Крабоподібна туманність — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: M1.
Крабоподібна туманність
Зображення
Каталожний код M1[1], NGC 1952[1], IRAS 05314+2200[1], 1ES 0532+21.5[1], NVSS J053428+220202[1], 2C 481[1], 3C 144[1], 3C 144.0[1], 4C 21.19[1], LBN 833[1], LBN 184.62-05.65[1], SH 2-244[1], 3FHL J0534.5+2201[1], 2U 0531+22[1], 3A 0531+219[1], 3CR 144[1], 3U 0531+21[1], 4U 0531+21[1], AJG 1[1], CTB 18[1], PKS 0531+219[1], VRO 21.05.01[1], [DGW65] 25[1], PBC J0534.5+2201[1], ARGO J0535+2203[1] і 3FGL J0534.5+2201i[1]
Першовідкривач або винахідник Джон Бевіс
Дата відкриття (винаходу) 1731
Сузір'я Телець[2]
Відстань від Землі 1,93 kiloparsec[3]
Видима зоряна величина 8,4 ± 0,1
Абсолютна зоряна величина −3,2
3D модель
Пряме піднесення 1,4597 радіан[4]
Схилення 0,3842 радіан[4]
CMNS: Крабоподібна туманність у Вікісховищі
Крабоподібна туманність
Залишок наднової
Дані спостережень: епоха J2000.0
Пряме піднесення05h 35m
Схилення+22°
Відстань6500 св. р.
Видима зоряна
величина (V)		+8.4
Видимі виміри (V)6 × 4'
Сузір'яТелець
Фізичні характеристики
Радіус~5.5 св. р.
Абсолютна зоряна величина (V)−3.1 ± 0.5
Інші властивостіОптичний пульсар
ПозначенняM1, NGC 1952
ВідкривачДжон Бевіс
Дата відкриття1731
Див. також: Списки туманностей

Крабоподі́бна тума́нність (M1, NGC 1952 ) — волокниста туманність у сузір'ї Тельця, що являє собою залишок наднової. Розташована на відстані близько 6500 світлових років від Землі, має діаметр 6 світлових років і розширюється зі швидкістю понад 1000 км/с. У центрі туманності міститься пульсар. Туманність стала першим об'єктом, який ототожнили зі спалахом наднової.

Історія відкриття

[ред. | ред. код]
Малюнок Вільяма Парсонса

Туманність відкрив англійський лікар і астроном Джон Бевіс 1831 року. 1850 року Шарль Мессьє включив її до свого відомого каталогу під № 1. Крабоподібна туманність є залишком наднової, спалах якої зафіксували арабські та китайські астрономи 1054 року. Зорю спостерігали неозброєним оком упродовж 23 днів, на піку яскравості її було видно навіть удень.

Усвідомлення того, що Крабоподібна туманність утворилася внаслідок вибуху наднової, бере свій початок у 1921 році, коли Карл Отто Лампланд (Carl Otto Lampland) помітив зміни у структурі туманності[d][5]. Згодом стало зрозуміло, що Крабоподібна туманність відповідає яскравій надновій, зафіксованій середньовічними астрономами в 1054 році нашої ери[6]. Спалах наднової 1054 року було також зафіксовано на візантійських монетах, які були виготовлені за часів імператора Костянтина IX[7][8].

Свою назву Крабоподібна туманність отримала від малюнка астронома Вільяма Парсонса 1844 року, що спостерігав її за допомогою 36-дюймового телескопа. На цьому малюнку туманність нагадувала краба. Під час пізніших спостережень туманності 1848 року через новий 72-дюймовий телескоп Парсон намалював точніший малюнок, однак назва «Крабоподібна туманність» залишилася.

Цікаві властивості

[ред. | ред. код]

Пульсар

[ред. | ред. код]
Крабоподібна туманність в інфрачервоному діапазоні (космічний телескоп Спітцер)
Зображення Крабоподібної туманності, отримане шляхом поєднання даних оптичного діапазону з телескопа Габбла (червоним) і рентгенівських зображень з телескопа Чандри (синім).

У центрі туманності розташований пульсар PSR B0531+21, який є нейтронною зорею, що залишилася після вибуху наднової. Його діаметр близько 10 км. Пульсар було відкрито 1968 року; це було перше спостереження, яке пов'язувало залишки наднових та пульсари, яке слугувало основою для припущення, що пульсари є нейтронними зорями. Пульсар Краба обертається навколо своєї осі зі швидкістю 30 обертів на секунду.

Випромінювання пульсара реєструється в усьому електромагнітному спектрі, починаючи від радіодіапазону і закінчуючи γ-випромінюванням.

