Лоза — Вікіпедія

Лоза́ — подовжене гнучке стебло або гілка деяких рослин.

У винограду — це однорічний пагін, що визрів до осені та одеревів і позбавився листя. Лоза часто видаляється при обрізанні.

Використовується для:

• заготовлення живців — початкового матеріалу для розмноження винограду;
• на корм худобі;
• як добрива;
• для боротьби з ерозією ґрунту шляхом плетених огорож на шляху руху зливових потоків;
• для виготовлення кошиків.

У виноградарстві термін лоза часто вживається для позначення:

• всієї виноградної рослини, включно з надземною і підземною частинами (переважно в розмовній мові й художній літературі);
• молодих частин рослини, включно з торішніми й листяними пагонами, таких, що несуть урожай поточного року: всіх частин виноградного куща, видалених при обрізанні.

• Энциклопедия виноградарства / гл. ред. А. И. Тимуш. — Кишинев : Гл. ред. Молдавской Советской Энциклопедии, 1986.(рос.)

• Суятинов И. А., Писемская-Малиновская В. А. Лоза винограда — удобрение. Виноделие и виноградарство СССР, 1980, № 3 (рос.)
• Пелях М. А. Справочник виноградаря. Друге видання. — Москва, 1982. (рос.)