French
DeutschMartin B-26 Marauder — Вікіпедія
| Martin B-26 Marauder | |
|---|---|
 | |
| Призначення: | середній бомбардувальник |
| Перший політ: | 25 листопада 1940 |
| Прийнятий на озброєння: | 25 лютого 1941 |
| Знятий з озброєння: | березень 1945 |
| Період використання: | 1941-1945 |
| На озброєнні у: |  ВПС армії США .svg){kind=small} ВПС Вільної Франції  Авіація Королівських ВМС ВПС Південної Африки |
| Розробник: | Glenn L. Martin Company |
| Виробник: | Glenn L. Martin Company |
| Всього збудовано: | 5 288[1] |
| Вартість одиниці: | $ 102 659,33 /B-26A |
| Модифікації: | XB-33 Super Marauder |
| Конструктор: | Martin (Пейтон М. Магрудер[en]) |
| Екіпаж: | 7 осіб |
| Крейсерська швидкість: | 358 км/год |
| Максимальна швидкість (МШ): | 455 км/год |
| МШ біля землі: | 167 км/год |
| Бойовий радіус: | 1 850 км |
| Дальність польоту: | 4 590 км |
| Практична стеля: | 12 000 м |
| Бойова стеля: | 6 400 м |
| Довжина: | 17,8 м |
| Висота: | 6,55 м |
| Розмах крила: | 21,65 м |
| Площа крила: | 61,1 м² |
| Двигуни: | 2 × Pratt & Whitney R-2800-43 |
| Тяга (потужність): | 2000 |
| Внутрішнє бомбове навантаження: | 1 800 кг |
| Підвісне озброєння: | авіабомби |
| Кулеметне озброєння: | 11×12,7 мм кулеметів Browning M2 |
 Martin B-26 Marauder у Вікісховищі | |
Мартин B-26 «Мародер» (англ. Martin B-26 Marauder) — американський двомоторний середній бомбардувальник виробництва американської авіакомпанії Glenn L. Martin за часів Другої світової війни.
В 1939 році армійське командування видало специфікацію 39-640 на побудову нового середнього бомбардувальника. Від літака вимагались наступні характеристики: бомбове навантаження 3000 фунтів (1361 кг.), дальність польоту 2000 миль (3218 км.), швидкість 300 миль/год (482 км/год) і бойову стелю в 20 000 футів (6100 м.). Додатково вказувалось захисне озброєння з чотирьох 7,62-мм кулеметів. В конкурсі взяли участь чотири компанії — North American (майбутній B-25 Mitchell), Douglas, Steerman і Martin.
Проєкт компанії Martin під позначенням «модель 179» розроблявся під керівництвом Пейтона Макгрудера[en]. Новий літак мав бути високопланом з порівняно короткими крилами, однокілевим хвостовим оперенням і висувним шасі з носовою стійкою. Аеродинамічний фюзеляж виконувався як одна деталь методом гарячого штампування. Окрім цього на літаку було введено доволі багато інновацій, зокрема широко використовувались пластмаси. «Модель 179» мала оснащуватись двигунами Pratt & Whitney R-2800-5 потужністю 1850 к.с. і чотирма кулеметами — два в верхній башті і по одному в носовій і хвостовій установках.
В липні 1939 року проєкт Martin був визнаний кращим і 5 серпня 1939 року компанія отримала контракт на виготовлення 201 літака, при цьому без прототипа. Перший серійний B-26 піднявся в повітря 25 листопада 1940 року, а до лютого наступного року перші 4 літаки були передані ВПС США. Загалом до квітня 1945 року було виготовлено 5288 B-26.[2]
- B-26 — перша модифікація з двигунами Pratt & Whitney R-2800-5 потужністю 1850 к.с. (201 екз.)
- B-26A — оснащувався двигунами R-2800-5 (перші 30 літаків) або R-2800-39 такої самої потужності. З'явилась можливість встановлювати додатковий паливний бак в бомбовому відсіку. Посилено бронювання і захист баків. Додано зовнішні підвіси для торпеди. В Великій Британії позначались Marauder Mk.I. (139 екз.)
- B-26B — оснащувався двигунами R-2800-5 (перші 207 літаків), R-2800-41 потужністю 2000 к.с. (95 літаків) або R-2800-43. Змінено хвостову частину для встановлення більшої турелі. Захисне і курсове озброєння збільшувалось протягом виробництва. Також з десятої серії (B-26B-10) збільшено розмах крил. Виготовлявся на заводі Martin в Міддл-Рівер. В Великій Британії позначались Marauder Mk.IA. (1883 екз.)
- AT-23A — буксир повітряних мішеней. (208 B-26B було переобладнано)
- JM-1 — аналог AT-23A для ВМС
- B-26C — аналог останніх варіантів B-26B, який виготовлявся на заводі в Омасі. В Великій Британії позначались Marauder Mk.II (1210 екз.)
- AT-23B — буксир повітряних мішеней. (350 B-26C було переобладнано)
- B-26F — оснащувався двигунами R-2800-43, змінено кут встановлення крила і мотогондоли. В Великій Британії позначались Marauder Mk.III (300 екз.)
- B-26G — покращено бортове обладнання. В Великій Британії позначались Marauder Mk.IIIA (893 екз.)
- TB-26G — неозброєний навчальний варіант
- JM-2 — аналог TB-26G для ВМС
Перші B-26 з'явились в бойових частинах вже навесні 1941 року, а до грудня ними було оснащено три бомбардувальні групи 22-а, 38-а і 42-а. Через велику кількість новинок і великого навантаження на крило освоєння літака йшло повільно і супроводжувалось багатьма аваріями. Літом 1942 року навіть виносилась пропозиція про припинення серійного виробництва, але з досвідченим екіпажем B-26 був дуже ефективним в боях і від ідеї відмовились.
Вже в лютому 1942 року 22-а бомбардувальна група була перекинута на Гаваї, де здійснювала патрульні місії. Пізніше її було перекинуто в Австралію, звідки було здійснено перший бойовий виліт — 5 квітня 1942 року 6 «Мародерів» завдали удару по Рабаулу. В наступні місяці бомбардувальні нальоти на Нову Гвінею продовжувались, зокрема 22-а група брала участь в битві в затоці Мілн в серпні 1942 і в битві при Буна-Гона в січні 1943.
B-26 взяли участь і в битві за Мідвей: вранці 4 червня 1942 року 4 B-26 з Мідвею (по два з 18-ї і 69-ї ескадрилей) спробували торпедувати авіаносець Акагі. Хоча атака провалилась і два B-26 були збиті, ця атака показала що база на Мідвеї ще становить небезпеку і адмірал Нагумо ухвалив рішення завдати другого удару. У результаті японські літаки були спорядженні бомбами, а не торпедами, що зіграло свою роль у наступній битві авіаносців. На початку червня B-26 з'явились і над Алеутськими островами, куди було перекинуто три ескадрильї.
Літом 1942 року на Нові Гебриди і Фіджі було перекинуто 38-у групу, але до листопада 1943 року вона залучалась тільки до патрулювання. З листопада група почала діяти над Гуадалканалом і до лютого було виконано 63 бомбардувальні вильоти проти берегових і морських цілей. Проте вже з 1943 року B-26 почали заміняти на B-25, який показав себе легшим в обслуговуванні, що було важливо при поганій інфраструктурі на Тихому океані.[2]
В Північній Африці B-26 діяли в складі 319-ї, 17-ї (прибули в грудні 1942 року) і 320-ї (в квітні 1943) бомбардувальних груп. Вже на початку грудня 319-а група в повному складі тиждень бомбили позиції італо-німецьких військ біля Суса. 3-5 січня дві групи (майже 100 літаків) завдали ударів по аеродромах в Тунісі, а 14 лютого 70 B-26 завдали удару по аеродрому біля Дечимоманну на Сардинії. Масовані бомбардування цілей в Тунісі продовжувались до повного захоплення Північної Африки, після цього вони переключились на Сицилію, Сардинію і південь Італії. Можна відзначити масований наліт літаків всіх трьох груп на склади в Палермо 9 травня 1943 року і масовані бомбардування Сицилії 21 червня.