Калібрування

[ред. | ред. код]

Крабоподібна туманність часто застосовується для калібрування в рентгенівській астрономії[джерело?]. Вона дуже яскрава в рентгенівському діапазоні, причому щільність потоку енергії постійна, що є винятком серед пульсарів. У рентгенівській астрономії «Crab» і «milliCrab» іноді використовують як одиницю вимірювання щільності потоку[джерело?]. Є лише кілька джерел у рентгенівському діапазоні, що перевершують Крабоподібну туманність за яскравістю.

Строго періодичний сигнал, що випромінюється пульсаром, використовується для перевірки проміжків часу в рентгенівських детекторах.

Місцезнаходження

[ред. | ред. код]
Розташування М1 у сузір'ї Тельця
Розташування Крабоподібної туманності в сузір'ї Тельця

Крабоподібна туманність, у вигляді довгастої дифузної плями доступна для спостережень у найскромніші аматорські телескопи й навіть у біноклі. Однак розрізнити структуру (волокна, клочковатості) можна лише під час спостережень у телескопи з апертурою від 350 мм, однак і в цьому випадку її деталізація далека від того, що зазвичай зображено на фотографіях.

Так звані «діпскай»-фільтри (UHC, OIII, H-β) не допомагають контрастувати зображення. Фільтри для боротьби із засвіченням неба від міст (LPR і подібні до нього) можуть дещо поліпшити контраст Крабоподібної туманності в приміській зоні.

Сусіди по небу з каталогу Мессьє

[ред. | ред. код]
  • М35 — (на схід, у сузір'ї Близнят), розсіяне скупчення.
  • М45 — «Плеяди» (на захід, також у сузір'ї Тельця).
  • М36, М37, М38 — (на північ, у сузір'ї Візничого) яскраві розсіяні скупчення.
  • М78, М42, М43 — (на південь, у сузір'ї Оріона) яскраві дифузні туманності.

Послідовність у «Марафоні Мессьє»

[ред. | ред. код]

… М78 → М45 → М1 → М38 → М36 …

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Більше інформації щодо дати спостереження наднової у 1054, включаючи можливі спостереження автохтонними американцями:

  1. Journal of Astronomy, part 9, chapter 56 of Sung History (Sung Shih) first printing, 1340. (Facsimile on the frontispiece of Misner, Thorne, Wheeler Gravitation, 1973.)
  2. Mitton, S. «The Crab Nebula», Charles Schribner's Sons, 1978.
  3. Ruderman, Malvin A. Highlights of Modern Astrophysics: Old and New Neutron Stars, pp. 21–44. ISBN 0-471-82421-6, Stuart L. Shapiro and Saul A. Teukolsky. 1986.
  4. Manchester R. & Taylor J. «Pulsars», Freeman, 1977
  5. Lyne, A. G. & Graham-Smith F. «Pulsar astronomy», Cambridge University Press, 1998

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб SIMBAD Astronomical Database
  2. ↑ VizieR
  3. ↑ Trimble V. The Distance to the Crab Nebula and NP 0532 // Publications of the Astronomical Society of the Pacific — University of Chicago Press, 1973. — Vol. 85. — P. 579–585. — ISSN 0004-6280; 1538-3873 — doi:10.1086/129507
  4. ↑ а б Lobanov A. P., Horns D., Muxlow T. W. B. VLBI imaging of a flare in the Crab nebula: more than just a spot // Astron. Astrophys. / T. Forveille — EDP Sciences, 2011. — Vol. 533. — P. 10–10. — ISSN 0004-6361; 0365-0138; 1432-0746; 1286-4846 — doi:10.1051/0004-6361/201117082 — arXiv:1107.0182
  5. ↑ Lampland, C. O. (1 квітня 1921). OBSERVED CHANGES IN THE STRUCTURE OF THE "CRAB" NEBULA (N. G. C. 1952). Publications of the Astronomical Society of the Pacific (англ.). Т. 33, № 192. с. 79. doi:10.1086/123039. ISSN 1538-3873. Процитовано 4 квітня 2023.
  6. ↑ Jan Oort, Astronomer 07. web.archive.org. 4 вересня 2014. Архів оригіналу за 4 вересня 2014. Процитовано 4 квітня 2023.
  7. ↑ Phys.org (20.12.2023). На древніх монетах знайшли зображення космічної катастрофи. Новости планеты. Переклад: Денис Коротинський.
  8. ↑ Andy Tomaswick (JUNE 24, 2022). Do ancient coins record the supernova of 1054?. Phys.org (Provided by Universe Today)

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Messier 1
  • (англ.) M1. Crab — відео про Крабоподібну туманність.

Посилання

[ред. код]

Навігатори

[ред. | ред. код]



◄ NGC 1948 | NGC 1949 | NGC 1950 | NGC 1951 | NGC 1952 | NGC 1953 | NGC 1954 | NGC 1955 | NGC 1956 ►

Координати: Карта зоряного неба 5г 34м 31.97с, +22° 00′ 52.1″

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Крабоподібна_туманність&oldid=42350790