French
DeutschКоротконіжка смугаста — Вікіпедія
| Коротконіжка смугаста | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
| Ablepharus bivittatus Menestries, 1832 | ||||||||||||||||||||
 | ||||||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||||||
|
Коротконіжка смугаста[1] (Ablepharus bivittatus)[2] — вид ящірок родини сцинкових (Scincidae).
Загальна довжина цього сцинка сягає 12-14 см, з них хвіст — 7—8 см. Колір має оливко—коричневий або коричнево—бурий із смугами. Між ними 4-ма рядами розташовані поздовжні світлі рисочки, або невеликі бурі плями. На кожному боці розташовані широкі бурі смуги. У самців у період парування черево стає золотаво-помаранчевим або рожевим.
Мешкає у Південній Вірменії, Південно—Східному Азербайджані (занесений до Червоної книги), Східній Туреччині, Північно—Західному Ірані, Південному Туркменистані, виявлено декілька випадків появи ящірок на заході Афганістану.
Населяє сухі, сильно кам'янисті схили, активізуються навесні, стають швидкими, рухливими. Виявлено випадки появи цих тварин на висоті 2200-3300 м над рівнем моря. Рухи цього сцинка нагадують змій. Активний вдень, виходить із—під каміння.
Парування відбувається в травні — червні. У червні відбувається відкладка яєць. Їх зазвичай 4—5. Через 2 місяця з яєць вилуплюються дитинчата.
Живиться комахами, їх личинками, дрібними безхребетними.
- ↑ Маркевич, О. П. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. Номенклатура. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 164.
- ↑ The Reptile Database: Ablepharus bivittatus
- Банников А. Г., Даревский И. С., Рустамов А. К. Земноводные и пресмыкающиеся СССР / под ред. проф. А. Г. Банникова — М.: Мысль, 1971. — 303 с. — (с. 142—144).
- Еремченко В. К., Щербак Н. Н. Аблефаридные ящерицы фауны СССР и сопредельных стран. — Фрунзе : Илым, 1986. — 172 с. (с. 69–86)
- Определитель земноводных и пресмыкающихся фауны СССР / Банников А. Г., Даревский И. С., Ищенко В. Г. и др. — М. : Просвещение, 1977. — 415 с. (с. 154—155, 351)