French
DeutschКеравнійський купол — Вікіпедія
 Мозаїка знімків Ceraunius Tholus (нижній вулкан) та Uranius Tholus (верхній вулкан), виконана камерою THEMIS, що на космічному апараті 2001 Mars Odyssey. | |
| Планета | Марс |
|---|---|
| Координати | 24°15′ пн. ш. 262°45′ сх. д. / 24.25° пн. ш. 262.75° сх. д. |
Керавнійський купол (лат. Ceraunius Tholus) — це вулкан на планеті Марс, розташований у квадранглі Tharsis за координатами 24,25° пн. ш., та 262,75° сх. д.,[1] один із групи вулканів Урана. Його діаметр становить близько 130 км, висота — 5.5 км, а свою назву він отримав від назви класичної деталі альбедо. Сама ж назва Ceraunius походить від Керавнійських гір на узбережжі Епіру в Греції.[2]
Загалом вважається, що вулкан являє собою базальтовий щит, нижня частина якого похована під рівниною, утвореною з лавових потоків. Давніші ж інтерпретації дозволяли припускати, що це — стратовулкан.[3] Схили вулкана Ceraunius Tholus є досить стрімкими, із середнім нахилом у 8°; вони мають багато радіальних ерозійних каналів та долин із западинами, що починаються одразу ж від підніжжя кільцевого вала кальдери і простягаються до підніжжя самого вулкана. Згідно з поточною науковою концепцією, долини утворилися внаслідок водної ерозії.[4][5] Досить цікавою особливістю Керавнійського купола є три великі каньйони у північно-західній частині вулкана, ширина яких сягає 2.5 км, а глибина — 300 м. Найбільший з цих трьох, схоже, є також наймолодшим, і виходить із найнижчої точки вулканічної кальдери та завершується у незвичному кратері Рае (косий ударний кратер розміром 35 × 18 км), одразу ж на північ від вулкана, де утворився депозитний конус виносу. Походження цього каньйону досі є предметом суперечок, і наразі існують чотири ймовірні моделі його утворення: флювіальна діяльність, вулканічні потоки, сама долина як лавовий канал, чи якась комбінація вказаних моделей.[6]
Керавнійський купол виглядає малим, якщо порівнювати з іншими, більшими вулканами, однак він майже такий же високий, як Еверест на Землі.[7]
Кальдера вулкана Ceraunius Tholus помережана великою кількістю ерозійних западин, що відрізняються від ударних кратерів, оскільки не мають кільцевого вала, а також дуже нерівномірно поширені на поверхні кальдери. За віком Керавнійський купол, найімовірніше, походить із пізнього гесперійського періоду.
Деякі науковці вважають, що льодовики могли існувати на багатьох вулканах провінції Тарсис, в тому числі й на вершинах Olympus Mons, Ascraeus Mons, та Pavonis Mons.[8] Льодовики, що були на вершині Ceraunius Tholus, могли в минулому навіть розтопитися та утворити якісь тимчасові озера.[9]
Ceraunius Tholus перебуває на підвищенні Тарсис, яку іноді називають «опуклістю Тарсис».[4] Тарсис — це вулканічна провінція, де розташовані найбільші вулкани. Olympus Mons — найбільший вулкан з усіх відомих. Ascraeus Mons та Pavonis Mons протяжністю сягають щонайменше 320 км, а у висоту — понад 10 км над плато, на якому вони перебувають. Саме плато розташоване на висоті від п'яти до семи кілометрів над нульовим рівнем висоти поверхні Марса.[10]
|
- ↑ Ceraunius Tholus. Gazetteer of Planetary Nomenclature. USGS Astrogeology Research Program.
- ↑ Lang, Kenneth R. (3 березня 2011). The Cambridge Guide to the Solar System (англ.). Cambridge University Press. ISBN 9781139494175. Архів оригіналу за 30 липня 2016. Процитовано 1 листопада 2015.
- ↑ Characteristics of valleys on Ceraunius Tholus and their formation: Part I. Caleb I. Fassett and James W. Head, Dept. of Geological Sciences, Brown University, Providence, RI 02912. Microsymposium 38, MS016, 2003
- ↑ а б Michael H. Carr (2006). The surface of Mars. Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-87201-0. Архів оригіналу за 3 січня 2014. Процитовано 21 березня 2011.
- ↑ Gulick, Virginia C.; Baker, Victor R. (1990). Origin and Evolution of Valleys on Martian Volcanoes. Journal of Geophysical Research. 95: 14325—14344. Bibcode:1990JGR....9514325G. doi:10.1029/JB095iB09p14325.
- ↑ Fassett, C; Headiii, J (2007). Valley formation on martian volcanoes in the Hesperian: Evidence for melting of summit snowpack, caldera lake formation, drainage and erosion on Ceraunius Tholus (PDF). Icarus. 189: 118. Bibcode:2007Icar..189..118F. doi:10.1016/j.icarus.2006.12.021. Архів оригіналу (PDF) за 22 жовтня 2016. Процитовано 1 листопада 2015.
- ↑ Morton, O. 2002. Mapping Mars. Picador, NY
- ↑ Planetary Exploration and Science: Recent Results and Advances. с. 170. ISBN 978-3-662-45051-2. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 1 листопада 2015.
- ↑ Valley formation on martian volcanoes in the Hesperian: Evidence for melting of summit snowpack, caldera lake formation, drainage and erosion on Ceraunius Tholus (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 22 жовтня 2016. Процитовано 1 листопада 2015.
- ↑ Norton, O. 2002. Mapping Mars. Picador, New York.
