Орфей (Монтеверді) — Вікіпедія

Орфей
італ. L'Orfeo[1]
Обкладинка партитури 1609 року видання
КомпозиторКлаудіо Монтеверді[1]
Автор лібретоАлессандро Стріджо[1]
Мова лібретоіталійська
Жанрfavola in musicad
Кількість дій5 дія[1] і 1 пролог
Рік створення1607
Перша постановка24 лютого 1607[1]
Місце першої постановкиМантуя і Palazzo Ducale Mantuad[1]
Інформація у Вікіданих

CMNS: Орфей у Вікісховищі

«Орфей» (італ. Orfeo) — опера Клаудіо Монтеверді італійською мовою, створена в 1607 році на лібрето Алессандро Стріджо-молодшого, вважається, поряд з «Орфеєм та Еврідікою» Ґлюка одним із найкращих музичних творів на тему давньогрецького міфу про Орфея[2].

Прем'єра опери відбулася 24 лютого 1607 року в Мантуї.

Дійові особи

[ред. | ред. код]
Партія Голос Виконавець на прем'єрі,
24 лютого 1607
Музика (пролог) кастрат-сопраніст Джованні Гуальберто Мальї[3]
Орфей тенор Франческо Разі (імовірно)
Еврідіка кастрат-сопраніст Джіроламо Баккіні (імовірно)
Посланниця кастрат-сопраніст Джованні Гуальберто Мальі (імовірно)[4]
Німфа
Надія кастрат-сопраніст Джованні Гуальберто Мальі (імовірно)
Харон низький бас
Прозерпіна кастрат-сопраніст Джованні Гуальберто Мальі[3]
Аїд бас
Аполлон У початковій редакції відсутня
Селяни і селянки

Зміст

[ред. | ред. код]
Орфей та Еврідіка

Пролог

[ред. | ред. код]

З висоти Парнасу спускається Музика й оголошує, що пісня, яку ми чуємо, буде історією про Орфея і його кохання до Еврідіки.

На весілля Орфея та Еврідіки, пастухи підно́сять молитви до богів за успіх молодят, і вони самі говорять про своє щастя і любов.

Дія II

[ред. | ред. код]

Орфей співає про свою любов, але поки пастухи славлять богів, Посланниця приносить трагічну новину. Еврідіку під час забави з друзями вкусила змія і вона померла. Орфей виряджа́ється до царства Плутона, щоб просити Бога повернути до життя улюблену дружину.

Дія III

[ред. | ред. код]

На шляху до підземного світу Орфея супроводжує Надія, однак до пекла Орфей мусить увійти сам. Харон не погоджується перевозити живу людину через річку Стікс, однак, Орфей використовує свій талант — він співає щоб приспати Харона, а поки той спить — переправляється на протилежний берег.

Дія IV

[ред. | ред. код]

Мужність і самовідданість Орфея зворушує Прозерпіну, дружину Плутона, вона просить свого чоловіка випустити Еврідіку. Плутон погоджується за умови, однак, що весь час, поки Орфей буде вести Еврідіку до виходу з пекла, він не повинен озиратися назад і дивитися на неї, інакше втратить дружину. Але ця умова занадто важка для Орфея, повертаючись з пекла він в якийсь момент обертається, і прирікає кохану на повернення до царства Плутона.

Повернувшись на землю, Орфей впадає у розпач і близький до самогубства, його печаль поділя́ють пастухи. Батько Орфея — бог мистецтва Аполлон, запевняє Орфея, що з волі богів вони скоро об'єднаються з Еврідікою на небесах. Орфея оточують вакханки у танці.

Історія

[ред. | ред. код]

«Орфей» — один з перших творів в жанрі опери, що виник в кінці XVI століття на ідеях митців Флорентійської камерати.[5] Хоча історично першою є опера «Дафна» Якопо Пері, який також звертався до міфу про Орфея в опері «Еврідіка» («Euridice») ще до Монтеверді, багато критиків вважають, що лише з «Орфеєм» Монтеверді опера народилася насправді[6].

В «Орфеї» композитор використовує поряд з аріями також ансамблі, значну увагу композитор приділив хоровим партіям, а також ролі оркестрових фрагментів, що переставали бути просто переграми, натомість органічно вписувалися в дію або передавали почуття героїв.[7]

«Орфей» Монтеверді багатьма вважається вершиною барокової опери і оперного мистецтва в цілому[5]. Історія про міфічного співака пізніше була використана багатьма композиторами. Після Пері і Монтеверді до неї звернувся реформатор опери Крістоф Віллібальд Глюк, а також такі композитори як Георг Філіп Телеман, Йозеф Гайдн та Жак Оффенбах.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д е Archivio Storico Ricordi — 1808.
  2. А. Гозенпуд. «Орфей». Архів оригіналу за 28 липня 2011. Процитовано 23 квітня 2011.
  3. а б The Concise Oxford dictionary of music. Архів оригіналу за 15 травня 2009. Процитовано 23 квітня 2011.
  4. Крім Музики і Прозерпіни, Мальі виконував третю партію, якій може бути або Посланниця, або Надія. (John Whenton. Monteverdi, Orfeo [Архівовано 26 серпня 2014 у Wayback Machine.])
  5. а б «Kronika Opery», Wydawnictwo KRONIKA 1993, ISBN 83-900331-7-8
  6. Piotr Kamiński Tysiąc i jedna opera, Polskie Wydawnictwo Muzyczne 2008, ISBN 978-83-224-0901-5
  7. Kolekcja «La Scala» nr 42 «Orfeusz», Polskie Media Amer.Com. S.A., Oxford Educational sp. z o.o. 2007, ISBN 978-83-7425-961-3

Література

[ред. | ред. код]
  • Опера Клавдио Монтеверди «Орфей» / Сост., предисл., общая ред. Г. И. Ганзбурга. — Днепропетровск, 2007. — 70 с.
  • Orfeo / Whenham, John (ed.) — Cambridge University Press, 1986. — 216 S. — ISBN 0-521-28477-5.

Посилання

[ред. | ред. код]