Arbutus menziesii — Вікіпедія

Arbutus menziesii

Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Рослини (Plantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Судинні (Tracheophyta)
Покритонасінні (Magnoliophyta)
Дводольні (Magnoliopsida)
Порядок: Вересоцвіті (Ericales)
Родина: Вересові (Ericaceae)
Підродина: Arbutoideae
Рід: Суничник (Arbutus)
Вид: Суничник Мензиса
Arbutus menziesii
Pursh, 1813
Natural range of Arbutus menziesii
Natural range of Arbutus menziesii
Синоніми[1]
*Arbutus menziesii var. elliptica DC.
  • Arbutus menziesii var. oblongifolia DC.
  • Arbutus procera Douglas ex Lindl. 1836 not Sol. ex DC. 1839
Посилання
Вікісховище: Arbutus menziesii
EOL: 582128
IPNI: 326479-1
ITIS: 23627
МСОП: 61220272
NCBI: 82758

Суничник Мензиса (Arbutus menziesii) — вид рослин родини вересові (Ericaceae).

Назва

[ред. | ред. код]

Назву суничник дерево отримало ще від іспанських поселенців, що помітили його схожість з суничником звичайним (Arbutus unedo).

Будова

[ред. | ред. код]

Вічнозелена листяна рослина до 30 м висотою. Дуже міцне дерево, що здатне витримувати сильні вітри, брак поживних речовин у ґрунті, лісові пожежі. Має помітну гладеньку кору, що впродовж більшої частини року має насичений коричнево-оранжевий колір, а влітку блякне і починає відшаровуватися, оголяючи молоду зеленовато-кремову кору, прохолодну і клейку на дотик. Суничник має білі дзвоникоподібні квіти у великих суцвіттях та тверді кулясті плоди зі зморшкуватою шкіркою та кислуватим смаком.

Поширення та середовище існування

[ред. | ред. код]

Росте на західному узбережжі Північної Америки: від Південно-західної частини Британської Колумбії (Канада) до північної частини півострова Каліфорнія (Мексика), де трапляється найчастіше між узбережжям Тихого океану до гір Сьєрра-Невада. Зустрічається на кам'янистих ґрунтах у хвойних лісах разом з Pinus ponderosa та у вічнозелених рідколіссях.

Практичне використання

[ред. | ред. код]

Корінне населення Америки вживало плоди суничника в їжу, переважно у вигляді сидру, оскільки вони містять високу концентрацію таніну. З кори робили лікувальний чай.

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Ліс. - К.Махаон-Україна, 2008. - 304 с., іл. - С. 132