Міжнародна федерація тенісу — Вікіпедія

Міжнародна федерація тенісу
АбревіатураITF
Типміжнародна спортивна федераціяd
tennis associationd
Засновано1 березня 1912
Вид спортутеніс
Країна Велика Британія
Штаб-квартираПомилка Lua у Модуль:Wikidata у рядку 691: attempt to index field 'property' (a nil value).
Місце діяльностіЗемля і увесь світd
ЧленствоАсоціація літніх Олімпійських міжнародних федераційd
Вебсайт: itftennis.com
Мапа
CMNS: Міжнародна федерація тенісу у Вікісховищі

Міжнаро́дна федера́ція те́нісу (англ. International Tennis Federation, ITF) — керівна структура світового тенісу. Сьогодні об'єднує 205 національних організацій. Уповноважена виробляти й змінювати правила гри, представляє теніс в МОК, проводить ряд змагань, а також займається розвитком і популяризацією тенісу у світі.

Історія

[ред. | ред. код]

Необхідність створення міжнародної організації для сприятливого співробітництва національних федерацій тенісу й стандартизації правил гри назріла на початку двадцятого століття, у період швидкого росту популярності гри й збільшення числа міжнародних змагань.

1 березня 1913 року представники 12 національних тенісних організацій, зібравшись на установчі збори в Парижі, ухвалили заснувати Міжнародну Федерацію лаун-тенісу (англ. International Lawn Tennis Federation). Країнами-засновниками були:

Через півтора року ILTF була змушена призупинити роботу через початок Першої світової війни.

Діяльність була відновлена в 1919 році. В 1922 році засновано Раду з Правил, у завдання якої входила розробка уніфікованих правил гри, і боротьба за міжнародне визнання ILTF організацією відповідальної за правила тенісу.

Ряд важливих подій відбувається в 1923 році:

  • 16 березня Генеральна Конференція організації приймає перший звіт правил тенісу
  • Американська тенісна асоціація USTA вступила у федерацію як асоційований член
  • Засновуються Офіційні чемпіонати Австралії, Великої Британії, Франції й США — праобрази турнірів Grand Slam

У 1924 МОК офіційно визнала ILTF керівною організацією світового тенісу.

З моменту створення федерація виступає як інститут аматорського спорту, але вже до 30-их років XX століття питання участі професійних спортсменів у змаганнях і критерії поділу на професіоналів й аматорів став досить актуальним і в 1934 році організація вперше офіційно обговорює цю проблему та встановлює «правило восьми тижнів», що дозволяє аматорам одержувати компенсацію витрат за участь у турнірах, але не більш ніж за вісім тижнів у році.

До 1939 року перед початком другої Світової війни ILTF нараховувала 59 членів. Під час війни діяльність організації знову була припинена, а штаб-квартира перенесена у Лондон, де вона перебуває донині. Перша післявоєнна конференція відбулася 5 липня 1946 року.

У 1948 році вперше приймаються стандарти на тенісні м'ячі.

З початку 50-х років відбувається стрімка професіоналізація світового тенісу, в 1951 «вісім тижнів» були розширені до 210 днів у році.

У 1963 році до 50-річчя організації було засновано Кубок Федерації — жіночий командний чемпіонат, подібний до кубку Девіса.

Історичне для тенісу рішення приймається 30 березня 1968 року на надзвичайній сесії в Парижі — професійним гравцям дозволен доступ на всі турніри ILTF, у тенісі починається відкрита ера. ILTF організує серію турнірів Гран-прі, уперше в змаганнях цієї організації тенісистам надана можливість одержувати гроші за свої виступи.

«Правила поведінки» (англ. Code of Conduct), що регулюють норми спортивної поведінки під час змагань затверджені в 1975 році.

У 1977 році з назви федерації зникає слово «Lawn» і буква L з абревіатури — своєрідне визнання факту, що більшість тенісних турнірів більше не проводиться на траві.

Кубок Девіса — головне командне змагання в чоловічому тенісі переходить під егіду ITF в 1979 на прохання організаційного комітету.

На Літні Олімпійські ігри 1988, у рік 75-річчя ITF, теніс, після 64-літньої перерви повертається як олімпійський вид спорту.

Структура й керівні органи

[ред. | ред. код]

ITF об'єднує 205 національних тенісних організацій, 145 мають статус повноправних членів й 60 асоційованих. Крім того, на правах асоційованих членів в ITF входить 6 регіональних об'єднань.

Федерація діє на підставі Конституції ITF[1]. Вищими повноваженнями володіють щорічні Генеральні Збори. Генеральні збори затверджують бюджет, розглядають заявки претендентів на членство у федерації, і обирають Президента й Раду Директорів ITF. Строк повноважень президента — 4, директорів — 2 роки, у раду входять 12 директорів. Тільки повноправні члени мають право голосу на Генеральних Зборах.

У цей час Президентом ITF є Франческо Річі Бітті (англ. Francesco Ricci Bitti).

Турніри ITF

[ред. | ред. код]

Міжнародна федерація тенісу щорічно організує ряд турнірів, а так само бере безпосередню участь в організації й проведенні змагань з тенісу на олімпійських іграх і турнірах Grand Slam. При проведенні змагань федерація тісно співпрацює з організаціями професійних спортсменів ATP й WTA.

Змагання, що проводяться під егідою або за участю ITF:

  • Турніри Великого шлему — 4 найпрестижніші турніри в тенісі. Проводяться ITF, але мають найбільшу вагу в рейтингу ATP
  • Фінал Світового Туру ATP (разом з ATP) — заключний турнір чоловічого професійного сезону, у якому беруть участь 8 тенісистів й 8 пар згідно з найкращими результатами «Гонки ATP»
  • Кубок Девіса — найбільші міжнародні командні змагання в чоловічому тенісі серед національних збірних
  • Кубок Федерації — командні змагання жіночих збірних, аналог Кубка Девіса
  • Кубок Гопмана — змагання національних збірних для змішаних пар
  • ITF співвласник і організатор Відкритого чемпіонату Японії, що входить в АТР-тур і Міжнародний Чемпіонат Іспанії, що є етапом WTA-туру
  • Федерація також проводить такі щорічні серії турнірів:
    • Чоловічий тур ITF (англ. ITF Men's Circuit)
    • Жіночий тур ITF (англ. ITF Women's Circuit)
    • Юніорський тур ITF (англ. ITF Junior Circuit)
    • Тур з гри в теніс на кріслах колісних (англ. Wheelchair Tennis Tour)
    • Турніри ветеранів (англ. ITF Seniors Events)

Чоловічий та жіночий тури ITF складаються з турнірів Satellite tournament й Futures Tournaments служать початковими етапами у світі професійного тенісу. Їхні результати враховуються в рейтингах ATP й WTA.

Чемпіонат Світу за версією ITF

[ред. | ред. код]

Починаючи з 1978 року (для пар з 1996) федерація визначає Чемпіонів світу за версією ITF. У цей час для дорослих спортсменів ураховуються результати виступів у Турнірах Великого Шолому, Кубку Мастерс і турнірах ATP й WTA, що проводяться разом з ITF.

Чемпіони світу за версією ITF

[ред. | ред. код]

Індивідуальний розряд

[ред. | ред. код]
Рік Дорослі Юніори
Чоловіки Жінки Юнаки Дівчата
1978 Швеція Бйорн Борг США Кріс Еверт Чехія Іван Лендл Чехія Гана Мандлікова
1979 Швеція Бйорн Борг Чехія Мартіна Навратілова Еквадор Рауль Вів'єр США Мері-Лу Піатек
1980 Швеція Бйорн Борг США Кріс Еверт Франція Террі Тусланс США Сюзан Маскарін
1981 США Джон Макінрой США Кріс Еверт Австралія Пет Кеш США Зіна Гаррісон
1982 США Джиммі Коннорс США Мартіна Навратілова Франція Гі Форже США Гретхен Раш
1983 США Джон Макінрой США Мартіна Навратілова Швеція Стефан Едберг Франція Паскаль Парадіс
1984 США Джон Макінрой США Мартіна Навратілова Австралія Марко Крацман Аргентина Габріела Сабатіні
1985 Чехія Іван Лендл США Мартіна Навратілова Італія Клаудіо Пістолецці Італія Лаура Гарроне
1986 Чехія Іван Лендл США Мартіна Навратілова Іспанія Хав'єр Санчес Аргентина Патрісія Тарабіні
1987 Чехія Іван Лендл Німеччина Штеффі Граф Австралія Язон Солтендерг СРСР Наташа Звєрєва
1988 Швеція Матс Віландер Німеччина Штеффі Граф Венесуела Ніколас Перейра Аргентина Христина Тессі
1989 Німеччина Борис Бекер Німеччина Штеффі Граф Швеція Ніклас Култі Аргентина Флоренсія Лабат
1990 Чехія Іван Лендл Німеччина Штеффі Граф Італія Андреа Гауденці Чехія Каріна Хабсудова
1991 Швеція Стефан Едберг Югославія Моніка Селеш Швеція Томас Енквіст Чехія Зденка Малкова
1992 США Джим Кур'є Югославія Моніка Селеш США Бріан Даній Парагвай Розана Де Лос Ріос
1993 США Піт Сампрас Німеччина Штеффі Граф Чилі Марсело Ріос Грузія Ніно Лаурсабішвілі
1994 США Піт Сампрас Іспанія Аранча Санчес Вікаріо Аргентина Федеріко Браун Швейцарія Мартіна Хінгіс
1995 США Піт Сампрас Німеччина Штеффі Граф Аргентина Маріано Забалету Росія Анна Курнікова
1996 США Піт Сампрас Німеччина Штеффі Граф Франція Себастьян Грожан Франція Амелі Моресмо
1997 США Піт Сампрас Швейцарія Мартіна Хінгіс Франція Арно Діпаскуале Зімбабве Кара Блек
1998 США Піт Сампрас США Ліндсі Девенпорт Швейцарія Роджер Федерер Австралія Єлена Докич
1999 США Андре Агассі Швейцарія Мартіна Хінгіс Данія Крістіан Плесс Росія Ліна Красноруцька
2000 Бразилія Густаво Куертен Швейцарія Мартіна Хінгіс США Енді Роддік Аргентина Марія-Емілія Салерні
2001 Австралія Ллейтон Г'юїтт США Дженніфер Капріаті Люксембург Жиль Мюллер Росія Світлана Кузнецова
2002 Австралія Ллейтон Х'юїт США Серена Вільямс Франція Рішар Гаске Чехія Барбора Стрицова
2003 США Енді Роддік Бельгія Жюстін Енен-Арденн Кіпр Маркос Багдатіс Бельгія Кірстен Фліпкенс
2004 Швейцарія Роджер Федерер Росія Анастасія Мискіна Франція Гаель Монфіс Нідерланди Міхаелла Крайчек
2005 Швейцарія Роджер Федерер Бельгія Кім Кляйстерс США Доналд Янг Білорусь Вікторія Азаренко
2006 Швейцарія Роджер Федерер Бельгія Жустін Енен-Арденн Нідерланди Тіємо де Баккер Росія Анастасія Павлюченкова
2007 Швейцарія Роджер Федерер Бельгія Жустін Енен-Арденн Литва Рікардас Беранкіс Польща Уршуля Радванська
2008 Іспанія Рафаель Надаль Сербія Єлена Янкович Китайський Тайбей Ян Цунхуа Таїланд Ноппаван Летчівакарн
2009 Швейцарія Роджер Федерер США Серена Вільямс Швеція Даніель Берта Франція Крістіна Младенович
2010 Іспанія Рафаель Надаль Данія Каролін Возняцкі Колумбія Хуан Себастьян Гомес Росія Дарія Гаврилова
2011 Сербія Новак Джокович Чехія Петра Квітова Чехія Їржі Веселий Росія Ірина Хромачова

