Oishinbo — Вікіпедія

Oishinbo
Обкладинка 102-го тому Oishinbo, на якій зображені Шіро Ямаока (вгорі праворуч), Юдзан Кайбара (вгорі ліворуч) та Юко Куріта (в центрі внизу)
美味しんぼ
Гурман
Жанркулінарія[1], комедія[2]
Аудиторіясейнен
Манґа
АвторТецу Карія
ІлюстраторАкіра Ханасакі
ВидавецьShogakukan
ЖурналBig Comic Spirits
Період випускужовтень 1983 — 12 травня 2014 (невизначена перерва)
Кількість томів111
Телевізійний аніме-серіал
СтудіяShin-Ei Animation
МережаNNS (NTV)
Період показу17 жовтня 1988 — 17 березня 1992
Кількість серій136
Аніме-фільм
Oishinbo: Kyūkyoku Tai Shikō, Chōju Ryōri Taiketsu!!
СтудіяStudio Deen
Дата виходу11 грудня 1992
Тривалість90 хв.
Аніме-фільм
Oishinbo: Nichibei Kome Sensō
СтудіяStudio Deen
Дата виходу3 грудня 1993
Тривалість89 хв.
Ігровий фільм
СтудіяShochiku
Дата виходу13 квітня 1996
Тривалість105 хв.

Oishinbo (яп. 美味しんぼ, укр. Гурман) — японська кулінарна серія манґи, написана Тецуєю Карія, і проілюстрована Акірою Ханасакі. Назва манґи — це поєднання японського слова «смачний», oishii (яп. 美味しい), і слова, що означає людину, яка любить поїсти, kuishinbō (яп. 食いしん坊)[3]. Є однією з найбільш продаваних серій манґи в історії. Вона публікувалася в журналі Big Comic Spirits видавництва Shogakukan між 1983 і 2008 роками, і знову відновилася 23 лютого 2009 року[4], але була перервана на невизначений термін 12 травня 2014 року після різкої критики ставлення манґи до аварії на Фукусімі[5].

Манґа отримала приз Shogakukan Manga Award 1986 року в категорії сейнен / загальної манґи[6]. Серіал був адаптований як 136-серійне аніме, яке транслювалося на Nippon Television з 17 жовтня 1988 року по 17 березня 1992 року, за яким слідували два продовження у вигляді аніме-фільмів у 1992 та 1993 роках.

Він був адаптований до ігрового фільму, прем'єра якого відбулася 13 квітня 1996 року[7].

Сюжет

[ред. | ред. код]

Манґа є драмою про журналіста Шіро Ямаока, який працює в газеті «Тодзай Шімбун». Він — цинічний кулінарний критик, якому власник газети доручив разом із молодою Юко Курітою розробити рецепти для «ідеального меню». Під час пошуків вони стикаються з вибагливим і вимогливим батьком Ямаоки, Юдзаном Кайбарою, відомим гурманом, який намагається саботувати проект Ямаоки.

Персонажі

[ред. | ред. код]
Шіро Ямаока (яп. 山岡 士郎, Yamaoka Shirō)
27-річний журналіст відділу культури газети «Тодзай Шімбун» та керівник проекту ідеального меню. Він єдиний син всесвітньо відомого гончара та гурмана Юдзана Кайбари. Він був змушений готувати у батьковому Клубі гурманів, коли ще навчався у школі, і він ображається на батька, звинувачуючи його у ранній смерті матері. Одного разу він знищив батькові картини та кераміку, бо вважав, що батько дбав про їжу та свою репутацію більше, ніж про сім'ю. Ямаока здається лінивим і незацікавленим, якщо це не стосується їжі, де він володіє глибокими знаннями.
Юко Куріта (яп. 栗田 ゆう子, Kurita Yūko)
Колега Ямаоки і допомагає йому в проекті ідеального меню. Її часто бачать разом з Норіко Ханамурою та Кінуе Табатою, і разом їх називають «Квітковим тріо Департаменту культури». Пізніше Куріта виходить заміж за Шіро Ямаока, і у них народжується двоє дітей, Йоджі та Юмі.
Юдзан Кайбара (яп. 海原 雄山, Kaibara Yūzan)
Батько і суперник Ямаоки. Кайбара тренував Ямаоку, але вони посварилися. Відносини погіршуються, коли Кайбара починає працювати на проект ідеального меню газети «Тейто Шімбун», яка є конкурентом «Тодзай Шімбун». Кайбара є засновником і директором Клубу гурманів. Він також художник і автор «Словника поетичних посилань».

Медіа

[ред. | ред. код]

Манґа

[ред. | ред. код]

Oishinbo є однією з найбільш продаваних серій манґи в історії. Серія була постійним бестселером та продавалася накладом 1,2 мільйона примірників на том[8]. Загалом було продано понад 135 мільйонів примірників[9].

