Протопіп — Вікіпедія

Протопі́п^[1] — застаріла назва, що вийшла з ужитку ще на початку XIX століття, протоієрея чи (протопресвітера), як настоятеля.

Протопопи в повітах та губерніях завжди обіймали посаду голів Духовних правлінь, благочинних тощо. Вони мали особливу довіру єпархіального керівництва, їм давались особливі доручення з виконання загальних урядових розпоряджень у тій частині, де йшлося про справи церкви, і розпоряджень єпархіального керівництва.

• Протопіп // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XII : Літери По — Риз. — С. 1527. — 1000 екз.