Парний розряд

[ред. | ред. код]
Рік Чоловіки Жінки
1996 Австралія Тодд Вудбрідж
Австралія Марк Вудфорд		 США Ліндсі Девенпорт
США Мері Джо Фернандес
1997 Австралія Тодд Вудбрідж
Австралія Марко Вудфорд		 США Ліндсей Девенпорт
Чехія Яна Новотна
1998 Нідерланди Якко Елтінг
Нідерланди Пауль Хаархіус		 США Лінзі Девенпорт
Білорусь Наташа Звєрєва
1999 Індія Магеш Бгупаті
Індія Леандер Паес		 Швейцарія Мартіна Хінгіс
Росія Анна Курнікова
2000 Австралія Тодд Вудбрідж
Австралія Марк Вудфорд		 Франція Жулі Алар-Декюжі
Японія Суґіяма Ай
2001 Швеція Йонас Бйоркман
Австралія Тодд Вудбрідж		 США Ліза Реймонд
Австралія Ренне Стаббс
2002 Канада Деніел Нестор
Багамські Острови Марк Ноулз		 Іспанія Вірхінія Руано Паскуаль
Аргентина Паола Суарес
2003 США Боб Браян
США Майк Браян		 Іспанія Вірхінія Руано Паскуаль
Аргентина Паола Суарес
2004 США Боб Браян
США Майк Браян		 Іспанія Вірхінія Руано Паскуаль
Аргентина Паола Суарес
2005 США Боб Браян
США Майк Браян		 США Ліза Раймонд
Австралія Саманта Стосур
2006 США Боб Браян
США Майк Браян		 США Ліза Раймонд
Австралія Саманта Стосур
2007 США Боб Браян
США Майк Браян		 Зімбабве Кара Блек
США Лізель Губер
2008 Канада Деніел Нестор
Сербія Ненад Зімоньїч		 Зімбабве Кара Блек
США Лізель Губер
2009 США Боб Браян
США Майк Браян		 США Серена Вільямс
США Вінус Вільямс
2010 США Боб Браян
США Майк Браян		 Аргентина Хісела Дулко
Італія Флавія Пеннетта
2011 США Боб Браян
США Майк Браян		 Чехія Квета Пешке
Словенія Катарина Среботнік

Україна і МФТ

[ред. | ред. код]

Виноски

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Офіційний текст конституції [Архівовано 23 серпня 2007 у Wayback Machine.] (англ.), (фр.)
  2. ↑ National and Regional Tennis Member Associations (англ.). ITF. Процитовано 15 вересня 2022.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Міжнародна_федерація_тенісу&oldid=43569487