Interregnum — Вікіпедія

Міжправління (лат. interregnum) — у монархічних державах період вакантності престолу (імператорського, королівського, князівського, герцогського тощо). За час відсутності монарха його державою керує регент, або регентська рада. Часто — міжцарів'я (від рос. междуцарствие)^[1], або безкоролів'я (від пол. bezkrólewie).

• Безкоролів'я — у країнах, де править король.
• Міжцарів'я — у країнах, де править цар.

У спадкових монархіях ситуація міжцарів'я може виникати в разі відсутності очевидних правил спадкування (невизначеності вибору наступника, очікуванні його згоди, тоще), або ж у разі припинення царської династії (династична криза). При спадковій монархії, міжцарів'я зазвичай призводить до гострої політичної кризи та періоду нестабільності.

При виборній монархії міжцарів'я є нормальною й передбачуваною ситуацією, для якої передбачені нормативні механізми тимчасового виконання повноважень глави держави до моменту обрання монарха.

У Речі Посполитій, у яку входили території Польщі, України, Литви та Білорусі, період безкоролів'я виникав після смерті попереднього монарха, до обрання та коронації наступного. У цей час католицький архієпископ, примас Польщі, виконував повноваження тимчасового глави держави — інтеррекса, який збирав та очолював конвокаційний (підсумковий), а потім елекційних (виборчий) сейм.

• Інтеррекс

• Theophanidis, P. Interregnum as a Legal and Political Concept: A Brief Contextual Survey // Synthesis, 2016, No 9, p. 109—124.