Ла-Ліга — Вікіпедія

Ла-Ліга

Засновано	1929
Країна	Іспанія
Конфедерація	УЄФА
Кількість команд	20
Рівень в ієрархії	1
Вибуття в	Сегунда Дивізіон
Національні кубки	Кубок Іспанії з футболу Суперкубок Іспанії з футболу
Міжнародні кубки	Ліга чемпіонів УЄФА Ліга Європи УЄФА Ліга конференцій УЄФА
Найбільше перемог	Реал Мадрид (36 титулів)
Найбільше виступів	Андоні Субісаррета (622)
Найкращий бомбардир	Ліонель Мессі (474)
ТВ-мовники	Movistar+, Gol
Вебсайт	www.laliga.com
Поточний сезон

Ла-Ліга, або Пріме́ра Дивізіо́н Професійної футбольної ліги Іспанії (ісп. Primera División), відомий також просто як Прімера — професійний футбольний турнір клубів з найвищого рівня системи футбольних ліг Іспанії. Ла-Ліга вважається однією з найкращих футбольних ліг у світі.

Дев'ять клубів ставали переможцями Ла-Ліги. Починаючи з 1950-х років панівними клубами були Реал Мадрид і Барселона. Станом на кінець сезону 2021/22, Реал ставав чемпіоном 35 разів, а Барселона 26 разів. Однак протягом 1930-х і 1940-х років, а також протягом останніх сезонів Ла-Ліга була більш конкурентною. У 30-х і 40-х роках з Реалом і Барселоною успішно конкурували Валенсія, Атлетіко (Мадрид) і Атлетік (Більбао), а у 1990-х і 2000-х роках — та ж сама Валенсія і Депортіво Ла-Корунья.

Станом на вересень 2021 року Ла-Ліга посідала друге місце (поступаючись Англії) у рейтингу національних ліг УЄФА, який використовується для визначення представництва країн у єврокубках.^[1] У сезоні 2005/06 клуби Ла Ліги вибороли єврокубковий «дубль» — Барселона виграла Лігу Чемпіонів, а Севілья — Кубок УЄФА. До цього останній раз клубам однієї країни таке вдавалося у сезоні 1996/97. Повторити це досягнення вдалося у сезоні 2013/14 Реалу Мадрид - переможцю Ліги Чемпіонів та Севільї - переможцю Ліги Європи, сезоні 2014/15, коли Барселона виграла Лігу Чемпіонів, а Севілья - Лігу Європи, в сезоні 2015/16, з Реалом Мадрид переможцем Ліги Чемпіонів та Севільєю переможцем Ліги Європи та в сезоні 2017/18, з Реалом Мадрид переможцем Ліги Чемпіонів та Атлетіко (Мадрид) переможцем Ліги Європи. В сезоні 2018/19, англійські клуби повторили це досягнення: Ліверпуль став переможцем Ліги Чемпіонів та Челсі переможцем Ліги Європи.

Ла-Ліга одна з найпопулярніших професійних спортивних ліг у світі, у сезоні 2018/19 років середня відвідуваність склала 26 933 глядачів. Це сьомий результат серед будь-яких спортивних ліг у світі та третій серед футбольних після Бундесліги та Прем'єр-Ліги.^[2]

Вперше ідею національної футбольної ліги в Іспанії запропонував у квітні 1927 року Хосе Марія Ача, директор клубу Аренас Клуб Гечо. Після тривалих дискусій стосовно розміру ліги й критеріїв допуску клубів, урешті-решт Королівська федерація футболу Іспанії визначила десятку перших учасників Прімери ліги 1928 року. «Барселона», «Реал Мадрид», «Атлетік» (Більбао), «Реал Сосьєдад», «Аренас Клуб Гечо» і «Реал Уніон» приєдналися на правах попередніх переможців Королівського кубка. «Атлетік Мадрид» (тодішня назва клубу «Атлетіко» Мадрид), РКД «Еспаньйол» і КЕ «Європа» одержали право участі як попередніх фіналістів кубка, а «Расінг (Сантандер)» виборов місце у лізі через перехідний турнір з грою на вибування. Станом на кінець сезону 2020-21 тільки три з членів-засновників, Барселона, Реал Мадрид і Атлетік (Більбао), жодного разу не вибували до нижчих дивізіонів.

