Дао — Вікіпедія

Це стаття про категорію китайської філософії. З китайської середньовічної географії див. Край (Східна Азія).

Да́о, Та́о (кит. 道, буквально — шлях) — поняття давньокитайської філософії, яке означало: в теорії пізнання — «шлях» природи, її закономірність; в етиці — сенс життєвого шляху людини, етичну норму; в логіці — підставу, засновок, аргумент.^[1] Найоб'ємніша і найскладніша категорія китайської філософії, та зокрема даосизму, яку можна порівняти із категорією буття.

У давній європейській філософії аналог — логос. У індуїзмі та буддизмі  —дгарма (до порівняння: мезоамериканськ. Ометеотль).

У середньовічній православній філософії Київської Русі аналогами цього поняття є Істина (Софія), Право, Правда, Закон, Життя, життєвий шлях, Дух, Суще, Сущий та багато ін.

В ієрогліфі 道 (дао) присутні три складові частини: 1. Око (бачити); 2. Голова (розуміти); 3. Дорога (іти). Це дозволяє розуміти ієрогліф 道 (дао), як знання, навчання, прозріння, бачити розумний шлях, іти (діяти) розумно.^{[джерело?]}

Вжиток дао як самостійної філософської категорії документований у текстах починаючи з періоду Чуньцю (771—456 до н. е.). До того часу цей термін зустрічається у буквальному сенсі (шлях), а також у вислові «шлях попередніх царів» 先王之道, який імовірно став відправним пунктом у розвитку абстрактного сенсу цього слова.

Дао — універсальна природа всіх речей і шлях всіх речей. Включає до себе становлення, буття та розклад всіх речей та явищ, буття-як-воно-є. Поєднує в собі принципи іманентності і трансцендентності. Іноді виступає як «матір або батько всього сущого», чи недиференційована порожнеча.

Категорія Дао найчастіше пов'язана з класичним текстом «Дао де цзін» Лао-цзи.

Згідно з китайською метафізикою Дао Де Цзін, спочатку було Єдине — Дао, потім Дао породжує Два протилежних — Інь та Ян(кит. 陰陽), які, у свою чергу, породжують Три — Землю, Небо, Людину. Останні три породжують всю безліч речей у світі (кит. 萬物 / 万物, wànwù).

Через наявність у Дао всіх можливих якостей, пояснення Дао стає неможливим. Згідно з Лао-цзи, Дао не можна висловити, бо воно змінюється щомиті, але можна йому слідувати.

Дао, яке можна висловити, не є постійне Дао.
Ім'я, яке можна назвати, не є постійне ім'я.
Безіменне є початком неба і землі, те, що має ім'я — мати всіх речей.
Тому вільний від пристрастей споглядає дивовижну таємницю [Дао],
а хто має пристрасті, бачить лише його кінцеву форму.
Безіменне і те, що має ім'я — мають одне походження,
але в них різні назви. Разом вони називаються найглибшими.
Перехід від одного найглибшого до іншого — двері до дивовижного. ^[2]

Сила, принцип, що надає пустому аморфному Дао форму — Де.

Де — варіанти перекладу «Благодать», «Сила», «Мораль». Але останнє значення властиве більш для конфуціанського розуміння Де. Традиційне Де — не мораль, а, скоріше, порядок речей, який найбільш повно відповідає сутності Дао, тобто, природна сила, що рухає всесвіт.

У-Вей, «не-дія» — спосіб слідування Дао і виконання Де, що полягає у відмові від егоїстичних мотивації та власних суб'єктивних інтересів.

Дао, Де та У-Вей приблизно можна представити у вигляді: сутність та існування — порядок всесвіту — спосіб слідування порядку всесвіту.

Поняття «дао» стало базою філософсько-религійної течі, Даосизму. Збірка всіх китайських творів цього напрямку отримала назву «Дао цзан» (Скарбниця Дао).

В класичній літературі даосизму Дао має онтологічне значення. Воно охоплює також не-буття речей всесвіту. Воно є в кожної живої істоти та присутнє навіть у неживому.

У філософії неоконфуціанства термін Дао часто ототожнюють із терміном Лі — «принцип», який протистоїть матеріальному субстрату, ці. Засновник раціоналістичної системи неоконфуціанства Чжу Сі підкреслював тотожність Дао людини та всесвіту.

У трактаті «Мистецтво війни» Сунь-цзи визначає Дао у соціальному сенсі: як «об'єднання намірів народу та правителів» (道者，令民與上同意).

У конфуціанстві Дао перш за все виступає як «шлях царів минулого» (先王之道). Важливо визначити, що саме це значення є найранішим серед відомих випадків вжитку терміна «Дао». У той час як згадування про «шлях царів» зустрічається вже на стадії існування династії Західна Чжоу (11-8 сторіччя до н. е.), вживання «Дао» у метафізичному сенсі розповсюджується лише у період Воюючих Країн.

Китайська філософська концепція Дао як Шляху, Сили і Слова має свої паралелі як у грецькій філософії (концепція Логоса), так і в побудованій на її основі наступній християнській, православній філософії, на що звертали увагу дослідники філософії Сходу і Заходу різних епох.

«Для верующего человека путь (т.е. Дао) есть Христос», паломничество (т.е. следование Дао) — это путь к Христу. Если главный смысл паломничества в том, чтобы прийти к истокам христианства, то суть паломничества как христианского подвига — в подвижничестве: в преодолении не только трудностей пути, но и своей физической и порой душевной немощи. Подвиг странничества всегда вознаграждается духовной радостью познания красоты единого Божьего мира — и природной, и рукотворной. Ведь, познать мир — значит открыть миру своё сердце; воспринимать мир таким, какой он есть, великий и многообразный. Этому сущностному и поучают нас, грешных и сомневающихся." (З книги «Странствования Василия Григоровича-Барского по Святым местам».).

