Енріко Дандоло — Вікіпедія

Енріко Дандоло
італ. Enrico Dandolo
41-й дож
Початок правління:	21 червня 1192
Кінець правління:	травень 1205
Попередник:	Оріо Мастроп'єро
Наступник:	П'єтро Дзіані
Дата народження:	бл. 1107
Місце народження:	Венеція
Країна:	Венеції
Дата смерті:	травень 1205
Місце смерті:	Константинополь
Поховання	Софійський собор

Енріко Дандоло (італ. Enrico Dandolo, бл. 1107 — травень 1205) — 41-й венеційський дож. Дандоло знаменитий сліпотою, довгим життям, набожністю, хитрістю та своєю роллю в захопленні хрестоносцями в ході Четвертого хрестового походу Константинополя.

Дандоло походив з давньої родини патриціїв. Вважають, що йому було вісімдесят п'ять і він був абсолютно сліпий.

Переконаний, майже фанатичний патріот, він присвятив більшу частину свого життя республіці.

У 1171 році він брав участь в східній експедиції Вітале Мікеле, а наступного року був одним з послів дожа в невдалій мирній місії до Мануїла Комніна. Тоді Імператор раптово вирішив припинити нестримний венеційський комерційний контроль, наказавши негайно заарештувати всіх венеційців, присутніх на візантійських територіях (10 000 жителів в єдиній колонії Константинополя), і конфіскувати їхні активи і їхні кораблі. Венеція відреагувала на це, викликавши другу венеційсько-візантійську війну. Зіткнувшись зі спустошенням своїх грецьких володінь, імператор був готовий піти на переговори, які були доручені тому ж Енріко Дандоло, разом з патриціями Себастьяно Зіані і Оріо Мастроп'єро. Однак тривале і змістовне затягування дискусій призвело до поширення епідемій на венеційському флоті і провалу місії.

• Дандоло // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.