Мови на-дене — Вікіпедія

Мови на-дене (також атабаскансько-еяцько-тлінгітські мови) — сім'я індіанських мов Північної Америки, що включає атабасканські мови, еяцьку мову, тлінгітську мову і, ймовірно, мову хайда (зв'язок останньої з даною сім'єю є спірним). Назва етно-культурної спільності на-дене походить від самоназви одного з найбільших її племен — Атабасків.

Мови на-дене структурно різко відрізняються від сусідніх індіанських мов. Протягом ХХ ст. різні лінгвісти (Едвард Сепір^[1], Сергій Старостін, Е. Вайда^[2], Джозеф Грінберг, Мерріт Рулен та інші) незалежно один від одного прийшли до висновку про зв'язок мов на-дене з сино-тибетськими і єнісейськими мовами (дві останніх сім'ї, згідно зі Старостіним і Грінбергом, також знаходяться в родинних стосунках одна з одною). Загальна прамова для єнісейських і на-дене мов існувала в епоху пізнього мезоліту^[3].

У найбільш несуперечливій ​​версії сім'я на-дене складається з двох гілок:

• Тлінгітська мова (тлінкітська мова): 700 носіїв (Майкл Краусс, 1995)
• Атабаскансько-еяцькі мови
  • Еяцька мова (еяк): зникла в 2008 р
  • Атабасканські мови (атабасканські мови, мови дене)
    • Північно-атабасканські мови
    • Тихоокеанські прибережні атабасканські мови
    • Південні атабасканські мови (включаючи мову навахо, найпоширеніша серед північноамериканських індіанських мов, і апачійських мов)

На думку прихильників Е. Сепіра, мова хайда складає окрему гілку даної сім'ї, тоді як атабаські і тлінгітські — іншу гілку.

Це незавершена стаття з мовознавства. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття про Північну Америку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.