Роман виховання — Вікіпедія

Роман виховання (нім. Bildungsroman) — жанровий різновид роману, присвячений проблемі формування особистості, містить, крім дидактичних настанов, елементи крутійського, пригодницького, соціально-психологічного, філософського, сатиричного, тощо наративу. Тема виховання людини, становлення особистості, вибору життєвого шляху присутня в літературі зі стародавніх часів. Біблія, Веди, Авеста, Коран, шумерський «Епос про Гільгамеша», давньоєгипитьські «Повчаня Птахотепа», «Кіропедія» Ксенофонта — всі вони так чи інакше порушують проблему виховання.

Термін «роман виховання» запровадив філолог Карл Моргенштерн, та популяризував у своїх працях відомий німецький літературознавець Вільгельм Дільтей. Першим романом виховання прийнято вважати «Роки навчання Вільгельма Мейстера» Йоганна Вольфганга Гете (1795—1796).

Михайло Бахтін визначає такі різновиди роману виховання, як циклічний (від дитинства до старості персонажа), біографічний чи автобіографічний, дидактико-педагогічний, що має практичне спрямування, складний. Дмитро Затонський визначив два типи роману виховання: роман кар’єри («Любий друг» Гі де Мопассана, «Місто» Валер'яна Підмогильного, «Червоне і чорне» Стендаля ) та позитивної еволюції героя («Девід Копперфілд», «Великі сподівання» Чарлза Діккенса, «Діти Чумацького шляху» Доки Гуменної).^[1]

• Дидактична література

• Роман виховання // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 346.

• Роман виховання // Лексикон загального та порівняльного літературознавства / голова ред. А. Волков. — Чернівці : Золоті литаври, 2001. — С. 492. — 634 с.