French
DeutschГусний — Вікіпедія
| село Гусний | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Закарпатська область |
| Район | Великоберезнянський район |
| Рада | Тихівська сільська рада |
| Код КАТОТТГ | UA21100170040066630 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1599[1] |
| Населення | 86 |
| Площа | 11,2 км² |
| Густота населення | 7,68 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 89031 |
| Телефонний код | +380 03135 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°56′34″ пн. ш. 22°51′8″ сх. д. / 48.94278° пн. ш. 22.85222° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 722 м |
| Водойми | річки Уж, Гусний |
| Відстань до обласного центру | 89,5 км |
| Відстань до районного центру | 46,6 км |
| Найближча залізнична станція | Ужок |
| Відстань до залізничної станції | 5,8 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 89032, с. Тихий |
| Карта | |
  Гусний | |
 Гусний | |
| Мапа | |
 | |
| | |
Гу́сний — село в Україні, у Закарпатській області, Ужгородському районі (до адміністративно-територіальної реформи 2020 р. у Великоберезнянському районі), входить Ставненської сільської громади.
Населення — 86 осіб станом на 2001 рік. Розташоване на лівій притоці Гусний річки Уж в гірській долині. Крайнє східне село Лемківщини.
Поселення заснував шолтис з переселенцями на початку XVII століття на володіннях ужгородсько-невицької замкової домінії. Згідно з урбарієм 1697 року в Гусному проживала сім'я шолтиса, 5 залежних родин та 18 желярських сімей. У другій половині XVII століття село опустіло. Відновлення життя на поселенні відбулося на початку XVIII століття. У 1715 році в Гусному було взято на податковий облік 13 залежних селянських господарств, у тому числі 11 селянських та 2 желярські. В селі працював водяний млин.
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 107 осіб, з яких 42 чоловіки та 65 жінок.[2]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 84 особи.[3] 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.[4]
Нині в центрі села стоїть дерев'яна церква і дзвіниця класичного бойківського стиля.
_1655_%D1%80._%D0%93%D1%83%D1%81%D0%BD%D0%B8%D0%B9_7610-HDR.jpg)
Класична бойківська церква стоїть на схилі високої гори і разом з дерев’яною дзвіницею утворює чарівний архітектурний ансамбль на тлі величної гірської панорами. У 1751 р. за пароха Михайла Гарандовича є запис про те, що церква, яка мала всі образи та три дзвони, розвалювалася, і вже приготували дерево на ремонт. Проте сама споруда перебувала в поганому стані, потребувала ремонтних робіт. Для їх виконання були підготовленні дерев'яні матеріали.
Шематизм 1915 р. датує церкву 1759 роком, але це, очевидно, рік ремонту. Форми церкви, збудованої з ялового дерева, прості й компактні. Бічні зруби мають по одному залому і завершені чотирисхилими шатровими дахами. Центральний, квадратний у плані зруб накрито могутнім восьмигранним барабаном під восьмисхилим шатром. Шатро увінчано глухим ліхтарем під маленьким конічним шатриком. Пам’ятку ідеально відреставрували в 1971 – 1972 роках. На жаль, кілька років тому церкву оббили бляхою. Тоді ж перемалювали чудовий іконостас 18 ст. Біля церкви стоїть традиційна верховинська дзвіниця – двоярусна споруда з широким опасанням і чотиригранним шатровим верхом.
За записом Дмитра Топольницького від 4 червня 1676 р., Тріод купив для с Сухого Василь Тастриг, а Євангеліє – сини Павла Касича для гуснянської церкви.
В 1930 році у церкві в селі Гусному священиком був Золтан Шолтес, який був відомим художником на Закарпатті (серед його робіт є зображення дерев'яної церкви в Гусному, у селі збереженні намальовані ним ікони).
Стоїть на схилі в оточенні дерев посеред села, на схід від потоку. Церква тризрубна триверха, зведена з ялинового дерева. Бічні зруби мають по одному злому і завершені чотирисхилими шатровими дахами. Центральний квадратний зруб накрито могутнім восьмигранним барабаном під восьмисхилим шатром. Опирається на кам'яний підмурівок. Немає жодних прибудов. Під опасанням стіни зберегли з відкритих брусів зрубів, над опасанням — оббиті бляхою. Вікна маленьких розмірів, у стінах бабинця їх взагалі нема. В інтер"єрі церкви іконостас з XVIII ст. Дзвіниця дерев'яна двоярусна маленька, розташовується з південного заходу від церкви, нижче по схилу.
Докладніше: Миколаївська церква (Гусний)
- ↑ ВРУ. Архів оригіналу за 5 січня 2019. Процитовано 5 січня 2019.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
- М. Сирохман. П'ятдесят п'ять дерев'яних храмів Закарпаття. К.: Грані-Т, 2008
- Макушенко П. И. Народная деревянная архитектура Закарпатья(XVIII — нач. ХХ в.). М., Стройиздат, 1976
- Логвин Г. Н. Украинские Карпаты. М.: Искусство, 1973. с. 64
- Дерев'яна церква була побудована у 1655 році
- річка Гусний
- Церква в Гусному на сайті «Дерев'яні храми України» [Архівовано 13 січня 2021 у Wayback Machine.]
 | Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |