Карл Валуа — Вікіпедія

Карл Валуа
фр. Charles de Valois
Народився	12 березня 1270 Венсенн
Помер	16 грудня 1325(1325-12-16)[1][2][3] (55 років) Ножан-ле-Руа
Поховання	Couvent des Jacobins de la rue Saint-Jacquesd
Країна	Франція
Діяльність	політик, письменник
Знання мов	французька
Посада	граф Анжуйськийd і pretender to the Aragonese throned
Рід	Capet familyd і Валуа
Батько	Філіп III Сміливий[4]
Мати	Ізабелла Арагонська (королева Франції)[4]
Родичі	Карл IV
Брати, сестри	Маргарита Французька[d], Бланка Французька (герцогиня Австрії), Людовик д'Евре, Людовик Французький[d] і Філіп IV[4]
У шлюбі з	Маргарита Анжуйська[4], Катерина де Куртене і Матильда де Шатільйон[4]
Діти	Філіп VI[4], Маргарита Валуа, Charles II, Count of Alençond, Катерина II, Joan of Valois, Countess of Beaumontd, Marie of Valois, Duchess of Calabriad, Ізабелла Валуа (герцогиня Бурбона), Бланка Валуа[4], Isabelle of Valois, Duchess of Brittanyd, Людовик II (граф Шартру), Жанна Валуа (графиня Ено), Jean de Valoisd і Isabelle of Valoisd
Медіафайли у Вікісховищі

Карл Валуа (фр. Charles comte de Valois, 12 березня 1270, Венсенн — 16 грудня 1325, Ножан-ле-Руа) — онук Людовика Святого і брат Філіппа IV Красивого, граф Валуа, граф Менський, Анжуйський, Алансонський, Шартрський, Першський, носив титул імператора Константинопольського, графа Романського.

Карл народився 12 березня 1270 року. Батьком Карла був король Франції Філіпп III Сміливий, матір'ю Ізабелла Арагонська. Карл був молодшим братом короля Франції Філіппа IV Красивого. Посвячений у лицарі в чотирнадцятирічному віці 1284 року. В тому ж році через папського легата був обдарований Арагонським королівством, Папа таким чином розраховував створити суперника для Педро III, короля Арагону, який захопив Сицилію і став ворогом Папи. Але престол Карлу зайняти не вдалося, і він відрікся від титулу короля Арагонського в 1295 році.

В 1285 році отримав від батька в управління землі Валуа і Алансону. За своєю першою дружиною Маргаритою Анжу — граф Анжу, Мена і Перша (березень 1290 року); титулярний імператор Латинської імперії (Константинопольський) по другій своїй дружині (січень 1301 року), Катерині де Куртене. За допомогою папи Боніфація VIII став графом Романьї.

Дід Філіппи — королеви Англії, дружини Едуарда III Плантагенета. Воював в Італії за папське графство в 1301 р, 1302 року сприяв поваленню уряду «білих гвельфів» у Флоренції й приходу до влади «чорних гвельфів» — прихильників папи римського, командував двома військовими експедиціями в Аквітанію (1297 р. і 1324р.), був кандидатом на престол імператора Священної Римської імперії. Помер в Ножан-ле-Руа.

Карл Валуа претендував на багато корон, але жодного разу не домігся успіху. Про нього залишилося вислів: «Син короля, брат короля, дядько трьох королів, батько короля, але сам не король».

Карл Валуа, як і багато його родичів, в заповіті (від 1325-го року) вказав, що бажає, щоб його тіло було поховане в монастирі якобінців, нутрощі в найближчому до місця смерті цистерціанському монастирі, а серце в монастирі Кордельєрів. Коли смерть наздогнала Карла в Перре (Perray) 16 грудня 1325 року, то його тіло знайшло спокій у якобінців між двома дружинами, серце поруч з третьою дружиною Маго де Сен-Поль у Кордельєрівв, а нутрощі в абатстві Шаліс.

• Маргарита (1273 — 31 грудня 1299) — графиня Анжу та Мена (з 16 серпня 1290 по 31 грудня 1299). Дочка короля Неаполю Карла ІІ та його дружини Марії Угорської. Вийшла заміж за Карла 16 серпня 1290.
• Катерина (25 листопада 1274 — 11 жовтня 1307) — номінальна імператриця Латинської імперії (з 15 грудня 1283 по 11 жовтня 1307). Дочка номінального імператора Латинської імперії Філіппа І та його дружини Беатриси Неапольської. Вийшла заміж за Карла 28 лютого 1301.
• Матильда (1293 — 3 жовтня 1358) — дочка графа Сен-Полю Гі III та його дружини Марії Бретонської. Вийшла заміж за Карла в липні 1308 році.

• Від першої дружини:

1. Ізабелла (1292 — 1309) — віконтеса-консорт Ліможу (з 1301 по 1309). Дружина майбутнього герцога Бретані Іоанна ІІІ. Потомства не залишила.
2. Філіпп (17 листопада 1293^[5] — 22 серпня 1350) — король Франції (з 1 квітня 1328 по 22 серпня 1350), засновник династії Валуа на французькому троні. Вступ Філіппа на трон Франції спричинив початок Столітньої війни в 1337 році.
3. Іоанна (бл. 1294 — 7 березня 1352) — графиня-консорт Ено та Голландії (з 19 травня 1305 по 7 червня 1337). Дружина графа Вільгельма І. Матір графів Ено та Голландії Вільгельма ІІ, Маргарити І та королеви-консорт Англії Філіппи.
4. Маргарита (бл. 1295 — 1342) — графиня-консорт Блуа, Дюнуа і Фретевалю (з 1310 по 1342). Дружина графа Гі І.
5. Карл (1297 — 26 серпня 1346) — граф Алансона, Перша (з 16 грудня 1325 по 26 серпня 1346) та Шартру (з 2 листопада 1328 по 26 серпня 1346).
6. Катерина (1299 — 1300) — померла немовлям.

• Від другої дружини:

1. Іоанн (1302 — 1308) — граф Шартру. Помер в дитинстві.
2. Катерина (січень 1302/квітень 1303 — 20 вересня 1346) — номінальна імператриця Латинської імперії , княгиня-консорт Ахеї і Таранто. Друга дружина короля Албанії Філіппа І.
3. Іоанна (1304 — 9 липня 1363) — графиня-консорт Бомон-ле-Роже (з 1318 по 1332) і Річмонду (з 1341 по 1342), дружина графа Роберта ІІІ.
4. Ізабелла (1306 — 11 листопада 1349^[6]) — ігуменя абатства Фонтевро.

• Від третьої дружини:

1. Марія (1309 — 6 грудня 1328) — герцогиня-консорт Калабрії, друга дружина герцога Калабрії і спадкоємця Неапольського трону Карла I. Матір королеви Неаполю Іоанни І. Померла під час пологів п'ятої дитини, у віці 19-ти років.
2. Ізабелла (1313 — 26 липня 1383) — дружина герцога П'єра І. Матір герцога Людовика ІІ, королеви-консорт Франції Іоанни та королеви-консорт Кастилії Бланки.
3. Бланка (1317 — 1 серпня 1348) — королева-консорт Богемії та Німеччини, після її одруження з королем та майбутнім імператором Священної Римської імперії Карлом IV.
4. Людовик (1318 — 2 листопада 1328), помер в дитинстві.

• Від Олени де Броссар (нар. 1250):

1. Маргарита (1286 — липень 1342^[7])
2. Антуан (1289 — 21 серпня 1346^[8])
3. Іоанна (1290 — ?)

• Від N де Нойлі:

1. Вільгельм (бл.1300 — ?) — лорд Даміньї.