Хоча Барселона виграла перший чемпіонський титул, а Реал Мадрид перемагав у 1932 і 1933 роках, на початку лідером іспанського футболу був Атлетік (Більбао), посівши перше місце у 1930, 1931, 1934 і 1936 роках і друге — у 1932 і 1933 роках. У 1935 році чемпіоном вперше (і поки востаннє) став Реал Бетіс, який тоді виступав під назвою Бетіс Баломпіє. Лігу було призупинено на період громадянської війни в Іспанії, але клуби республіканської території (крім двох мадридських), розіграли між собою Середземноморську лігу, чемпіоном якої у 1937 році стала Барселона.

Після поновлення Ліги у 1940-х роках спочатку найсильнішими клубами були Атлетіко Авіасьон, Валенсія і Севілья. Атлетіко Авіасьон (тодішня назва клубу Атлетіко Мадрид) отримав право участі в сезоні 1939-40 лише як заміна Реалу Ов'єдо, чий стадіон було ушкоджено під час війні. Клуб святкував перемогу в перший же сезон, а також захистив свій титул у 1941 році. Інші клуби втратили гравців через вигнання, страту і загибель на війні, але Атлетіко навпаки підсилився завдяки злиттю Атлетик Мадрид і Авіасьон Насьональ з Сарагоси. Молодий передвоєнний склад Валенсії було також збережено, і у післявоєнні роки він виріс у чемпіонів, вигравши титул у 1942, 1944 і 1947 роках, а також посівши друге місце у 1948 і 1949 роках. Севілья також переживала коротку золоту добу, посівши друге місце у 1940 і 1942 роках і виборовши поки що свій єдиний титул у 1946 році. Наприкінці десятиріччя Барселона почала потроху перебирати на себе мантію лідера, ставши чемпіоном у 1945, 1948 і 1949 роках.

Хоча «Атлетіко» Мадрид (змінивши назву з «Атлетіко Авіасьйон») став чемпіоном у 1950 і 1951 роках під керівництвом натхненника катеначо Еленіо Еррера, 1950-ті роки були початком ери домінування «Барселони» і «Реала». Протягом 1930-х, 1940-х і 1950-х років існували суворі обмеження на кількість іноземних гравців. У більшості випадків клубам дозволялося заявити лише трьох іноземних гравців на гру. Але у 1950-х роках «Реал» і «Барселона» знайшли можливість обійти правила, натуралізувавши Альфредо Ді Стефано, Ференца Пушкаша і Ладіслава Кубалу. Натхненна грою Кубали, Барса здобула титул у 1952 і 1953 роках. Ді Стефано, Пушкаш і Франсіско Хенто були ядром складу «Реала», який домінував у другій половині 1950-х років. «Реал» виграв лігу у 1954, 1955, 1957 і 1958 роках, поступившись титулом «Атлетіку» (Більбао) у 1956 році. «Барселона» виграла чемпіонат у 1959 і 1960 роках під керівництвом Еленіо Еррери й з Луїсом Суаресом у складі.

Між 1961 і 1980 роками в Прімері лізі домінував Реал Мадрид, стававши чемпіоном 14 разів, включаючи п'ять перемог поспіль між 1961 і 1965 роками й дві серії з трьох перемог поспіль (1967-69 і 1978-80 рр.). Лише Атлетіко Мадрид зміг скласти гідну конкуренцію Реалу протягом цього періоду, перемігши чотири рази (у 1966, 1970, 1973 і 1977 роках). Ще два титули дісталися Валенсії у 1971 році й Барселоні з Йоханом Кройфом у складі в 1974 році.

