Амакиги малий — Вікіпедія

Амакиги малий

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: В'юркові (Fringillidae)
Підродина: Щигличні (Carduelinae)
Рід: Малий амакиги (Magumma)
Mathews, 1925
Вид: Амакиги малий
Magumma parva
(Stejneger, 1887)
Синоніми
Hemignathus parvus

Himatione parva (Stejneger, 1887)
Viridonia parva (Stejneger, 1887)

Посилання
Вікісховище: Magumma parva
Віківиди: Magumma parva
ITIS: 997798
МСОП: 22720774
NCBI: 1523893
Fossilworks: 368147

Амакиги малий[2] (Magumma parva) — вид горобцеподібних птахів родини в'юркових (Fringillidae).

Поширення та чисельність

[ред. | ред. код]

Ендемік Гавайських островів. Поширений у внутрішніх гірських районах острова Кауї. Ще до початку XX століття птах був поширений по всьому острові, але після 1900 року він став рідкісним у рівнинних лісах. Сучасна популяція виду становить 10-20 тис. птахів (оцінка 2012 року).

Птах завдовжки 10 см, вагою 8-11 г. Тіло пухке з округлою головою, тонким дзьобом, злегка зігнутими вниз, та коротким хвостом. Забарвлення тіла жовте з чорними маховими перами та хвостом. Дзьоб зверху темний, знизу світлий. Очі чорні.

Спосіб життя

[ред. | ред. код]

Живе у вологих гірських лісах з переважанням дерев охіа (Metrosíderos polymorpha), коа (Acacia koa), олапа (Cheirodendron trigynum), лапалапа (Cheirodendron platyphyllum) та інших ендеміків. Трапляється поодинці або парами, проводячи більшу частину часу на пошуки їжі серед листя та стовбурів дерев. Живиться нектаром та дрібними комахами, яких всмоктує разом з нектаром. Сезон розмноження триває з лютого по червень. Самці залицяються до самиць, стрибаючи та співаючи перед ними. Утворюють моногамні пари. Гніздо чашоподібної форми будують на верхніх гілках дерев охіа. Будівництвом займається лише самиця. У гнізді три рожевих яйця. Інкубація триває 16 днів. Через три тижні після вилуплення пташенята покидають гніздо.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. BirdLife International (2018). Hemignathus parvus. Процитовано 13 січня 2020.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.

Посилання

[ред. | ред. код]