203-мм гаубиця зразка 1931 року (Б-4) — Вікіпедія
![]() | |
Тип | гаубиця великої потужності |
Походження | ![]() |
Історія використання | |
На озброєнні | 1937–1975 |
Війни | |
Історія виробництва | |
Розробник | Ф. Ф. Лендер |
Розроблено | 1931 |
Виготовлення | 1937–1941 |
Виготовлена кількість | понад 1000 |
Варіанти | Б-4М (на колісному лафеті) |
Характеристики | |
Вага | бойова: 17 700 кг похідна: 19 000 кг |
Довжина | 5087 мм / |
Довжина ствола | 25 калібрів |
Снаряд | фугасні снаряди Ф-625, Ф-625Д, бетонобійні Г-620, Г-620Т, снаряди з ЯБЧ |
Калібр | 203,4 мм (8 дюймів) |
Підвищення | до +60° |
Траверс | 8° |
Темп вогню | 1 постріл на 4 хвилини |
Дульна швидкість | 607 м/с |
Дальність вогню | |
Ефективна | 17 890 м |
Максимальна | 18 025 м |
![]() |
203-мм гаубиця Б-4 зразка 1931 року (індекс ГАУ 52-Г-625) — 203.4 мм (8-дюймова) важка гаубиця конструкції Ф. Ф. Лендера. Була найважчою радянською польовою гарматою періоду Другої світової війни, основою артилерії великої і особливої потужності РВГК. Одна з небагатьох гармат на гусеничному тракторному шасі. Призначена для прориву укріплених рубежів, руйнування особливо міцних бетонних, залізобетонних і броньових споруд, боротьби з важкою або прихованою міцними спорудами артилерією противника і для придушення цілей на великій відстані. До 1941 року вироблялося шість різних варіантів 203-мм гаубиці зразка 1931 року. В усіх модифікаціях використовувалося тракторне гусеничне шасі, але вони дещо відрізнялися методом буксирування. Після закінчення Великої Відчизняної війни гармата Б-4 була знята з озброєння ЗС СРСР. Проте пізніше, у 1956 році, її знову прийняли на озброєння, при цьому гусеничне шасі було замінене колісним (модифікація Б-4М). Таким чином, гаубиця зразка 1931 року залишалася на озброєнні Радянської армії до середини 1970-х років.
Ідея поставити важку гармату на тракторне гусеничне шасі, які масово випускалися в СРСР у 1920-х–1930-х роках, стала результатом загальної економічної політики держави, яка в той час була спрямована на розвиток тракторних заводів. З іншого боку, з суто військової точки зору, використання гусеничного рушія на гарматі, яка мала величезну масу, стало важливою перевагою перед іншими модифікаціями важких гармат того часу, адже дозволяло їй долати заболочені ділянки і місцевість з м'якими ґрунтами.
Згідно з рішенням Реввійськради СРСР про переозброєння артилерії великої і особливої потужності на вітчизняну матеріальну частину, розробка гаубиці була розпочата конструкторським бюро Артилерійського комітета ГАУ під керівництвом Франца Францовича Лендера в 1927 році. Після смерті Ф. Ф. Лендера до роботи над проектом гармати були підключені конструктори серійних заводів: робочі креслення станка лафета на гусеничному ходу були розроблені КБ ленінградського заводу «Більшовик». Перший дослідний зразок гаубиці Б-4 був виготовлений на «Більшовику» на початку 1931 року. В липні — серпні того ж року проведені стрільби з метою підбору зарядів до неї. Після тривалих полігонних і військових випробувань, у 1933 році гаубиця була прийнята на озброєння Червоної армії під позначенням 203-мм гаубиця зразка 1931 року.
Гаубиці зразка 1931 року серійно виробляли артилерійські заводи «Більшовик» (Ленінград), «Барикади» (Сталінград) і Новокраматорський завод. У зв'язку з тим, що на кожному заводі технологію виробництва пристосовували до власних виробничих можливостей, гармати різних виробників істотно відрізнялися одна від одної. Всього до 1941 року було вироблено 977 гаубиць Б-4БМ (великої потужності) і 31 Б-4ММ (малої потужності, з укороченим стволом).
Особливістю Б-4 є лафет на гусеничному тракторному шасі. Вдала конструкція лафета забезпечувала досить високу прохідність гаубиці і що дозволяла ведення стрільби з ґрунту без використання спеціальних платформ. Конструкція стала уніфікованою для цілого сімейства важких гармат.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/e/e2/Museum_of_the_Great_Patriotic_War_-_Kiev_-_020.jpg/300px-Museum_of_the_Great_Patriotic_War_-_Kiev_-_020.jpg)
Верхній станок лафета являв собою клепану сталеву конструкцію. За допомогою штирьового гніздового з'єднання він приєднувався до нижнього станка та розвертався на ньому поворотним механізмом. Горизонтальний сектор обстрілу при цьому становив ±4 градуси — для наведення на більший кут було необхідно повернути у відповідний бік усю гармату. Для наведення вертикальній площині в діапазоні 0..+60° застосовувався зубчастий секторний підйомний механізм.
Залежно від виробника, гаубиці Б-4 мали стволи декількох типів — скріплені без лейнера і з лейнером, а також моноблоки з лейнером. Заміна лейнера могла здійснюватися в польових умовах. Незалежно від типу ствола довжина його становила 25 калібрів, довжина нарізної частини — 19,6 калібрів. Канал ствола мав 64 нарізи постійної крутизни. Затвор — поршневий, двотактний або тритактний. Маса ствола з затвором становила 5200 кг.
