтернеті, в основному серед неоязичників. Аналіз пошукових даних в Google Trends показав, що у весесні 2023 р. Афродіта є найбільш популярною богинею в Україні (19 875 пошукових запитів в Гуглі за останній місяць), обійшовши навіть християнську Діву Марію (15 950 запитів). Були враховані тільки пошукові запити, які стосувалися конкретних імен богинь, а не просто загальних запитів, таких як "богиня" або "богиня любові". Третє місце серед прихильностей українців посіла грецька богиня Гера (9 900 запитів). Подібний аналіз по США показав, що там Афродіта також найбільш популярна (122 345 пошукових запитів), друга Діва Марія (111 945), на третьому місці Деметра (89 123 пошукових запитів).

Поезія

[ред. | ред. код]

На честь Афродіти Анадіомени названі:

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Большой древнегреческий словарь. Архів оригіналу за 12 квітня 2016. Процитовано 12 липня 2016.
  2. Афіней, Deipnosophistae, кн. XIII
  3. Пліній Старший. «Природнича історія», кн. 35.
  4. Там само.
  5. Журнальный зал. Архів оригіналу за 1 жовтня 2007. Процитовано 13 липня 2016.
  6. Венеру — африканцам. Архів оригіналу за 29 вересня 2007. Процитовано 29 вересня 2007.