Чита — Вікіпедія

місто Чита
рос. Чита
Герб Чити Прапор Чити
Країна	Росія
Суб'єкт Російської Федерації	Забайкальський край
Міський округ	Читинський
Код ЗКАТУ:	76401000000
Код ЗКТМО:	76701000001
Основні дані
Час заснування	1653 року
Статус міста	1851 року
Населення	333 159 особи (2024)
Площа	534 км²
Поштовий індекс	672000
Телефонний код	+7 3022
Географічні координати:	52°2′0.27240009999608″ пн. ш. 113°30′3.2148001000177″ сх. д. / 52.03341° пн. ш. 113.50089° сх. д. / 52.03341; 113.50089
Висота над рівнем моря	650 м
Міста-побратими	Хайлар, Тита, Чойбалсан, Абілін
Вебсторінка	admin.chita.ru
Мапа
Чита Чита
Чита у Вікісховищі

Чита́ (рос. Чита) — місто, центр Забайкальського краю та його Читинського району, Росія. Адміністративний центр та єдиний населений пункт Читинського міського округу.

Місто розташоване в Азії, у центральній частині Забайкалля, у Читино-Інгодинській западині і на схилах хребтів Яблоновий (із заходу) і Черського (зі сходу), при впадінні річки Чита у річку Інгода. Найвища відмітка рельєфу в межах міста — 1039 м (гора Чита), найнижча — 632 м (в долині річки Інгода між Піщанкою і Атамановкою). В межах міста розташована гора Тітовська сопка (780 м) вулканічного походження, формування якої почалося у верхньому палеозої. За геологічною будовою тут є пісковики, алевроліти, місцями ефузіви і граніти (скеля Сохотіно в долині річки Інгода, скелі Дворци в долині струмка Кадалінка).

Місто розділене на 4 міських райони: Залізничний, Інгодинський, Центральний, Черновський.

До російської колонізації краю, що приходиться на XVII століття, Забайкалля було населене евенками та в східній частині по берегам річок Амур та Аргунь даурами. Російські поселення на території сучасної Чити, з'являються з середини XVII століття. Наприкінці того ж століття згадується поселення Плотбище, у 1701 році — Читинська слобода, яка з 1711 року відома як Читинський острог. З 1851 року — центр Забайкальської області.

Під час першої російської революції 1905 року у місті була проголошена Читинська республіка. За час громадянської війни в Росії у Читі побували уряди Забайкальської республіки, Російської східної окраїни, Бурят-Монголії, Далекосхідної республіки.

З 1922 року — центр Забайкальської губернії. В 1926 році Чита стала окружним містом Далекосхідного краю, а в 1937 — центром Читинської області. В 2008 році після ліквідації Агінського бурятського автономного округу місто стало центром Забайкальського краю.

Населення — 324444 особи (2010; 316643 у 2002^[1]).

Повітряний

Місто обслуговує аеропорт Кадала.

Автомобільний

• Федеральна автомагістраль Р258 «Байкал» Іркутськ — Улан-Уде — Чита.
• Федеральна автомагістраль Р297 «Амур» Чита — Хабаровськ.
• Федеральна автомагістраль А350 Чита — Забайкальськ — кордон з Китаєм.

Залізничний

Чита — великий залізничний центр на Транссибірській магістралі. У межах міського округу розташовано десять станцій і зупинних пунктів (із заходу на схід): ст. Черновська, з. п. 6176 км, з. п. Залізобетонний, ст. Кадала, з. п. 6191 км, ст. Чита I, ст. Чита II, ст. Антипиха, з. п. 6205 км, ст. Піщанка.

У Читі розташоване Управління Забайкальської залізниці, яка здійснює контроль перевезень на території Забайкальського краю і Амурської області (загальна довжина колій — 3400 км).

Міський

Міський транспорт має у своєму складі тролейбус, автобус і маршрутні таксі.

Також в місті існує дитяча залізниця.

У місті розташовані Забайкальський Державний Університет, філія Байкальського Державного університету, Забайкальський інститут залізничного транспорту

• Кирило Андреєнко (1988—2014) — капітан Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Олександр Андрус (1881—19??) — командир полку військ Центральної Ради.
• Микола Гамалія (1932—2016) — український науковець-онколог, фотобіолог, фахівець з лазерної медицини, доктор біологічних наук.
• Василь Гребінь (нар. 1964) — український вчений, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
• Станіслав Дробишевський (нар. 1978) — російський антрополог.
• Лідія Кушкова-Шевченко (нар. 1939) — українська актриса та режисер, 1979 — народна артистка України.
• Зетта Лагутіна (нар. 1927) — українська художниця.
• Тетяна Лебедєва — українська державна діячка та медіаменеджрка.
• Віль Ліпатов (1927—1979) — російський письменник.
• Ігор Мірнов (нар. 1984) — російський хокеїст
• Дмитро Нагішкін (1909—1961) — російський письменник
• Дмитро Носов (нар. 1980) — російський дзюдоїст, олімпійський медаліст.
• Лев Охотін (1911—1948) — член Верховної Ради Всеросійської фашистської партії.
• Анатолій Собчак (1937—2000) — російський політичний діяч, мер Санкт-Петербурга.
• Віталій Соломін (1941—2002) — російський актор.
• Юрій Соломін (нар. 1935) — російський актор, режисер.
• Аліна Стадник-Махиня (нар. 1991) — українська борчиня вільного стилю, чемпіонка чемпіонатів світу і Європи.
• Володимир Терещенко (нар. 1946) — український військовик. Генерал-лейтенант. Командувач Ракетних військ та артилерії ЗС України (1996—2000).
• Дмитро Тимчук (нар. 1972) — український військовий і політичний журналіст.
• Сергій Ходоровський (1980—2016) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Володимир Шкідченко (нар. 1948) — військовий діяч України, генерал армії України.
• Омелян Ярославський (1878—1943) — професіональний революціонер, радянський державний і партійний діяч.

• 
  Церква декабристів
• 
  Міський план, 1830
• 
  Амурська вулиця
• 
  Річка Чита
• 
  Міська адміністрація
• 
  Мечеть
• 
  Вокзал, 1910
• 
  Вокзал

• Аркуш карти N-49-143 Чита. Масштаб: 1 : 100 000. Стан місцевості на 1983 р. Видання 1994 р. (рос.)

• На Вікімапії
• Администрация городского округа «Город Чита»
• Официальный сайт Читинской городской Думы
• Читинский городской портал
• Фотографии города Читы
• Вебкамери міста Чити
• Энциклопедия ЗабГГПУ^{[недоступне посилання з серпня 2019]}
• Читинский государственный университет
• Старая Чита — История и краеведение Забайкалья

Це незавершена стаття з географії Забайкальського краю. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Чита