Слон прямобивневий лісовий — Вікіпедія

? Слон прямобивневий лісовий Час існування: середній/пізній плейстоцен, ~0.78–0.03 млн р. т. PreꞒ Ꞓ O S D C P T J K Ꝑ N ▼
Модель
Охоронний статус
Вимерлий  (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Відділ: Двобічно-симетричні (Bilateria) Тип: Хордові (Chordata) Підтип: Хребетні (Vertebrata) Інфратип: Щелепні (Gnathostomata) Надклас: Чотириногі (Tetrapoda) Клас: Ссавці (Mammalia) Ряд: Хоботні (Proboscidea) Родина: Слонові (Elephantidae) Рід: †Palaeoloxodon Вид: P. antiquus†
Біноміальна назва
Palaeoloxodon antiquus (Falconer & Cautley, 1847)
Посилання
Вікісховище: Palaeoloxodon antiquus EOL: 4454710 NCBI: 251093 Fossilworks: 159798

Слон прямобивневий лісовий (Elephas antiquus або Palaeloxodon antiquus) — вимерлий вид підроду Palaeoloxodon. Мешкав в Європі в середньому і пізньому плейстоцені (781—50 тисяч років тому).

Аналіз викопної мітохондріальної та ядерної ДНК Palaeloxodon antiquus показав, що його найближчим родичем з нині живих слонів є вид Loxodonta cyclotis, що живе в Африці на території басейну річки Конго^[1][2].

Прямобивневий лісовий слон був заввишки 3,90 м, важив близько 6000—7000 кг та мав довгі, злегка зігнуті вгору бивні. Його ноги були трохи довші, ніж у сучасних слонів. Вважається, що у цього слона язик був завдовжки 80 см.

Прямобивневі лісові слони жили невеликими стадами, від 5 до 15 особин. Вони полюбляли теплий клімат і процвітали в Європі у інтергляціалі. Мешкали в лісах. За часів гляціалу мігрували на південь.

На островах Середземного моря мешкали карликові слони, які, ймовірно, були нащадками прямобивневого лісового слона. Основними причинами острівної карликовості слонів є скорочення доступності їжі, хижацтво і конкуренція.

• BBC News. 2004. Stone Age elephant remains found. Downloaded at 2 July 2006 from http://news.bbc.co.uk/2/hi/uk_news/england/kent/3821527.stm.
• BBC News. 2006. Early signs of elephant butchers. Downloaded at 2 July 2006 from http://news.bbc.co.uk/2/hi/science/nature/5128892.stm.
• Masseti, M. 1994. On the Pleistocene occurrence of Elephas (Palaeoloxodon) antiquus in the Tuscan Archipelago, Northern Tyrrhenian Sea (Italy). Hystni, 5: 101—105. Online pdf
• Shoshani, J., N. Goren-Inbar, R. Rabinovich. 2001. A stylohyoideum of Palaeoloxodon antiquus from Gesher Benot Ya'aqov, Israel: morphology and functional inferences. The World of Elephants — International Congress, Rome 2001. pp 665—667. Online pdf
• Wenban-Smith, F.F. & Bridgland, D.R. 1997. Newly discovered Pleistocene deposits at Swanscombe: an interim report. Lithics 17/18: 3—8.
• Wenban-Smith, F.F. & Bridgland, D.R. 2001. Palaeolithic archaeology at the Swan Valley Community School, Swanscombe, Kent. Proceedings of the Prehistoric Society 67: 219—259.
• Wenban-Smith, F.F., P. Allen, M. R. Bates, S. A. Parfitt, R. C. Preece, J. R. Stewart, C. Turner, J. E. Whittaker. 2006. The Clactonian elephant butchery site at Southfleet Road, Ebbsfleet, UK. Journal of Quaternary Science. Volume 21, Issue 5, p 471—483.

Це незавершена стаття про викопних ссавців. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.