Західногерманські мови — Вікіпедія

Західногерманські мови
Поширення германських мов
Регіон	Центральна Європа, Західна Європа, Північна Америка, Південна Америка, Африка, Австралія
Класифікація	Індо-Європейська  Германські
Офіційний статус
Коди мови

Західногерманські мови — мовна підгрупа германських мов, розповсюджена на території Центральної та Західної Європи, а також, внаслідок колонізацій, на всіх континентах світу.

Мовами, що належать до цієї групи є англійська, фризька, люксембурзька, нідерландська, німецька, їдиш, африкаанс.

Найпоширенішою серед західногерманських мов є англійська мова, що через надзвичайний вплив на засоби масової інформації і завдяки Інтернету стала світовою мовою. Другою поширеною мовою є німецька, якою говорять німці, австрійці, велика частина Швейцарії, Люксембургу та інших країн.

Область первісного формування германських племен — південь Скандинавії, півострів Ютландія та Шлезвіг-Гольштейн: далі вони розвивалися на південь та захід на тлі численних міграцій їх носіїв, особливо в 2—5 ст., в епоху «Великого переселення народів».

Цей розділ потребує доповнення. (липень 2013)

Це незавершена стаття з мовознавства. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Ця стаття не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (серпень 2013)