19 липня 1943 року B-26 взяли участь в нальоті на Рим, а з часом їх цілі зміщувались далі на північ. На початку 1944 року всі три групи B-26 були перебазовані на Сардинію, звідки діяли проти німецьких позицій в Італії. В серпні 17-а і 320-а групи вони підтримували висадку союзників на півдні Франції, пізніше їх передали під керівництво 7-ї армії в складі якої вони воювали до закінчення війни.[2]
В Британії американські частини з B-26 з'явились весною 1943 року, коли прибула 322-а бомбардувальна група спеціалізована на денних нальотах на малих висотах. Перший такий наліт відбувся 14 травня проти електростанції в Нідерландах, але операція була провальною — ціль не була вражена, а втрати склали два B-26. Наступний наліт, теж проти цієї ж електростанції, взагалі завершився катастрофою — було збито всі 11 B-26. Після цього було вирішено застосовувати їх для бомбардування з середніх висот, куди не діставали малокаліберні гармати ППО.
Через втрати вильоти було тимчасово припинено, але коли на початку літа в Британію прибуло ще три групи (323-я, 386-а і 387-а), вильоти відновились. 16 липня 1943 року 14 B-26 323-ї групи без втрат розбомбили електростанцію біля Аббевіля. До осені 1943 продовжувались нальоти проти зазлізничних вузлів, аеродромів і об'єктів інфраструктури на території Франції. В листопаді в Британії вже було 7 груп B-26, а до травня 1944 — 10.
Перед висадкою союзників в Нормандії B-26 переключились на знищення мостів, залізничних вузлів, аеродромів і берегових укріплень в районі проведення операції. Але результативність нальотів була низькою — B-26 не знищили жодного моста чи віадука. Ранком 6 червня близько 400 B-26 завдали ударів по пляжах де мав проводитись десант, при цьому удари здійснювались з висоти до кілометра. Після початку висадки B-26 продовжували діяти над полем бою знищуючи укріплені точки німецької армії. Загалом за один день B-26 здійснили 650 бойових вильотів.
Захоплення плацдарму в Франції дозволило перекинути 5 груп B-26 на материк, де вони в основному діяли проти залишків німецьких військ на атлантичному узбережжі, зокрема Бресті. В грудні 1944 року B-26 взяли участь в зупинці німецького наступу в Арденах, під час якого через погану погоду було втрачено 60 B-26, проте ці втрати були швидко відновлені і 26-27 грудня на завдання вилітало 900 B-26 щодня.
В 1945 році почалась поступова заміна B-26 на A-26, останньою операцією B-26 в Європі став бомбардувальний виліт 3 травня, в якому 8 B-26 скинули мітки для 150 A-26. Загалом на Західноєвропейському і Середземноморському ТВД B-26 здійснили близько 130 тисяч вильотів і скинули 76 тонн бомб, втративши 911 літаків.
Після війни три групи B-26 залишились в Європі, як частина окупаційних сил в Німеччині, інші були швидко розформовані. А в 1947 році B-26 було знято з озброєння.[2]
В Королівських ВПС Великої Британії «Мародери» використовувались обмежено, ними було оснащено тільки 14-у і 39-у ескадрильї. Перша з 1942 року базувалась в Єгипті звідки діяла проти італійського флоту, в 1943 була переведена в Алжир де продовжила морське патрулювання, а в жовтні 1944 року її було переоснащено «Веллінгтонами». 39-а ескадрилья, базована в Італії, отримала «Мародери» тільки в грудні 1944 року, але встигла використати їх в місіях над Балканами, де підтримувала югославських партизан. Більшість отриманих Британією «Мародери» було передано Південно-африканському союзу, який оснастив ними п'ять ескадрилей, які взяли участь в італійській кампанії.
Порівняно велика кількість B-26 надійшла на озброєння ВПС Вільної Франції. Загалом було оснащено 6 груп, які діяли в Італії і південній Франції. З 1944 року французькі B-26 здійснили майже 5 тисяч вильотів, і простояли на озброєнні до 1947 року.[2]
Дані з Ударная авиация Второй Мировой — штурмовики, бомбардировщики, торпедоносцы[3]
| B-26 | B-26A | B-26B-10 | B-26G | ||
|---|---|---|---|---|---|
| Довжина | 17,07 м | 17,76 м | 17,70 м | ||
| Висота | 6,04 м | 6,55 м | 6,20 м | ||
| Розмах крил | 19,81 м | 21,64 м | |||
| Площа крил | 55,93 м² | 61,13 м² | |||
| Маса | пустого | 9696 кг | 9862 кг | 10 866 кг | 10 795 кг |
| спорядженого | 12 338 кг | 12 876 кг | 15 422 кг | ||
| максимальна злітна | 14 878 кг | 17 327 кг | 17 327 кг | ||
| Двигуни | 2 × R-2800-5 | 2 × R-2800-41 | 2 × R-2800-43 | ||
| Потужність | 2 × 1850 к. с. | 2 × 2000 к. с. | 2 × 2000 к. с. | ||
| Максимальна швидкість | 507 км/год | 504 км/год | 454 км/год | 455 км/год | |
| Дальність польоту | з 1360 кг бомб | 1610 км | 1610 км | 1850 км | 1770 км |
| максимальна | 3540 км | 4185 км | 3220 км | ||
| Бойова стеля | 7620 м | 7165 м | 6615 м | 6035 м | |
| Час підйому на 4572 м. | 12,3 хв | 12 хв | 12,3 хв | ||
| B-26 | B-26A | B-26B (1-9 серії) | B-26B (10+ серії) B-26C | B-26F/G | |
|---|---|---|---|---|---|
| Курсове | - | - | 1 × 12,7-мм кулемет | 1 × 12,7-мм кулемет 4 × 12,7-мм кулемети в обтічниках | 4 × 12,7-мм кулемети в обтічниках |
| Верхня установка | 2 × 12,7-мм кулемети | 2 × 12,7-мм кулемети | 2 × 12,7-мм кулемети | 2 × 12,7-мм кулемети | 2 × 12,7-мм кулемети |
| Хвостова установка | 1 × 7,62-кулемет | 1 × 12,7-мм кулемет | 2 × 12,7-мм кулемети | 2 × 12,7-мм кулемети | 2 × 12,7-мм кулемети |
| Носова установка | 1 × 7,62-кулемет | 1 × 12,7-мм кулемет | 1 × 12,7-мм кулемет | 1 × 12,7-мм кулемет | 1 × 12,7-мм кулемет |
| Бокові вікна | - | - | 2 × 12,7-мм кулемети | 2 × 12,7-мм кулемети | 2 × 12,7-мм кулемети |
| Бомбове навантаження | нормальне — 1360 кг максимальне — 2175 кг | максимальне — 2360 кг | максимальне — 2360 кг | максимальне — 2360 кг | нормальне — 1815 кг |
| Підвісне озброєння | - | 1 × 907 кг торпеда | 1 × 907 кг торпеда | 1 × 907 кг торпеда | - |
- Харук А.И. Ударная авиация Второй Мировой - штурмовики, бомбардировщики, торпедоносцы. — Москва : Яуза::ЭКСМО, 2012. — 400 с. — ISBN 978-5699595877. (рос.)
- ↑ Mendenhall, Charles. Deadly Duo. North Branch, Minnesota: Specialty Press Publishers & Wholesalers, 1981. ISBN 0-933424-22-1.
- ↑ а б в г д Харук, 2012, с. 290-294.
- ↑ Харук, 2012, с. 290.
- Birdsall, Steve. B-26 Marauder in Action (Aircraft number 50). Carrollton, Texas: Squadron/Signal Publications, Inc., 1981. ISBN 0-89747-119-9.
- Bridgman, Leonard. «The Martin Model 179 Marauder». Jane's Fighting Aircraft of World War II. London: Studio, 1946. ISBN 1-85170-493-0.
- Brown, Kenneth. Marauder Man: World War II in the Crucial but Little Known B-26 Marauder Medium Bomber. Pacifica, California: Pacifica Press, 2001. ISBN 0-935553-53-3.
