Кастель-делль'Ово — Вікіпедія

Кастель-дель-Ово
Кастель-дель-Ово, вид із півночі
40°49′40″ пн. ш. 14°14′53″ сх. д. / 40.827872° пн. ш. 14.248012° сх. д. / 40.827872; 14.248012
Тип	замок[1]
Статус спадщини	національна спадщина Італіїd[2]
Країна	Італія : ISO3166-1 alpha-3:ITA; ISO3166-1 цифровий:380;
Розташування	Неаполь
Архітектурний стиль	Нормандська архітектураd
Кастель-делль'Ово (Італія)
Кастель-делль'Ово у Вікісховищі

Кастель-дель-Ово (італ. Castel dell'Ovo — «Замок яйця» або «Яєчний замок») — середньовічний замок на території півострова Мегарида в Неаполітанській затоці в Італії. Раніше це був маленький острів, але згодом його з’єднали з Неаполем вузькою дамбою, перетворивши його на півострів. Замок розташовано між районами Сан-Фердинандо і К’яя, навпроти району Мерджелліна. Свою назву замок отримав із легенди про римського поета Вергілія, який у середньовічні часи мав репутацію чаклуна та провісника майбутнього. За легендою Вергілій помістив магічне яйце в основу укріплень, і якщо це яйце розіб’ється, то замок буде зруйновано, а Неаполь спіткає катастрофа. У XIV ст. за часів правління королеви Джованни І через землетрус замок зазнав пошкоджень. Щоб уникнути паніки серед населення з приводу можливої катастрофи, яка начебто чекала на місто, Джованна присягнулася, що замінила яйце на таке саме. Також є версія, що замок отримав таку назву через свою незвичну форму.

Кастель-дель-Ово є найстарішою вцілілою фортифікаційною спорудою в Неаполі. Саме на острові Мегарида грецькі колоністи з Куми заснували перше поселення в VI ст. до н.е. А в I ст. до н.е. римський патрицій Луцій Ліциній Лукулл побудував на острові розкішну віллу Кастеллум-Лукулл. У середині V ст. Валентиніан III зміцнив споруду, а в 476 р. вона стала місцем вигнання Ромула Августула, останнього імператора Західної Римської імперії.^[3] Після 492 р. монах Євгіппій заснував на острові монастир.

Залишки будівель римської епохи та пізніших укріплень були знесені місцевими жителями в IX ст., щоб їх не захопили сарацини. Перший замок на цьому місці був побудований норманами в XII ст. Завоювавши Неаполь у 1140 р., Рожер II зробив Кастель-дель-Ово своєю резиденцією. Кастель-дель-Ово почав втрачати своє значення, коли король Карл I Анжуйський побудував новий замок, Кастель-Нуово, і переїхав туди зі своїм двором. Тимчасом як у Кастель-дель-Ово залишилися королівські казна та канцелярія. Він також використовувався як в’язниця. Нинішній вигляд замок отримав у час Арагонського панування (XV ст.). Його було пошкоджено французькою та іспанською артилерією під час Італійських воєн. А в 1799 році в епоху Неаполітанської республіки замкові гармати були захоплені повстанцями, щоб зупинити пробурбонське населення міста. У 1871 році стародавній фортеці загрожувало повне зникнення в рамках великого проекту з оновлення та перепланування італійських міст, але цей проект, на щастя, так і не був реалізований. Після тривалого періоду занепаду в 1975 році з ініціативи італійського уряду почався масштабний проект реконструкції замку.

У XIX ст. навколо східного муру замку виросло невеличке рибальське поселення Борго-Марінарі, яке збереглося дотепер. Зараз воно відоме своєю пристанню для яхт і ресторанами. Замок має прямокутну форму, приблизно 200 м на 45 м у найширшому місці. Замок має високий бастіон із видом на дамбу. Довжина дамби, що сполучає острів із берегом, складає 100 м. Всередині замкових мурів є декілька будівель, де часто проходять виставки та інші особливі заходи. За замком є довгий мис, який раніше, імовірно, служив доком. За замковими мурами на південному сході стоїть велика кругла вежа.

• 
  Гармата на замку
• 
  Вхід до Кастель-дель-Ово з півночі
• 
  Вид на замок із заходу
• 
  Всередині замку
• 
  Всередині замку

• Кастель-дель-Монте
• Кастель-Нуово

• I castelli di Napoli. Elio De Rosa. 1992.

Увага! Ключ сортування «Кастель-дель-Ово» перекриває попередній ключ сортування «Кастель-делль'Ово».