Ньоро — Вікіпедія

Ньоро Nyoro, Banyoro
Кількість	бл. 0,7 млн осіб
Ареал	Уганда: провінції Буньоро і Торо ДР Конго
Близькі до	ганда народи банту
Входить до	банту
Мова	руньоро
Релігія	християнство (протестантизм), традиційні культи (анімізм)

Ньо́ро (баньоро, руньоро) — народ групи банту, основне населення історичної області (королівства) Буньоро на території сучасної Уганди в Східній Африці.

Ньоро (одн. муньоро, мн. буньоро) проживають в Уганді (в районі оз. Альберт, стара назва Мобуту-Сесе-Секо), річок Вікторія-Ніл та Кафу), територіально це провінції (королівства) Буньоро та Торо і становить понад 6 % населення країни (1991) та Демократичній Республіці Конго.

Чисельність ньоро (оцінка, кін. 1990-х рр.) — бл. 700 тис. осіб, з низ у ДРК бл. 70 тис. осіб.

Розмовляють мовою руньоро, однією з мов банту.

Писемність руньоро — з кінця XIX ст. на основі латиниці.

Мовою руньоро ведуться радіопрограми, видаються преса й книги, навчаються діти в початковій школі.

За віросповіданням ньоро — переважно християни, зокрема протестанти і невелика частка — католики (Біблію перекладено у 1912 р.); є мусульмани та прибічники традиційних культів.

Історично ньоро сформувались завдяки міграціям банту і нілотів у середині І-го тис. н. е.

У ХІІІ-XIV ст.ст. на межі скотарських і землеробських культур виникає державне утворення Кітара, яке стало засновком для утворення ближче до XVI—XVII ст.ст. держави Уньоро.

На чолі держави стояли верховний правитель (омукама) і рада старійшин (рукурето). Існувала досить чітка система військового і адміністративного поділу.

Починаючи з 1900 року частина держави Уньоро в складі Уганди зі збереженням статусу королівства і залишками місцевої влади.

Рештки старовинного укладу зберігались в колоніальний період до проголошення Угандою незалежності в 1962 році, окремі елементи існують і в теперішній час.

Традиційна соціальна організація — родові групи, керовані вождем.

Традиційні заняття людей ньоро — відгінне скотарство (горбатий зебу-санга) і ручне землеробство (елевсина, сорго, ямс, батат, банани; тепер також товарні чай і бавовник). Поширені рибальство і мисливство.

У ньоро було дуже розвинуте ковальство. Серед інших ремесел — гончарство і плетіння циновок і т.ін.

Традиційне поселення — крааль.

Традиційні вірування — культ предків і політеїзм з розвинутим пантеоном божеств.

• Балезин А. С. Ньоро, Народы мира. Историко-этнографический справосник., М.: «Советская Энциклопедия», 1988, стор. 342
• Ньоро на www.joshuaproject.net (англ.)
• Баньоро на Face Music — History of Uganda (англ.)
• Roscoe J. The Bakitara or Banyoro., Camb., 1923 (англ.)
• Niakatura J.W. Aspects of Bunyoro customs & tradition., Nairobi, 1970 (англ.)
• Beattie J. The Nyoro State., Oxf., 1971 (англ.)