В'юркові — Вікіпедія

В'юркові
Дорослий самець зяблика
Дорослий самець зяблика
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: В'юркові (Fringillidae)
Vigors, 1825
Підродини

Carduelinae
Euphoniinae
Fringillinae

Посилання
Вікісховище: Fringillidae
Віківиди: Fringillidae
EOL: 7548
ITIS: 179122
NCBI: 9133
Fossilworks: 39450

В'юрко́ві (Fringillidae) — родина птахів ряду Горобцеподібних.

Морфологічні ознаки

[ред. | ред. код]

Довжина тіла від 8 до 25 см, маса від 7 до 100 г. У забарвленні переважають досить яскраві кольори — жовтий, зелений, червоний тощо. Самці яскравіші за самиць, молоді птахи подібні до самиць. Голова велика, шия коротка. Дзьоб міцний, конічний. Ноги помірної довжини, з невеликими вигнутими кігтями. Оперення щільне, ніздрі прикриті ниткоподібним пір'ям. Крила заокруглені або загострені, мають 9 першорядних махових (пера кисті прикривають вкорочене перше перо), середньої довжини хвіст зазвичай прямий, стернових пер дванадцять. Дорослі линяють повністю один раз на рік, після сезону розмноження; навесні шлюбне вбрання з'являється в результаті зношування пір'я, у небагатьох видів — завдяки частковому передшлюбному линянню.

Поширення

[ред. | ред. код]

Трапляються в Палеарктиці, Америці, Африці, деякі локально в Індо-Малайській області; відсутні в Австралії, Новій Зеландії та на Мадагаскарі; інтродуковані на океанічних островах та в Новій Зеландії.

Місця існування і спосіб життя

[ред. | ред. код]

Населяють ліси, степи, скелясті місцевості, напівпустелі, болота та береги водойм, кам'янисті схили. Добре літають, швидко пересуваються по землі, у кронах дерев та кущів. У позагніздовий період провадять денний спосіб життя, переважно поодинокий або зграйний. Серед в'юркових є як перелітні, так і осілі види.

Розмноження

[ред. | ред. код]

Гніздяться окремими парами або розсіяними групами. Голос самців більшості видів мелодійний. Спів служить для того, щоб приваблювати самиць і охороняти гніздову територію. Гнізда у вигляді чаші споруджені з сухої трави, лотки вистелені пір'ям, шерстю і мохом. Гнізда розміщені в розвилках кущів та дерев, у розколинах скель, під камінням, на землі, на міцних трав'янистих рослинах. У більшості видів мостять гнізда і насиджують яйця самиці з незначною участю самців. Пташенят вигодовують або тільки самиці, або самиці з самцями. У кладці 2—4 (в тропіках) або 6—7 (у помірних широтах) яєць з рисками та плямами. Насиджування триває 10-18 днів, молоді птахи залишають гніздо на 10—20-й день, статевої зрілості досягають наступного літа. У помірних широтах переважно дві кладки за рік, у тропіках — три—чотири.

Живлення та значення в житті людини

[ред. | ред. код]

Пташенят вигодовують павуками та комахами, а також насінням, що достигає. Живляться насінням, дрібними плодами, бруньками, а також безхребетними. Птахи багатьох видів охоче поїдають культурні злаки, завдаючи шкоду зерновому господарству, пошкоджують бруньки плодових дерев. Корисні тим, що знищують комах і насіння бур'янів, особливо у період розмноження.

Любителі утримують в домашніх умовах птахів багатьох видів в'юркових. Представники деяких видів розмножуються в неволі.

Систематика

[ред. | ред. код]

Залежно від систематики до родини належать 21—31 рід.

  • Підродина Fringillinae
    • Рід Fringilla включає типових представників
  • Підродина Drepanidinae
    • Близько 10—12 нині наявних родів та близько 7 вимерлих

Галерея

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Фауна мира: птицы: Справочник / Галушин В. М., Дроздов Н. Н., Ильичев В. Д. и др. — М.: Агропромиздат, 1991. — 311 с.
  • Птицы Советского Союза / Под ред. Г. П. Дементьева и Н. А. Гладкова. — М.: Советская наука, 1954. — Т. 5.
  • М. А. Воїнственський, О. Б. Кістяківський / Визначник птахів УРСР. — К.: Радянська школа, 1962.