Противідкотна система включала гідравлічне відкотне гальмо і гідропневматичний накатник. При накаті усі противідкотні пристрої залишалися нерухомими. Стійкість гармати при стрільбі забезпечувалася також сошником, закріпленим на хоботовій частини нижнього станка. У лобовій частині нижнього станка були закріплені литі опирачі, в які вставлялася бойова вісь. На конус бойової осі надівалися гусениці.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/1/12/B-4M_howitzer_%281956%29.jpg/300px-B-4M_howitzer_%281956%29.jpg)
Для транспортування гаубиця розбиралася на дві частини: ствол, знятий з лафета, укладався на гарматний візок Бр-10 на колісному шасі або Б-29 на гусеничному ходу; сполучений з передком гусеничний лафет транспортувався на лафетному візку. Інколи на короткі відстані гаубицю переміщали і в нерозібраному вигляді. Для буксирування використовувалися гусеничні артилерійські тягачі типу «Комінтерн» (пізніше — АТ-Т), найбільша допустима швидкість буксировки по шосе становила 15 км/год. Для перекидання на великі відстані гармата розбиралась на шість основних вузлів (деякі модифікації — не п'ять) і перевозилася важкими тракторами на причепах.
Після закінченні Другої світової війни Б-4 була знята з озброєння, але у 1955 році гусеничне шасі гармати було замінено колісним і модернізовані гармати знову були включені в штат як гаубиці Б-4М (індекс ГАУ 52-Г-625М) і залишалися на озброєнні Радянської армії до початку 1980-х.
Окремими модифікаціями Б-4 можна вважати дослідні самохідні артилерійські установки СУ-14 (на базі важкого танка Т-35) і С-51 (на базі КВ-1С).
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/e/e2/Heavy_artillery_203mm_m1931_b-4_3rd_belorussian_front_1944.jpg/220px-Heavy_artillery_203mm_m1931_b-4_3rd_belorussian_front_1944.jpg)
Б-4 добре зарекомендували себе при прориві укріплених рубежів та штурмі укріпрайонів під час радянсько-фінської війни 1939–1940 років. В складі частин РСЧА на фінському фронті станом на 1 березня 1940 року було 142 гаубиці Б-4. Втрачені чотири одиниці — одна в грудні 1939 і три в січні-лютому 1940 року.
До 22 червня 1941 року на озброєнні РСЧА було 849 гаубиць Б-4, які знаходилися на озброєнні гаубичних артилерійських полків великої потужності РВГК. З них на початок німецько-радянської війни в західних округах нараховувалося 727 одиниць. З 22 червня по 1 грудня 1941 було втрачено 75 гармат Б-4, у тому числі щонайменше 27 з них були захоплені німцями. Трофейні гаубиці були передані декільком важким артдивізіонам Вермахту, де отримали позначення 20,3 cm HaubiUe 503 (r).
Радянські артилерійські полки великої потужності РВГК, що уціліли в ході прикордонних боїв, були відведені в глибокий тил і вступили в бойові дії лише наприкінці 1942 року, коли стратегічна ініціатива почала переходити до Червоної армії. До кінця війни в РСЧА гаубиці Б-4 були на озброєнні тільки в артилерії РВГК. Б-4 успішно використовувалася як основна артсистема при прориві укріплених ліній оборони, штурмі фортець. Ефективно використовувалася також у вуличних боях в великих містах.
Б-4 стояла на озброєнні 104-ї гвардійської артилерійської бригади великої потужності 12-ї артилерійської дивізії прориву РГК, 102-ї гаубичної артилерійської бригади великої потужності 20-ї АДП РГК, 44-ї, 121-ї, 124-ї, 163-ї, 211-ї артбригад особливої потужності, 108-го, 110-го, 318-го, 330-го, 400-го, 402-го, 403-го, 406-го, 409-го, 420-го, 519-го, 529-го гаубичних артилерійських полків великої потужності, 34-го окремого артилерійського дивізіону великої потужності Резерву ВГК.
- Широкорад А. Б. Энциклопедия отечественной артиллерии. — Мінськ : «Харвест», 2000. — 1156 с. — ISBN 985-433-703-0.
- Шунков В. Н. Оружие Красной Армии. — Мінськ : «Харвест», 1999. — 544 с. — ISBN 985-433-469-4.
- Гармати часів Великої Вітчизняної війни — Артилерія РВГК в першому періоді війни [Архівовано 29 листопада 2014 у Wayback Machine.] Велика Вітчизняна Війна
![]() | Вікісховище має мультимедійні дані за темою: 203-мм гаубиця зразка 1931 року (Б-4) |
- 203-мм гаубиця Б-4 зразка 1931 року [Архівовано 29 листопада 2014 у Wayback Machine.] Прадідівська слава. Українські пам'ятки. Музей історії України у Другій світовій війні
- Танки типу «артилерія». СУ-14[недоступне посилання з січня 2019] museumoftanks.ho.ua
- Тяжелая 203-мм гаубица Б-4 образца 1931 года [Архівовано 29 листопада 2014 у Wayback Machine.] Военное обозрение (рос.)
- Б-4 — тяжелая 203-мм гаубица образца 1931 года Военная техника (рос.)