- Donald, David, ed. American Warplanes of World War II. London: Aerospace Publishing, 1995. ISBN 1-874023-72-7.
- Ehrhardt, Patrick. Les Marauders Français. Ostwald, France: Editions du Polygone, 2006. ISBN 2-913832-05-9.(фр.)
- Freeman, Roger A. B-26 Marauder at War. London: Ian Allan Ltd., 1977. ISBN 0-7110-0823-X.
- Hall, Tom. «Breaking in the B-26.» American Aviation Historical Society Journal, Spring 1992.
- Havener, Jack K. The Martin B-26 Marauder. Murfreesboro, Tennessee: Southern Heritage Press, 1997. ISBN 0-941072-27-4.
- Johnsen, Frederick A. Martin B-26 Marauder. North Branch, Minnesota: Specialty Press, 2000. ISBN 1-58007-029-9.
- Listemann, Phil H. Allied Wings No. 2: Martin Marauder Mk.I. France: www.raf-in-combat.com, 2008. ISBN 2-9526381-6-0.
- Mendenhall, Charles. Deadly Duo: The B-25 and B-26 in WWII. North Branch, Minnesota: Specialty Press, 1981. ISBN 0-933424-22-1.
- Moench, John O. Marauder Men: An Account of the B-26 Marauder. Longwood, Florida: Malia Enterprises, 1989. ISBN 1-877597-00-7.
- Moore, Carl H. WWII: Flying the B-26 Marauder over Europe. Blue Ridge Summit, Pennsylvania: McGraw-Hill/TAB Books, 1980. ISBN 0-8306-2311-6.
- Nowicki, Jacek and Andre R. Zbiegniewski. Martin B-26, Vol. 1 (Militaria 137). Warsaw, Poland: Wydawnictwo Militaria, 2001. ISBN 83-7219-112-3.(пол.)
- Rehr, Louis S. and Carleton R. Rehr. Marauder: Memoir of a B-26 Pilot in Europe in World War II. Jefferson, North Carolina: McFarland & Company, Inc, 2003. ISBN 0-7864-1664-5.
- Scutts, Jerry. B-26 Marauder Units of the Eighth and Ninth Air Forces. Botley, UK: Osprey Publishing Ltd., 1997. ISBN 1-85532-637-X.
- Tannehill, Victor C. The Martin Marauder B-26. Arvada, Colorado: Boomerang Publishers, 1997. ISBN 0-9605900-6-4.
- Trent, Jack. « 'Fat-Bottomed Girls': The Martin B-26 Marauder.» Scale Aircraft Modeller, Volume 14, No. 7, July 2008.
- Wagner, Ray. The Martin B-26B & C Marauder (Aircraft in Profile No. 112). Windsor, Berkshire, UK: Profile Publications Ltd., 1965. Reprinted 1971.
- B-26 Martin Marauder Historical Society [Архівовано 8 травня 2013 у Wayback Machine.]
- Havener, Jack. Historical Marauder Firsts. [Архівовано 6 серпня 2013 у Wayback Machine.]
- Manual: (1945) AN 01-35EB-1 Pilot's Flight Operating Instructions for Army Models B-26B-1 and −26C British Model Marauder II Airplanes
- Warbird Alley [Архівовано 28 червня 2013 у Wayback Machine.]
- Martin B-26 Marauder [Архівовано 10 травня 2013 у Wayback Machine.]
- The Midway Marauders
- World War II: Martin B-26 Marauder [Архівовано 14 травня 2013 у Wayback Machine.]
- The Charge of the B-26 Midway Marauders [Архівовано 7 травня 2013 у Wayback Machine.]
- The Army Asked For A Miracle — The Answer Was The B-26, early 1943 article, excellent photos of early B-26s [Архівовано 1 серпня 2016 у Wayback Machine.]
- B-26 Marauder(рос.)
- Martin B-26 Marauder Formation (C.1945) [Архівовано 28 грудня 2021 у Wayback Machine.]
- Battle Stations — B26 Marauder
.svg){kind=small}
