Airco DH.4 — Вікіпедія

Airco DH.4
Розробник	Джеффрі де Гевіленд
Виробник	Aircod і Fokker
Перший політ	серпень 1916
Виготовлено	3949
Airco DH.4 у Вікісховищі

В іншому мовному розділі є повніша стаття Airco DH.4(англ.). Ви можете допомогти, розширивши поточну статтю за допомогою перекладу з англійської. Дивитись автоперекладену версію статті з мови «англійська». Перекладач повинен розуміти, що відповідальність за кінцевий вміст статті у Вікіпедії несе саме автор редагувань. Онлайн-переклад надається лише як корисний інструмент перегляду вмісту зрозумілою мовою. Не використовуйте невичитаний і невідкоригований машинний переклад у статтях української Вікіпедії! Машинний переклад Google є корисною відправною точкою для перекладу, але перекладачам необхідно виправляти помилки та підтверджувати точність перекладу, а не просто скопіювати машинний переклад до української Вікіпедії. Не перекладайте текст, який видається недостовірним або неякісним. Якщо можливо, перевірте текст за посиланнями, поданими в іншомовній статті. Докладні рекомендації: див. Вікіпедія:Переклад.

Airco DH.4 — британський двомісний біплан. «Я виконав дуже багато далеких польотів і жодного разу не був збитий» — так відгукувався про DH.4 лейтенант Ральф Сорлі.

У серпні 1916 року, з аеродрому Хендон вперше піднявся в повітря бомбардувальник DH.4, льотчиком якого був сам Джеффрі де Хевіленд (в ті роки авіа конструктори самі випробовували свої машини).

Льотчик і спостерігач натирали обличчя китовим жиром і надягали замшеві маски, щоб було не так холодно.

Зазвичай на бойове завдання йшло близько 10 бомбардувальників, і вони ділилися на дві частини по п'ять літаків, кожна з яких шикувалася клином. Під час нападів винищувачів бомбардувальники зближувалися, а задній клин розташовувався вже вище і таким чином з будь-якого напрямку ворожі винищувачі потрапляли під обстріл кулемета.

Після перших польотів DH.4 перебазувався в Головну льотну школу для проведення експлуатаційних випробувань.

Літак воював на всіх ділянках Першої світової війни, а після закінчення бойових дій в Європі частину літаків Англія продала в інші країни.

На початку 1920-х років DH.4 увійшли до складу ВПС Іспанії, Бельгії, Греції та Японії, Австралії, країн Латинської Америки, США, а також використовувався в цивільних авіакомпаніях.

Частину машин придбала бельгійська фірма SNETA для перевезення пасажирів і вантажів.

Бомбардувальник збиралися випускати і в Росії. Але через революцію і громадянську війну цього зроблено не було, хоча до кінця 1917-го року англійці передали частину креслень на московський завод «Дукс».

• Розмах крила — 12.92 м
• Довжина — 9.35 м
• Висота — 3.35 м
• Площа крила — 40.32 м²
• Маса:
  • Порожнього літака — 1 083 кг
  • Нормальна злітна — 1575 кг
• Тип двигуна — 1 ПД Rolls-Royce Eagle VII (Liberty 12)
• Потужність, к. с. — 1 х 375 (395—421)
• Максимальна швидкість — 230 км / ч
• Крейсерська швидкість — 212 км / ч
• Тривалість польоту — 6 годин 45 хвилин
• Максимальна швидкопідйомність — 370 м / хв
• Практична стеля — 7163 м
• Екіпаж — 2 особи
• Озброєння:
  • Один передній 7,7-мм кулемет Vickers, один-два 7,7-мм кулемета Lewis в задній кабіні (варіант Сухопутних військ Великої Британії та авіації ВМС Великої Британії).
  • Один 7,62-мм передній і один 7,62-мм задній кулемети Marlin або озброєння аналогічне британським версіям (варіант американського виробництва).
• Бомбове навантаження — 209 кг.

• Крылья Родины. Сергей Колов. Универсальная четверка Джеффри Де Хевиленда
• Вячеслав Кондратьев. Бомбардировщики Первой мировой войны [Архівовано 27 березня 2022 у Wayback Machine.]
• Авиация и Космонавтика. Владимир Перов, Олег Растренин. Пехотный самолет
• Дональд Д. Полная энциклопедия мировой авиации: Самолеты и вертолеты XX столетия [Архівовано 6 серпня 2014 у Wayback Machine.]

• Airco DH4 [Архівовано 2 січня 2021 у Wayback Machine.] — Airwar.ru