Врешті-решт домінуванню двох клубів з Мадрида було покладено кінець, хоча й тимчасово, двома клубами з Країни Басків. Реал Сосьєдад виграв титул у 1981 і 1982 роках, а Атлетік (Більбао) — у 1983 і 1984 роках. Террі Венейблз привів Барселону до одного титулу у 1985 році, після чого Реал Мадрид знову ставав переможцем п'ять раз поспіль (1986-90 рр.) під проводом Лео Бенгаккера. У складі мадридців грав Уго Санчес і легендарна «Когорта стерв'ятника» — Еміліо Бутрагеньйо, Мануель Санчіс, Рафаель Мартін Васкес, Мічел і Мігель Пардеса.

Йоган Кройф повернувся до Барселони як тренер у 1988 році, зібравши легендарну «Команду-мрію» з такими гравцями, як Жузеп Гвардіола, Хосе Марі Бакеро, Чікі Беґірістайн, Гойкоечеа, Роналд Куман, Мікаель Лаудруп і Христо Стоїчков. Ця команда виграла титул чотири рази поспіль між 1991 і 1994 роками, а також виграла Кубок Чемпіонів у 1992 році. Після конфлікту з Кройфом Лаудруп перейшов до головного суперника Барси, Реала, і допоміг йому перервати переможну ходу Барселони у 1995 році. Після цього чемпіонами стали Атлетіко Мадрид у 1996-му і знов Реал Мадрид у 1997-му році. Після успіху Кройфа ще один голландець Луї ван Гал прибув на Камп Ноу, і з допомогою таких талантів як Луїш Фігу, Луїс Енріке і Рівалдо Барселона знов виграла титул у 1998 і 1999 роках.

У новому тисячолітті Реал і Барселона зіштовхнулися з новими іспитами. Між 1993 і 2004 роками Депортіво Ла-Корунья фінішував в трійці призерів десять разів — більше аніж Реал чи Барселона, а у 2000 році, під проводом Хав'єра Ірурети, Депортіво став дев'ятим чемпіоном в історії ліги. Реал Мадрид виборов титул у 2001 і 2003 роках, але все більшу конкуренцію мадридцям складала Валенсія, яка переживала відродження під керівництвом Ектора Купера, дійшовши до фіналу Ліги Чемпіонів у 2000 і 2001 роках. Його наступник Рафаель Бенітес продовжив розпочату справу і привів клуб до чемпіонства у 2002 році й до «дубля» в лізі та кубку УЄФА у 2004 році. Барселона, натхненна грою Роналдінью, виборола титул в сезонах 2004-05 і 2005-06 (другий раз разом з Лігою Чемпіонів). Одночасно зійшла зірка Севільї, яка хоча й не виграла лігу, двічі поспіль перемогла у кубку УЄФА (2005-06 і 2006-07 — в другому випадку здолавши в фіналі ще один іспанський клуб, РКД Еспаньйол). Але наприкінці десятиріччя Реал повернув собі втрачені позиції, ставши чемпіоном у сезонах 2006-07 і 2007-08.

Учасники Ла-Ліги сезону 2022-23:

Існує велика кількість індивідуальних нагород, найвизначнішими з яких є Трофей Пічічі (або просто Пічічі) найкращому бомбардиру ліги та Трофей Самори — найкращому воротареві (останнім нагороджується воротар з найменшою кількістю голів, пропущених в середньому за гру). Обидві нагороди присуджуються найбільшою спортивною газетою в Іспанії «Марка».

Станом на 26 лютого 2024 року.

станом на 10 червня 2023 року

№	Країна	Футболіст	Роки	Голи	Матчі	Середня результ.
1		Ліонель Мессі	2004-2021	474	520	0.91
2		Кріштіану Роналду	2009-2018	311	292	1.07
3		Тельмо Сарра	1940-1955	254	277	0.92
4		Карім Бензема	2009-2023	238	439	0.54
5		Уго Санчес	1981-1994	234	347	0.67
6		Рауль	1994-2010	228	550	0.41
7		Альфредо Ді Стефано	1953-1966	227	329	0.69
8		Сезар Родріґес	1939-1955	221	353	0.63
9		Кіні	1970-1987	219	448	0.49
10		Паїньйо	1943-1956	210	278	0.76
11		Мундо	1939-1951	195	231	0.84
12		Карлос Сантільяна	1970-1988	186	461	0.4
13		Давід Вілья	2003-2014	185	352	0.53
14		Хуан Арса	1943–1959	182	349	0.52
15		Луїс Суарес	2014-2022	176	258	0.68
16		Гільєрмо Горостіса	1929-1946	178	256	0.7
17		Антуан Грізманн	2010-	174	459	0.38
18		Самюель Ето'о	1998-2009	162	280	0.58
19		Луїс Арагонес	1960-1974	160	360	0.44
20		Аріц Адуріс	2002-2020	158	443	0.36
21		Ференц Пушкаш	1958-1966	156	180	0.87