Аніме

[ред. | ред. код]

Манґа була адаптована до телевізійного аніме-серіалу, який транслювався з жовтня 1988 року по березень 1992 року у 136 епізодах. За серіалом вийшли дві телевізійні програми. Oishinbo: Ultimate VS Supreme (яп. 美味しんぼ　究極対至高　長寿料理対決!!, Oishinbo: Kyūkyoku Tai Shikō, Chōju Ryōri Taiketsu!!) у грудні 1992 року, а Oishinbo: Japan-US Rice War (яп. 美味しんぼ　日米コメ戦争, Oishinbo: Nichibei Kome Sensō) у грудні 1993 року.

Відеоігри

[ред. | ред. код]

Сприйняття

[ред. | ред. код]

У 1980-х роках у Японії відбувся сплеск популярності руху гуруме, який отримав назву «бум гурманів». Іорі Брау, автор книги «Пригоди Oishinbo в їжі: їжа, спілкування та культура в японських коміксах», сказав, що це був найбільший фактор зростання популярності коміксів про гуруме. Перший том серії розійшовся тиражем близько мільйона примірників. Популярність коміксу Oishinbo призвела до розробки аніме, бойовиків і багатьох фан-сайтів. На фан-сайтах зберігаються рецепти, які з'явилися в манзі[3].

Тецу Карія, письменник Oishinbo, сказав в інтерв'ю 1986 року, що він не знавець їжі, і щоразу, коли експерти з їжі читають цей комікс, йому стає ніяково[3].

Скандал щодо глави про Фукусіму

[ред. | ред. код]

У квітні 2014 року Oishinbo представив главу про аварію на АЕС у Фукусімі під назвою «Правда про Фукусіму». У цій історії герої, які відвідали атомну станцію, страждають носовою кровотечею, яка не зупиняється, і вони дійшли висновку, що уряд має допомогти людям переїхати з цього району через радіацію. Це викликало сильну негативну реакцію як з боку місцевих органів влади у Фукусімі, так і в усій Японії; навіть Сіндзо Абе висловився, назвавши ці заяви «безпідставними чутками». Видавець включив до статті заяви уряду префектури Фукусіма та експерта з радіації Ікуро Андзая, які стверджували, що історія вводить людей в оману, і зазначили, що дискримінація мешканців та продукції Фукусіми завдає набагато більшої шкоди, ніж будь-яка радіація в цьому районі. Незважаючи на ці заяви, Карія підтримав главу в розпал скандалу, заявивши, що досліджував Фукусіму протягом двох років і міг «написати лише правду», але зазначив, що не очікував такої різкої реакції з боку громадськості[10]. Наступного місяця Shogakukan Inc. оголосили перерву Oishinbo, останній раз манґа з'явилася у випуску журналу 12 травня 2014 року[5]. Хоча зупинка публікації збіглася зі скандалом, редакція стверджувала, що запланувала перерву заздалегідь[11][10].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Alverson, Brigid (8 грудня 2016). 7 Mouthwatering Manga About Food. Barnes and Noble. Процитовано 5 грудня 2019.
  2. ↑ The Official Website for Oishinbo. Viz Media. Процитовано 7 грудня 2017.
  3. ↑ а б в Brau, Lorie (Fall 2004). Oishinbo's Adventures in Eating: Food, Communication, and Culture in Japanese Comics. Gastronomica. 4 (4): 34—45. doi:10.1525/gfc.2004.4.4.34. JSTOR 10.1525/gfc.2004.4.4.34.
  4. ↑ Oishinbo Cuisine Manga to Resume in Japan Next Week. Anime News Network. Процитовано 1 березня 2009.
  5. ↑ а б 'Oishinbo' manga on hold after criticism of Fukushima episodes [Архівовано 18 травня 2014 у Wayback Machine.] — Asahi Shimbun
  6. ↑ 小学館漫画賞: 歴代受賞者 (яп.). Shogakukan. Архів оригіналу за 9 січня 2010. Процитовано 13 червня 2008.
  7. ↑ 美味しんぼ (1996). allcinema.
  8. ↑ Hanasaki Akira 花咲アキラ. The Ultimate Manga Guide. Архів оригіналу за 29 червня 2011. Процитовано 13 червня 2008.
  9. ↑ お探しのページは移動もしくは削除された可能性があります。. PR TIMES (яп.). 2 жовтня 2020. Процитовано 24 квітня 2021.
  10. ↑ а б Manga Comic Forces Japan To Discuss Radiation After Fukushima Disaster — Huffington Post, updated and accessed May 19, 2014
  11. ↑ 'Oishinbo Manga Goes on Hiatus After Fukushima Controversy — Anime News Network, May 16, 2014
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Oishinbo&oldid=43443549