В наш час, у зв'язку з розповсюдженням в Китаї православної і християнської віри поняття Дао має велике значення і постійно використовується для перекладу богослужбових текстів китайською мовою та адаптації християнських богословських концепцій під світогляд східного читача.

В середині XII ст. в час правління династії Сун в Китай прибули єврейські поселенці. Вони подарували імператору Старий Заповіт, який китайською був названий «даоцзин» (книга шляху) і «чженцзин» (книга істини).

В книзі ієромонаха Дамаскіна, «Христос, Вічне Дао» читаємо наступне: «Это был тот Логос, о котором Гераклит сказал, что люди его „не в силах постичь“; это было то Дао, о котором Лао-цзы сказал, что „ни один человек в мире не может понять“. Китайські перекладачі, знаючи що Дао для китайців значить те ж, що Логос для грецького, першу строку Євангелія від Іоанна переклали так: „На початку був Шлях (Дао)“ (太 初 有 道 ， 道 与 神 同 在 ， 道 就 是 神 。).»

Таким чином:

• 神 — Бог, Господь, Аллах, Тенгрі, Хода;
• 道 — Дао, Шлях, Слово;
• 神道 — Боже Дао, Божий Логос, Боже Слово, Божий Шлях. Разом з тим варто зауважити, що цими ж ієрогліфами прийнято позначати японське вчення сінто, шлях божества, що часто перекладають як шлях богів.
• 道德經 — Дао Де Цзинь, Книга Шляху і Сили, Книга Шляху і Благодаті;
• 道經 — Книга про Шлях (позначення Старого Заповіту, Тори в XII ст.);

Концепція Дао, що є важливою складовою китайської філософії була використана і продовжує використовуватись для адаптації і переформулювання ідей ісламу для китайського світу і навпаки — концепцій китайського світу на базі ісламського світогляду. Див. напр. роботу Сачико Мурата «Дао ісламу».

В ісламі, зокрема в суфізмі, також простежуються ідеї Шляху, Сили і Слова. Зокрема є поняття Божого Слова (Калам, Коран), Божої Книги (Мактуб), ідеї странництва (світогляд мандрівних дервішів і ходжів), які можуть бути адаптовані для китайського світогляду з використанням поняття Дао.

• Філософія Стародавнього Китаю
• Китайська філософія

• Дао // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.

• "Українське Дао. Вчення про істину та благодать." [Архівовано 19 вересня 2016 у Wayback Machine.] - Дао де цзін українською мовою. (укр.) ISBN 978-966-607-555-3
• Лао-Цзи «Книга про дао і де» («Дао-де-цзін», «道德经») китайський текст + три різні українські переклади
• Лао Цзи Дао Де Цзин: A paragon ebook [Архівовано 15 квітня 2021 у Wayback Machine.]
• 老子 Lǎozĭ 道德經 Dàodéjīng [Архівовано 20 листопада 2018 у Wayback Machine.] Chinese+English+German
• Лао Цзы Дао Дэ Цзин: A paragon ebook [Архівовано 15 квітня 2021 у Wayback Machine.], LAO ZI most-comprehensive ebook for FREE in PDF & HTM format, contains 50 translations in 6 different layouts, by Sanmayce.
• Васильєв Л. С. Дао і Брахман: феномен верховної всезагальності // Дао і даосизм в Китаї. М., 1982. С.134-158.
• Головачова Л. І. Про сенс «Дао» і «Де» у ранньоконфуціанському пам'ятнику «Лунь юй» // Двадцять перша наукова конференція «Суспільство і держава в Китаї» Ч. I., М., 1990. С.39-43.
• Мартиненко Н. П. Методологічні проблеми перекладу і розуміння ієрогіліфу «Дао» // Вісник МДУ. Серія 7. Філософія. М., 2003. № 5. С. 106—120.
• Пирогов Г. Г. Дао-вчення про світову траєкторію розвитку // Філософські науки. М., 2002. № 3. С.78-88.
• Саврухін А. П. Поняття Дао і стилістика «Дао де цзина» // Дев'ятнадцята наукова конференція «Суспільство і держава в Китаї». Ч. I. М., 1988. С.106-108.
• Спірін В. С. До передісторії поняття «Граффк» (Дао) // Письмові пам'ятники і проблеми історія культури народів Сходу М., 1975. Вип. IX.
• Спірін В. С. Приклади порівняно простого значення «дао» // Дев'ята наукова конференція «Суспільство і держава в Китаї». М.1976. Ч. I.
• Філософський світ Дао в РАН // Проблеми Далекого Сходу. 2006. № 5. С. 8-19.
• Thesing, Josef and Thomas Awe. Dao in China und im Westen. Impulse für die Moderne Gesellschaft aus der Chinesischen Philosophie. Bonn: Bouvier, 1999.
• Xie Wenyu. «Approaching the Dao: From Lao Zi to Zhuang Zi.» Journal of Chinese Philosophy 27.4 (2000), 469–88.
• Христос, Вічне Дао [Архівовано 25 грудня 2011 у Wayback Machine.]
• Современные вопросы исламской мысли. Дао в исламе [Архівовано 23 грудня 2012 у Wayback Machine.]