(Жирним виділені гравці, що продовжують виступати у Ла Лізі)

Володарі Золотого м'яча за рік, протягом якого вони грали за клуб Ла Ліги.

• Альфредо Ді Стефано — 1957, 1959
• Раймон Копа — 1958
• Луїс Суарес — 1960
• Йоган Кройф — 1973
• Христо Стоїчков — 1994
• Рівалдо — 1999
• Луїш Фігу — 2000
• Роналду — 2002
• Роналдінью — 2005
• Фабіо Каннаваро — 2006
• Ліонель Мессі — 2009, 2010, 2011, 2012, 2015, 2019, 2021
• Кріштіану Роналду — 2013, 2014, 2016, 2017
• Лука Модрич — 2018
• Карім Бензема - 2022

Найкращі гравці світу за версією ФІФА за рік, протягом якого вони грали за клуб Ла Ліги.

• Ромаріу — 1994
• Роналду — 1996, 1997, 2002
• Рівалдо — 1999
• Луїш Фігу — 2001
• Зінедін Зідан — 2003
• Роналдінью — 2004, 2005
• Фабіо Каннаваро — 2006
• Ліонель Мессі — 2009, 2010, 2011, 2012, 2015, 2019
• Кріштіану Роналду — 2013, 2014, 2016, 2017
• Лука Модрич — 2018

Володарі Золотого бутса у складі іспанського клубу.

• Уго Санчес — 1990
• Роналду — 1997
• Рой Макай — 2003
• Дієго Форлан — 2005, 2009
• Ліонель Мессі — 2010, 2012, 2013, 2017, 2018, 2019
• Кріштіану Роналду — 2011, 2014, 2015
• Луїс Суарес — 2016

Артем Довбик у сезоні 2023/24 забив 24 голи та став найкращим бомбардиром чемпіонату.

Гравець	Клуб	Сезон	Ігри	Голи
Василь Рац	«Еспаньйол»	1988/89	11	0
Сергій Погодін	«Мерида»	1995/96	3	1
Дмитро Чигринський	«Барселона»	2009/10	12	0
Олександр Яковенко	«Малага»	2013/14	9	1
Євген Коноплянка	«Севілья»	2015/16	32	4
Роман Зозуля	«Бетіс»	2016/17	6	0
Артем Кравець	«Гранада»	2016/17	26	5
Денис Бойко	«Малага»	2016/17	3	0
Максим Коваль	«Депортіво»	2017/18	2	0
Андрій Лунін	«Леганес»	2018/19	5	0
	«Реал Мадрид»	2021/22	2	0
		2022/23	7	0
		2023/24	21	0
Василь Кравець	«Леганес»	2018/19	6	0
Віктор Циганков	«Жирона»	2022/23	19	3
		2023/24	30	8
Артем Довбик	«Жирона»	2023/24	36	24
Роман Яремчук	«Валенсія»	2023/24	25	3

• Система футбольних ліг Іспанії
• Кубок Іспанії

• Сайт Ла Ліги [Архівовано 13 січня 2008 у Wayback Machine.]
• Сайт Королівської федерації футболу Іспанії [Архівовано 13 жовтня 2010 у Wayback Machine.]
• Газета Марка [Архівовано 21 січня 2009 у Wayback Machine.]
• Газета As [Архівовано 29 лютого 2000 у Wayback Machine.]
• Газета El Mundo Deportivo [Архівовано 16 грудня 2011 у Wayback Machine.]
• Soccer Spain [Архівовано 2 листопада 2020 у Wayback Machine.]
• Статистика на сайті worldcupadvice.com