Йоанникій III Константинопольський — Вікіпедія

Йоанникій III (грец. Ιωαννίκιος Γ΄ , серб. Јоаникије III, бл. 1700 — 1793) — архієпископ Печський і Сербський патріархом з 1739 по 1746 рік^[2], архієпископ Константинополя і Вселенський патріарх з 1761 по 1763 рік. Порядковий номер його титулу як для його посади Сербського Патріарха, так і для Константинопольського є III.^[3]

Іоанніс Карацас народився приблизно в 1700 році й належав до впливової фанаріотської родини Караджа (Карацас), візантійсько-грецького походження.^[4]  Він став дияконом Патріарха Паїсія ІІ, а згодом був призначений протосинкелом.^[3]

Після Белградського договору 1739 року, який завершив австро-турецьку війну (1737–39), Королівство Сербія припинило своє існування. Османський султан скинув сербського патріарха Арсенія IV, який під час війни був на боці Габсбурзької монархії, і на його місце призначив грека Йоанникія, який прийняв титул архієпископа Печа та сербського патріарха. Серед сербів він був відомий як Йоаникій (Јоаникије), і в той час було записано, що він був призначений «могутнім [правлінням] турків, а не виборами на [сербському] соборі (синоді)».^[5] Попередній патріарх Арсеній IV переїхав до Габсбурзької монархії разом із багатьма сербами під час того, що відомо як Друге велике переселення сербів.^[6] Арсеній IV став митрополитом Карловців, зберігаючи, однак, глибокі зв'язки з сербами, які залишилися в Османській імперії під юрисдикцією Йоанникія. Йоанникій залишався сербським патріархом до 1746 року, коли, обтяжений боргами через свій високий рівень життя, він був змушений продати титул, щоб розплатитися зі своїми кредиторами.^[3]

Після повернення до Константинополя у вересні 1747 року отримав призначення митрополитом Халкедонського. 26 березня 1761 року його було обрано Вселенським Патріархом Константинопольським, і він обіймав цю посаду до 21 травня 1763 року, коли був скинутий і засланий на гору Афон.^[7]

Завдяки підтримці родини Йоанникій повернувся із заслання й отримав доходи від монастиря острова Халкі поблизу Константинополя, де й помер у 1793 році^[3].

• R. Aubert (2000). "Joannikios III". Dictionnaire d'histoire et de géographie ecclésiastiques. Vol. 27. Paris: Letouzey et Ané. 1379-80. ISBN 2-7063-0210-0.
• Fotić, Aleksandar (2008). "Serbian Orthodox Church". Encyclopedia of the Ottoman Empire. New York: Infobase Publishing. pp. 519–520. ISBN 9781438110257.
• Kašić, Dušan, ed. (1965). Serbian Orthodox Church: Its past and present. Vol. 1. Belgrade: Serbian Orthodox Church.
• Kiminas, Demetrius (2009). The Ecumenical Patriarchate: A History of Its Metropolitanates with Annotated Hierarch Catalogs. Wildside Press LLC. ISBN 9781434458766.
• Мирковић, Мирко (1965). Правни положај и карактер Српске цркве под турском влашћу (1459-1766). Београд: Завод за издавање уцбеника.
• Pavlovich, Paul (1989). The History of the Serbian Orthodox Church. Serbian Heritage Books. ISBN 9780969133124.
• Слијепчевић, Ђоко М. (1962). Историја Српске православне цркве (History of the Serbian Orthodox Church). Vol. књ. 1. Минхен: Искра.
• Вуковић, Сава (1996). Српски јерарси од деветог до двадесетог века (Serbian Hierarchs from the 9th to the 20th Century). Београд: Евро.

• Офіційний сайт Сербської Православної Церкви: Сербські архієпископи і патріархи